Прага, 9 червня 2005 року – Росія намагається використати Україну для збереження свого контролю над Придністров''ям. З таким попередженням виступає впливова британська дослідницька група, яка стежить за розвитком врегулювання придністровської проблеми. Вона висловлює побоювання, що план української Ради з національної безпеки та оборони, представлений президентом Віктором Ющенком є московського виробництва.
Дедалі більше міжнародних оглядачів звертають увагу на те, що український план врегулювання придністровської проблеми насправді є перелицьованим російським планом з тією лише різницею, що тепер Росія готова поділити контроль над Придністров''ям з Україною. Але як і раніше, вона активно протидіє об’єднанню Молдови та її можливій орієнтації на Європейський Союз. Так оцінюють ситуацію аналітики з британського видання Jane''s Intelligence.
Посилаючись на свої джерела, вони говорять про те, що автор українського плану – Петро Порошенко – особа, яку в Києві вважають провідником російських інтересів. І він має чималий вплив на президента України Віктора Ющенка, який, незважаючи на протести західних партнерів України, а також численних українських спеціалістів з цієї проблеми (включно з Міністерством закордонних справ України), взявся просувати український план врегулювання придністровського конфлікту.
Цей план передбачає проведення поспішних виборів у Придністров’ї, метою яких, на думку західних оглядачів, буде механічна заміна проросійського лідера Ігоря Смирнова на подібного проукраїнського лідера, але структура влади в Придністров’ї, ймовірно, залишиться незмінною. Цей план не має на увазі виведення російських військ з Придністров’я, що не може не турбувати Молдову. В інтерв’ю радіо “Свобода” президент Молдови Владимир Воронин наголосив: “Зараз у нас діють миротворці від літа 1992 року. Ми вважаємо їхню роботу виконаною, на цьому вона завершена. Ми думаємо, що цих військовослужбовців треба замінити на спостерігачів від ОБСЄ. Це мають бути цивільні спостерігачі. Змінювати одних військових на військових в іншій уніформі немає жодного сенсу. Нам потрібно демілітаризувати цю зону”.
Як вважають західні оглядачі, найголовнішим тестом на незалежність політики України буде митна угода з Молдовою. Досі Україна торгувала з Придністров’ям, хоча і не визнавала придністровську владу. Якщо Україна погодиться визнавати лише митні документи, затверджені Молдовою, це буде перший крок до припинення нелегальної торгівлі з Придністров’ям, що ,у свою чергу, підірве економічне підґрунтя придністровського режиму.
Однак це матиме негативний ефект для деяких українських бізнесменів, пов’язаних з Придністровським режимом. З іншого боку, наголошують фахівці Jane''s Intelligence, такий крок мав би важливе значення для посилення зв’язків України із західними інституціями, ЄС та НАТО.
Днями про необхідність забезпечити надійний контроль над придністровською ділянкою кордону говорив і шеф закордонної та безпекової політики ЄС Хав’єр Солана: “Це дуже важливо не тільки, щоб зупинити контрабанду через кордон, але і для самої України. Оскільки без належного контролю за тим кордоном для України буде набагато важче стати членом СОТ”.
Питання, яке ставлять західні експерти, поки що залишається відкритим: що переважить - державні інтереси України чи приватні бізнесові інтереси українських чиновників?
Дедалі більше міжнародних оглядачів звертають увагу на те, що український план врегулювання придністровської проблеми насправді є перелицьованим російським планом з тією лише різницею, що тепер Росія готова поділити контроль над Придністров''ям з Україною. Але як і раніше, вона активно протидіє об’єднанню Молдови та її можливій орієнтації на Європейський Союз. Так оцінюють ситуацію аналітики з британського видання Jane''s Intelligence.
Посилаючись на свої джерела, вони говорять про те, що автор українського плану – Петро Порошенко – особа, яку в Києві вважають провідником російських інтересів. І він має чималий вплив на президента України Віктора Ющенка, який, незважаючи на протести західних партнерів України, а також численних українських спеціалістів з цієї проблеми (включно з Міністерством закордонних справ України), взявся просувати український план врегулювання придністровського конфлікту.
Цей план передбачає проведення поспішних виборів у Придністров’ї, метою яких, на думку західних оглядачів, буде механічна заміна проросійського лідера Ігоря Смирнова на подібного проукраїнського лідера, але структура влади в Придністров’ї, ймовірно, залишиться незмінною. Цей план не має на увазі виведення російських військ з Придністров’я, що не може не турбувати Молдову. В інтерв’ю радіо “Свобода” президент Молдови Владимир Воронин наголосив: “Зараз у нас діють миротворці від літа 1992 року. Ми вважаємо їхню роботу виконаною, на цьому вона завершена. Ми думаємо, що цих військовослужбовців треба замінити на спостерігачів від ОБСЄ. Це мають бути цивільні спостерігачі. Змінювати одних військових на військових в іншій уніформі немає жодного сенсу. Нам потрібно демілітаризувати цю зону”.
Як вважають західні оглядачі, найголовнішим тестом на незалежність політики України буде митна угода з Молдовою. Досі Україна торгувала з Придністров’ям, хоча і не визнавала придністровську владу. Якщо Україна погодиться визнавати лише митні документи, затверджені Молдовою, це буде перший крок до припинення нелегальної торгівлі з Придністров’ям, що ,у свою чергу, підірве економічне підґрунтя придністровського режиму.
Однак це матиме негативний ефект для деяких українських бізнесменів, пов’язаних з Придністровським режимом. З іншого боку, наголошують фахівці Jane''s Intelligence, такий крок мав би важливе значення для посилення зв’язків України із західними інституціями, ЄС та НАТО.
Днями про необхідність забезпечити надійний контроль над придністровською ділянкою кордону говорив і шеф закордонної та безпекової політики ЄС Хав’єр Солана: “Це дуже важливо не тільки, щоб зупинити контрабанду через кордон, але і для самої України. Оскільки без належного контролю за тим кордоном для України буде набагато важче стати членом СОТ”.
Питання, яке ставлять західні експерти, поки що залишається відкритим: що переважить - державні інтереси України чи приватні бізнесові інтереси українських чиновників?
