(Рубрика «Точка зору»)
Із перших днів, та власне годин широкомасштабної війни Росії проти України – тисячі, десятки тисяч, а згодом і мільйони біженців – почали виїжджати з України через західні кордони. Це були насамперед жінки з дітьми, підлітки, пенсіонери. Вони тікали від війни, інстинктивно усвідомлюючи, що несе їм «русский мир».
І недаремно: Буча, Мощун, Маріуполь – сотні населених пунктів, сотні тисяч загублених життів і знівечених доль, зруйнованих лікарень, випалених полів.
Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, а близько через море Болгарія - усі приймали, підтримували словом і ділом, грошима і притулком. А потім, усвідомивши екзистенційну загрозу кремлівського імперіалізму, стали передавати Україні значну розвідувальну підтримку, зброю, військове оснащення.
Лише Угорщина стала осторонь.
В Європейському Союзі, членом якого вона є, здивувалися, а далі обурилися. Саме Будапешт уперто, вигадуючи усе нові резони, гальмував запровадження санкцій проти Москви, намагався їх знекровити штучними поясненнями.
В НАТО, членом якого Угорщина є, теж спершу здивувалися, а потім обурилися. Коли велика польська армія, а поруч маленька словацька армія, жертвують найкращим, щоб допомогти українським збройним силам, в Угорщині відповідають «Nem!».
Ні радянського зразка танків, ні артилерії, ні снарядів. Всі без винятку європейські столиці звертаються до Будапешта із закликом змінити позицію – у відповідь «Nem!».
В чому справа? Нічого не залишилося на складах і в зброярнях? Як зрозуміти таку позицію? Саме з такими питаннями журналістика CNN Крістіан Аманпур звернулася днями до міністра закордонних справ Угорщини Петера Сіярто.
Відповідь приголомшила.
Виявляється, Будапешт понад усе дбає про безпеку 150 тисяч громадян України угорського походження, які компактно живуть у Закарпатській області.
«150 тисяч угорців живуть у західній частині України. Очевидно, що у разі відправки нами зброї ці поставки будуть метою росіян для обстрілів. Ми не хочемо, щоб вони стріляли по регіонах проживання угорців. Ми повинні враховувати безпеку Угорщини та угорців», – заявив Сіярто.
Ця заява видається подвійно абсурдною.
По-перше, російські ракети вже атакували Закарпаття, хоча зброї від Будапешта, як зазначалося, не надходило.
По друге, чому такий псевдо-аргумент не висувають, приміром, у Румунії?
Громадяни України румунського походження так само компактно живуть у Закарпатті, та й на Одещині також, але зброя від Бухаресту іде.
На що вже маленька держава Словаччина, громадяни якої теж мешкають у словацьких селах у Закарпатті, а відзначилася і комплексом протиповітряної оборони, і танками, і вертольотами, які зараз успішно відбивають агресора в Україні.
Невже у Братиславі аж так не дбають про життя і добробут одноплемінників?
І у Польщі, і в Словаччині, і в Румунії завжди не менш прискіпливо ніж в Угорщині ставилися до захисту прав й інтересів своїх діаспор в Україні.
Сьогодні там розуміють: якщо не втримається Україна, Росія піде далі в Європу. Всіх «денацифікують» і обернуть в «русский мир».
Розуміють це і в Будапешті. Але домовленості про постачання дешевого газу і нафти, досягнуті прем’єром Орбаном безпосередньо з Володимиром Путіном, примушують забувати про «європейські цінності».
Загнаний в куток журналісткою міністр Сіярто почав виправдовуватися, що Угорщина, бачте, замість зброї надає величезну допомогу українським біженцям, їх прибуло в країну аж 630 тисяч! І їх щедра Угорщина годує-утримує-піклується.
На жаль, це така ж вигадка, як й інші виправдання.
Світові допомогові агентства уважно обліковують кількість біженців. У Польщу їх за прикордонною статистикою прибуло з України 3,2 млн. Насправді ж в це число входять і ті, хто приїжджали та виїжджали багаторазово, і допомогові служби і навіть офіційні делегації. Значна частина виїхала далі у ФРН, Францію, Італію. Реальне на сьогодні число - 1 мільйон.
Так само менше 300 тисяч залишилось від 0,9 мільйона біженців у Румунії. І навряд чи більше 200 тисяч - в Угорщині. А приписують собі у Будапешті захмарні цифри щоб отримати більше допомоги від Брюсселя.
Тож виникає питання: до кого тяжіє Будапешт – до Брюсселя чи Москви? Які цінності ближчі керівництву Угорщини?
Андрій Веселовський – український дипломат, експредставник України при ЄС
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції.
Президент України Володимир Зеленський 21 червня провів розмову з прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном. Про це він повідомив у своєму твітері, назвавши бесіду «плідною».
«Подякував за підтримку українського суверенітету та прихисток для українців під час війни. Погодилися розвивати співпрацю в енергетичному секторі. Вдячний за підтримку надання Україні статусу кандидата», – написав Зеленський.
