Прага, 23 жовтня 2002 – Західні коментатори серед іншого зупиняються на позиції Франції і Росії у справі проекту резолюції щодо Іраку. Обидві країни мають намір накласти вето на резолюцію у Раді безпеки ООН. Оглядачі коментують також проблеми, пов’язані із розширенням Європейського союзу.
Коментуючи наміри Росії і Франції накласти вето на американський проект резолюції ООН у справі Іраку, який висуває Багдадові жорсткі ультимативні умови, газета «Вашингтон пост» підкреслює, що обидві країни, як два із п’яти постійних членів Ради безпеки ООН, своїм вето можуть заблокувати або принаймні сильно послабити зусилля Вашингтона у справі роззброєння Іраку. Москва і Париж, як підкреслює газета, стали на бік Багдада ще до приходу до Білого дому президента Буша. Сьогодні обидві країни намагаються представитися, як прихильники міжнародної інспекції і роззброєння Іраку, пише «Вашингтон пост», але справжньою їхньою метою є послабити або скасувати інспекцію і водночас усунути санкції ООН проти Іраку. Ця позиція, на думку газети, мала би допомогти обом каїнам здобути вигідні нові нафтові контракти з Багдадом і популярність в арабському світі. Шірак і Путін, веде далі газета, віддавна продовжують свою цинічну гру, проте лише тепер вони можуть прямо протиставитися проти Сполучених Штатів у ролі захисників міжнародного права. Тим часом жодна з цих країн, закінчує «Вашингтон пост», ніколи не вагалася вжити військової сили там, де їхні інтереси опинялися під загрозою.
Європейські газети натомість широко відгукуються на дводенну нараду міністрів закордонних справ країн Європейського союзу в Люксембурґу. Приміром, німецька газета «Ді Вельт» підкреслює, що короткотривала одностайність у справі розширення ЄС, яку Європейський союз продемонстрував відразу ж після референдуму в Ірландії, що відкрив шлях до розширення союзу, нині ця одностайність цілковито випаровується, коли справа дійшла до фінансування процесу розширення. На шляху історичного рішення прийняти до ЄС 10 нових членів головно з колишніх комуністичних країн постала серйозна перешкода, за яку коментатор звинувачує провідні країни Європейського союзу, які відмовляються платити за розширення. На думку автора, нинішня нарада міністрів закордонних справ ЄС продемонструвала, що Європа погрузла у власних національних інтересах і не бажає підтримати дальший процес розширення. Ця ситуація, пише на закінчення «Ді Вельт», навряд чи порадує найближчих кандидатів до ЄС – Польщу, Чехію та Угорщину.
Коментуючи наміри Росії і Франції накласти вето на американський проект резолюції ООН у справі Іраку, який висуває Багдадові жорсткі ультимативні умови, газета «Вашингтон пост» підкреслює, що обидві країни, як два із п’яти постійних членів Ради безпеки ООН, своїм вето можуть заблокувати або принаймні сильно послабити зусилля Вашингтона у справі роззброєння Іраку. Москва і Париж, як підкреслює газета, стали на бік Багдада ще до приходу до Білого дому президента Буша. Сьогодні обидві країни намагаються представитися, як прихильники міжнародної інспекції і роззброєння Іраку, пише «Вашингтон пост», але справжньою їхньою метою є послабити або скасувати інспекцію і водночас усунути санкції ООН проти Іраку. Ця позиція, на думку газети, мала би допомогти обом каїнам здобути вигідні нові нафтові контракти з Багдадом і популярність в арабському світі. Шірак і Путін, веде далі газета, віддавна продовжують свою цинічну гру, проте лише тепер вони можуть прямо протиставитися проти Сполучених Штатів у ролі захисників міжнародного права. Тим часом жодна з цих країн, закінчує «Вашингтон пост», ніколи не вагалася вжити військової сили там, де їхні інтереси опинялися під загрозою.
Європейські газети натомість широко відгукуються на дводенну нараду міністрів закордонних справ країн Європейського союзу в Люксембурґу. Приміром, німецька газета «Ді Вельт» підкреслює, що короткотривала одностайність у справі розширення ЄС, яку Європейський союз продемонстрував відразу ж після референдуму в Ірландії, що відкрив шлях до розширення союзу, нині ця одностайність цілковито випаровується, коли справа дійшла до фінансування процесу розширення. На шляху історичного рішення прийняти до ЄС 10 нових членів головно з колишніх комуністичних країн постала серйозна перешкода, за яку коментатор звинувачує провідні країни Європейського союзу, які відмовляються платити за розширення. На думку автора, нинішня нарада міністрів закордонних справ ЄС продемонструвала, що Європа погрузла у власних національних інтересах і не бажає підтримати дальший процес розширення. Ця ситуація, пише на закінчення «Ді Вельт», навряд чи порадує найближчих кандидатів до ЄС – Польщу, Чехію та Угорщину.
