У Женеві 10 січня розпочалися американсько-російські переговори на платформі «Стратегічного діалогу з безпеки». Їх проводять спеціально сформовані делегації. У Брюсселі заплановане засідання Комісії Україна-НАТО, яке скликав генеральний секретар Альянсу Єнс Столтенберг, що передує запланованим переговорам Росія-НАТО, призначених на 12 січня. Радіо Свобода нагадує основні тези, озвучені напередодні початку переговорів представниками офіційного Вашингтона і Москви.
Переговори у Женеві між делегаціями Сполучених Штатів Америки і Росії розпочалися.Зустріч буде однією з кількох, що пройдуть цього тижня у трьох європейських містах і будуть присвячені вимогам Москви укласти безпекову угоду і нарощуванню російських сил поблизу України.
Заступниця держсекретаря США Венді Шерман, голова американської делегації, і заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков розпочали зустріч у місії США в Женеві 10 січня, повідомив речник Держдепартаменту.
Заяви Державного секретаря США Ентоні Блінкена (цитати із виступів 7 та 9 січня 2022 року) та високопосадовця адміністрації Байдена, який на умовах анонімності виклав позицію США на переговорах з Росією:
- «Не думаю, що ми станемо свідками якихось проривів наступного тижня, – заявив Блінкен, виступаючи на каналі CNN. – У нас буде можливість викласти свої міркування. Росіяни зроблять те саме, і ми подивимося, чи є підстави для руху вперед».
- «Напередодні цих термінових переговорів давайте прояснимо, внаслідок чого ми дійшли до цього моменту.
У 2014 році український народ обрав для себе демократичне та європейське майбутнє. У відповідь на це Росія спровокувала кризу та здійснила вторгнення до країни. З того часу Росія окупувала українську територію в Криму та організувала війну у східній частині України – з участю сил, які вона очолює, навчає, постачає та фінансує. Внаслідок цього загинуло близько 14 тисяч людей, кордони України були перекроєні в силовий спосіб.
Крім військової агресії Москва також прагне підірвати демократичні інститути України. Вона втручалася у політику та вибори в Україні; блокувала постачання енергоресурсів та торгівлю, щоб залякати її лідерів та чинити тиск на її громадян; використовувала пропаганду та дезінформацію, щоб посіяти недовіру; здійснювала кібератаки на критично важливу інфраструктуру країни.
Потім, починаючи з березня минулого року і продовжуючи до осені, Росія почала масоване, неспровоковане нарощування збройних сил і техніки на кордоні України – майже 100 тисяч військовослужбовців перебувають там сьогодні, а з планами мобілізації це може бути вдвічі більше за дуже короткі терміни.
- Як Москва пояснює свої дії? Дезінформацією.
Кремль стверджує, що це Україна загрожує Росії, що це Україна прагне спровокувати конфлікт, і що нарощування російських військ, танків та важкої артилерії біля українських кордонів носить суто оборонний характер.
Це те саме, якби лисиця пояснювала, що вона повинна напасти на курник, тому що його мешканці якимось чином становлять загрозу для неї.
Ми вже бачили це раніше.
Коли Росія вторглася до України у 2014 році, вона заявила, що Україна є агресором, щоб виправдати заздалегідь сплановані воєнні дії.
І сьогодні ми знову бачимо значні зусилля щодо пропаганди проти України, НАТО та Сполучених Штатів.
Це включає шкідливі операції в соціальних мережах, використання відкритих і прихованих проксі-видань в Інтернеті, поширення дезінформації в теле- та радіопрограмах, проведення конференцій, покликаних вплинути на учасників, щоб вони помилково вважали, що Україна, а не Росія, винна в посилення напруженості в регіоні, та використання кібероперацій проти медіаресурсів та проведення операцій «зламай та опублікуй» – тобто злому (мереж та баз даних), а потім оприлюднення конфіденційних даних та приватного листування.
