Прага, 14 липня 2005 – Представники ООН заявили у вівторок, що є всі підстави, на основні свідчень очевидців, стверджувати про брутальні порушення людських прав під час розстрілу, два місяці тому, беззбройних демонстрантів в місті Андижан, що на сході Узбекистану. Узбецька влада заявляла вже неодноразово, що під час зіткнень 13 травня в Андижані ніби-то було вбито не більше 200-от людей. І що серед мертвих, за урядовими твердженнями, в основному озброєні терористи. Але міжнародні спостерігачі стверджують дещо інше.
Дійсно, цього тижня у повідомленні спеціального уповноваженого ООН з прав людини Луїзи Арбор йдеться про те, що представники правозахисних організацій стверджують інформації про загибель в Андижані щонайменше 750 осіб і переважно цивільних громадян. Представник ООН також вважає, що свідчення багатьох очевидців, що інформують про масові вбивства беззбройних людей в Андижані, заслуговують на довір’я. Зокрема, речник уповноваженого ООН з прав людини Хосе Діас повідомив радіо Свобода про те, що є більше підстав довіряти свідкам, котрі врятувалися втечею з Узбекистану до Киргизстану аніж урядовим заявам в Ташкенті, з яких нібито випливає, що 13 травня в Андижані загинуло 187 осіб, з яких половина були озброєні бойовики. Хосе Діас вважає, що однією з підстав для недовір’я до заяв узбецьких офіційних осіб є те, що влада Узбекистану не хоче допустити в Андижан міжнародних експертів для незалежного розслідування трагічних подій.
Хосе Діас: “Ми маємо лише частину інформацій про події, які нами зібрані в Киргизії серед очевидців – втікачів. Але ми потребуємо й інших свідчень для того щоб мати повнішу картину того, що сталося – ми хочемо щоб підрахунки були чесними. Я думаю що обов’язково має бути незалежне розслідування на місці щоб ми могли потрапити для цього до узбецького Андижану.”
Короткотермінові візити міжнародних дипломатів, яких Ташкент допустив на місце тих трагічних подій фактично нічого не прояснили. Ось що розповів кореспондент радіо Свобода Садріддін Ашуров, який побував в Андижані 11 липня у складі другої дипломатичної делегації з представників Китаю, Ірану, Індії та деяких колишніх радянських республік Середньої Азії:
“Я хотів поспілкуватися з пересічними людьми в Андижані але не зміг. Тому, що поліція стояла на кожному розі або в імпортних автах Деву. Коли я перейшов на іншу вулицю, тут також було повно поліції. Це повторювалося щоразу коли я хотів позбутися контролю поліції. І коли я намагався поговорити з мікрофоном з ким-небудь на вулиці, то до мене відразу наближалося два незнайомих чоловіки”.
В середу представник Білого дому Том Кейсі заявив, що рівень допомоги США Узбекистанові залежатиме від того, як Ташкент сприйматиме заклики Державного департаменту про необхідність незалежного міжнародного розслідування кривавих подій в Андижані. Що фактично підтримує заяву ООН про необхідність вільного доступу міжнародних експертів до місця події, до документів, проведення ними судової балістичної експертиз та інших слідчих дій відповідно до міжнародних стандартів.
Дійсно, цього тижня у повідомленні спеціального уповноваженого ООН з прав людини Луїзи Арбор йдеться про те, що представники правозахисних організацій стверджують інформації про загибель в Андижані щонайменше 750 осіб і переважно цивільних громадян. Представник ООН також вважає, що свідчення багатьох очевидців, що інформують про масові вбивства беззбройних людей в Андижані, заслуговують на довір’я. Зокрема, речник уповноваженого ООН з прав людини Хосе Діас повідомив радіо Свобода про те, що є більше підстав довіряти свідкам, котрі врятувалися втечею з Узбекистану до Киргизстану аніж урядовим заявам в Ташкенті, з яких нібито випливає, що 13 травня в Андижані загинуло 187 осіб, з яких половина були озброєні бойовики. Хосе Діас вважає, що однією з підстав для недовір’я до заяв узбецьких офіційних осіб є те, що влада Узбекистану не хоче допустити в Андижан міжнародних експертів для незалежного розслідування трагічних подій.
Хосе Діас: “Ми маємо лише частину інформацій про події, які нами зібрані в Киргизії серед очевидців – втікачів. Але ми потребуємо й інших свідчень для того щоб мати повнішу картину того, що сталося – ми хочемо щоб підрахунки були чесними. Я думаю що обов’язково має бути незалежне розслідування на місці щоб ми могли потрапити для цього до узбецького Андижану.”
Короткотермінові візити міжнародних дипломатів, яких Ташкент допустив на місце тих трагічних подій фактично нічого не прояснили. Ось що розповів кореспондент радіо Свобода Садріддін Ашуров, який побував в Андижані 11 липня у складі другої дипломатичної делегації з представників Китаю, Ірану, Індії та деяких колишніх радянських республік Середньої Азії:
“Я хотів поспілкуватися з пересічними людьми в Андижані але не зміг. Тому, що поліція стояла на кожному розі або в імпортних автах Деву. Коли я перейшов на іншу вулицю, тут також було повно поліції. Це повторювалося щоразу коли я хотів позбутися контролю поліції. І коли я намагався поговорити з мікрофоном з ким-небудь на вулиці, то до мене відразу наближалося два незнайомих чоловіки”.
В середу представник Білого дому Том Кейсі заявив, що рівень допомоги США Узбекистанові залежатиме від того, як Ташкент сприйматиме заклики Державного департаменту про необхідність незалежного міжнародного розслідування кривавих подій в Андижані. Що фактично підтримує заяву ООН про необхідність вільного доступу міжнародних експертів до місця події, до документів, проведення ними судової балістичної експертиз та інших слідчих дій відповідно до міжнародних стандартів.