Нікого не повинно дивувати, що Росія робить провокацію чи інцидент, а потім намагається використати їх для виправдання військового втручання, сподіваючись, що до того часу, коли світ зрозуміє її прийом, буде вже надто пізно.
- Ідея про те, що Україна є агресором у цій ситуації, є абсурдною.
Адже саме Росія вторглася в Україну майже вісім років тому, саме Росія є окупантом частини України, Криму, саме Росія досі розпалює війну на сході України, саме Росія не виконала жодного зі своїх мінських зобов'язань, більш того, активно порушує багато з них і відмовляється визнати себе стороною конфлікту. Саме Росія неодноразово брала під приціл українську демократію. І саме Росія вкотре спрямовує війська до кордону України.
Всі ці дії є порушенням суверенітету України та безпосереднім та невідкладним викликом миру та стабільності в Європі.
Варто також зазначити, що Москва одночасно просуває хибний наратив про те, що НАТО загрожує Росії, що НАТО планує розмістити військову інфраструктуру в Україні для розпалювання конфлікту з Росією, і що нібито НАТО зобов'язалося після Холодної війни не приймати країни Східної Європи до Альянсу, і тепер нібито порушує ці обіцянки.
Кожне із цих тверджень не відповідає дійсності.
НАТО – це оборонний альянс. Він існує для захисту, а не для нападу».
- «З того моменту, як Росія вперше опублікувала свої два так звані «проєкти договорів», ми говорили три речі:
По-перше, кожен, хто знайомий з історією, розуміє, що основні загрози європейській безпеці в останні два десятиліття походили від Росії та сил, з якими вона перебуває в союзі. Росія двічі вторгалася на територію своїх сусідів та окупувала її. Вона втручалася у велику кількість виборів, включаючи наші власні (американські президентські вибори - ред.). Росія використовувала хімічну зброю для скоєння вбивств та порушувала основоположні договори щодо контролю над озброєннями. Таким чином, будь-яка серйозна розмова з Росією про європейську безпеку має торкатися цих питань, які, звичайно ж, не згадуються в російських проєктах документів.
По-друге, у російських проектах є речі, за якими ми ніколи не дійдемо згоди. Наприклад, не Росія має вирішувати за інші країни, з ким вони можуть бути союзниками. Щодо НАТО, то це рішення лише країн альянсу і самого НАТО. Ми називаємо це політикою «відчинених дверей», і ні Росія, ні якась інша країна не може «зачинити їх».
Третє, і, можливо, найважливіше: будь-яке обговорення тих областей, у яких ми могли б досягти прогресу, має бути взаємним. І під цим ми маємо на увазі не тільки те, що Росія має зробити щось у відповідь на будь-які кроки США або наших союзників, а й те, що обидві сторони повинні будуть взяти на себе, по суті, однакові зобов'язання.
І ці обговорення також мають проводитися в режимі повних консультацій з нашими партнерами та союзниками. Без цього ми не братимемо на себе жодних зобов'язань перед Росією, які стосуються інтересів безпеки наших союзників. Крапка».
«Ми не дізнаємося, поки не почнемо ці переговори, чи готова Росія до серйозних та сумлінних переговорів – як, ми знаємо, чи готові до них наші команди переговорників, чи вони просто використовують це як привід, щоб заявити, що дипломатія не змогла задовольнити їхні інтереси, тому вони мають звернутися до інших засобів.
Як ми вже говорили, хоча ми віддали б перевагу дипломатичній деескалації, якщо Росія вибере інший шлях, ми більш ніж готові в повній згоді з нашими партнерами та союзниками в необхідності накласти на Росію серйозні санкції, запровадити експортний контроль, спрямований на ключові галузі промисловості, посилити позиції сил НАТО на території союзників та збільшити допомогу Україні у сфері безпеки. Приблизно через тиждень ми знатимемо набагато більше про те, яким шляхом ми можемо піти».
- «Хочу зробити важливе застереження перед переговорами: ми всі вже проходили через це досить багато разів, щоб знати, що Росія, швидше за все, поширюватиме повідомлення щодо цих переговорів. Я анітрохи не здивуюсь, якщо російські медіа почнуть повідомляти, можливо, ще під час переговорів, що США пішли на всілякі поступки Росії. Це навмисна спроба внести розкол серед союзників, почасти маніпулюючи всіма вами.
Я дуже прошу вас не піддаватися на це – звертайтесь до нас, і ми негайно прояснимо будь-які російські претензії. Але я можу заздалегідь запевнити вас, що під час цих переговорів, які будуть серйозними і конкретними, але будуть мати характер дослідження можливостей, не прийматиметься жодних твердих зобов'язань. Все, що буде обговорюватися, має розглядатися потім як у Вашингтоні, так і бути обговорено з партнерами та союзниками».
Заяви голови російської делегації у Женеві Рябкова від 9 січня 2021 року:
- Вашингтону складно вести діалог із Росією на двосторонній основі, «бо вони відчувають за собою очі та вуха найбільш антиросійськи налаштованої групи в НАТО...Відповідно, наш підхід, ми хотіли б, перш за все, домовитися зі США і перевірити, наскільки вони можуть прийняти відповідальні рішення в нинішній складний, якщо не сказати тривожний, момент з погляду європейської безпеки», – сказав в інтерв'ю «РИА «Новости» голова російської делегації Рябков напередодні переговорів у Женеві.
- «НАТО треба збирати манатки та вирушати на рубежі 1997 року.
Навіть нефахівцю зрозуміло, що вимагати від Росії поступок у ситуації, коли саме НАТО протягом усіх останніх десятиліть прагне, що називається, «відтіснити» нашу країну і перекласти її якщо не на роль підлеглого, то на другі ролі в міжнародній політиці, причому зробити це з заподіянням прямої шкоди нашій безпеці, більше не вдасться. Це все у минулому. І раніше не дуже виходило, а зараз цьому просто покладено край», – сказав Рябков в інтерв'ю ТАСС.
- «Я можу сказати, що вимоги США та інших натовських країн, щоб ми здійснили якісь деескалаційні заходи на нашій території, виключаються з обговорення. Це non-starter (приречене на невдачу – ред.) у прямому сенсі слова. Якщо американці хочуть говорити про те, щоб ми змінили наш підхід, наприклад, до мінського комплексу заходів, або навіть заїкаються про щось таке на тематику Криму, то це теж не має жодних шансів для обговорення», – цитує Рябкова ТАСС.
- Переговори «не можуть бути легкими. Вони будуть діловими. Я думаю, що ми не будемо витрачати час даремно завтра», сказав Рябков 9 січня після підготовчої зустрічі перед початком переговорів.
- «Я нічого не можу виключати, це цілком можливий сценарій. Не повинно бути жодних ілюзій з цього приводу...
Якщо ми будемо ходити по колу й повторювати одне і те ж, якщо не побачимо жодних ознак готовності іншої сторони врахувати наші пріоритети, відреагувати на них конструктивним чином, тоді діалог стане безпредметним
Ми не погодимося ні на які поступки. Це повністю виключено. Ми розчаровані сигналами, які надходять останніми днями з Вашингтона, а також із (столиці Євросоюзу – ред. )Брюсселя»
Росія, починаючи з весни 2021 року наростила ударні сили поблизу кордонів України. У відповідь на озвучене занепокоєння керівництва України, Євросоюзу та США, офіційний Кремль заявляє, що має право концентрувати війська на своїй території там де йому потрібно, і що чинить це у відповідь на зростаючу загрозу з боку НАТО, зокрема через бажання України стати членом безпекового Альянсу.
Також Росія звинувачує Україну у підготовці нападу на ОРДЛО.
НАТО та Україна відкидають усі звинувачення.
