«Я рік у Бахмуті провів, чого ти мене навчиш?»: як бойові інструктори готують піхоту

Тактика, приховане переміщення, стрільба та маскування. Бойові інструктори Богдан Горецький та Валерій на позивний «Fes» не лише тренують піхоту, а й заводять новобранців на позиції.

Богдан Горецький – родом з окупованого Запоріжжя, снайпер-розвідник, на фронт пішов у 19 років, ще під час АТО.

Валерій – кримський ультрас, який відмовився співпрацювати з російським головою анексованого Криму Сергієм Аксьоновим, пішов добровольцем на фронт, а вже після окупації Кримського півострова неодноразово завозив туди українську символіку.

На Запорізькому напрямку фронту російська армія двійками-трійками врізається в українську оборону. Інструктори вчать піхоту протидіяти противнику, заходити на позиції та ховатись від дронів.

• Яких помилок припускаються навіть досвідчені піхотинці на передовій?
• Чим передусім має володіти солдат?
• Чого не вчать на БЗВП і які новації будуть запроваджувати?

«Дрон вас заводить»

«Лопатки всі на місці? Рюкзаки? Спорядження? Вода, щось поїсти»

Інструктор Богдан Горецький дає останні настанови піхотинцям. Це один із етапів підготовки новобранців 33-го окремого штурмового полку ЗСУ до перших бойових завдань на Запорізькому напрямку. Цього дня відпрацьовують тактику заходу та закріплення на позиціях.

«Дистанція, спокійно йдете, дрон вас заводить. Заходите на місце, виставляєте оборону і дивитесь на 360 градусів», – пояснює план дій він піхотинцям.

Групу на умовні позиції буде заводити дрон. Саме так зараз відбувається в реальних бойових умовах. До найближчої лісосмуги новобранці йтимуть пішки зо три кілометри. Поки ця група йде до позицій, інша – готується їх штурмувати. 33-річний киянин Євген каже: вже готовий і до бойової роботи.

«Активно тренуємося, постійно бігаємо по лісосмугах. Постійно імітуємо штурми, постійно стріляємо. Зрозуміло, стрілецьких боїв не так багато буде, але розуміємо, як треба йти на позицію, розуміємо, що багато дронів буде. З дронами важко, важко підбиратися до позиції. А кому зараз легко?» – каже Євген.

Чоловіки одягають маскхалати, найнеобхідніше складають в наплічники, беруть зброю. Усі різного віку: від 30 років до 50+.

«Ваше завдання – максимально близько до них підійти, наскільки це можливо. Максимально. Зрозуміли? Вони спалять вас на якомусь етапі, але ваше завдання – спалити їх раніше», – пояснює завдання штурмовикам інструктор.

28-річний інструктор Богдан Горецький з червня 2023 року тренує штурмовиків та піхоту. На фронт він пішов у 19 років, іще під час АТО на Донбасі. Одразу після закінчення Оріхівського сільськогосподарського коледжу він підписав контракт.

«У мене брат служив у 79-й бригаді, він був у ДАПі. Я, коли приїжджав ще 17-річним до нього в гості, розпитував, а що там, а як, і він мені це все розповідав. Плюс якісь відосики дивився постійно. І якось на цьому підґрунті… Брат, на жаль, загинув в 2022 році, в червні місяці, село Мазанівка в Донецькій області, під час штурму їхніх позицій», – каже Богдан Горецький, інструктор 33-го окремого штурмового полку ЗСУ.

Спочатку Богдан служив у 93-й окремій механізованій бригаді ЗСУ розвідником-кулеметником, воював під Волновахою, Авдіївкою, Кримським. У 2019 році перевівся до роти снайперів. Через рік, після закінчення контракту, поїхав за кордон. Там його застало повномасштабне вторгнення. 3 березня 2022 року російські війська зайшли в його рідне місто Пологи на Запоріжжі, яке досі в окупації. Тоді там жили його батьки.

«Коли росіяни 3-го числа зайшли, обрубали світло, обірвали зв'язок, нічого нема, і два тижні я сидів у Нідерландах, не розумів взагалі, що з ними, яка з ними ситуація, і поки вони не виїхали через Василівку, поки вони не виїхали з окупації, поки вони не заселилися. Вони мені подзвонили, в мене сестра старша в Дніпрі проживала, вони подзвонили до сестри, вона їх зустріла, все», – згадує Богдан.

Коли рідні приїхали до нього в Нідерланди, він поїхав захищати Україну. Київський військкомат Богдана направив у роту снайперів Головного управління розвідки України.

«Буквально 2-3 тижні – і ми одразу виїхали на Оріхівський напрямок і почали працювати, працювати, працювати», – згадує Богдан.

Згодом Богдан перейшов у ЗСУ, пройшов навчання в естонській школі снайперів. У 2023 році йому запропонували стати інструктором і відправили на навчання у Велику Британію.

«Найголовніша проблема»

«Бачите, між ними дистанція адекватна. Більш-менш нормальна, кожен взяв свій сектор», – за рухом піхоти інструктор та пілоти дрона спостерігають на моніторі.

Найбільше втрат зараз саме під час заходу на позиції, через атаки дронів, каже Богдан. Тому на навчаннях вони активно використовують БПЛА, роблять скиди навчальних гранат.

«Я їм кажу: хлопці, ми ховаємось не від людей, а від дронів – це наша найголовніша проблема. Тобто, найважче нам – це дійти з точки А в точку Б і закріпитися там. Дійти фізично, це дуже важко зробити. Закопалися, зробили собі якусь нору, де можна заховатися, де можна зберегти життя. От вони дійшли, взяли собі сектори і тримають свої сектори. Якщо вони там більше 2-3-4 днів, тижня, вже починають просто дронами їм скидати воду, цигарки, поїсти. І от вони тримаються. Ми можемо їм підкидати боєприпаси, щоб вони могли там ще протягнути, ще протягнути. Але переважно вони ж розуміють, куди йдуть і що їх буде чекати. Тому морально ми заздалегідь готуємося до того, що буде важко. І як-не-як – буде дуже важко», – каже інструктор.

На Запорізькому напрямку російські військові йдуть «накатами», без техніки, тиснуть за рахунок живої сили, каже Богдан. Продавлюють оборону малими групами по 2-3 людини.

«Просто група людей, вони прощупують, прощупують, продавлюють вперед, вперед, вперед, за кожним метром вони продавлюють, продавлюють, потрошку, без використання техніки. Просто живою силою починають давити на певні ділянки. І от наша піхота, яка закріплюється у цих посадках, просто стримує цей тиск, цю навалу людей. Всередині батальйону, створено чимало екіпажів FPV-дронів, і вони теж працюють. Вони тільки за грудень місяць більше 1,5 тисячі росіян просто забили скидами і ФПВшками. І це все на Запорізькому напрямку, на Гуляйпільському. Це просто замислитись кількість людей, яка постійно на штурм іде», – додає Горецький.

«Ще б «лисячу нору»

Як новобранці закріплюються у лісосмузі, Богдан їде перевіряти. До маскування у нього чимало зауважень. Він оглядає невеличкі окопи, так звані «нори», які викопали собі піхотинці. Зверху укриття новобранці прикрили гілками. Інструктор каже: пілоти дронів противника одразу помітять чорну пляму землі на снігу і нетипову для природи гору гілок.

«Рано чи пізно його все одно побачать, тому що це все просвічується, плюс вони будують оці вігвами. Вони просто беруть оці гілки, накидають одну на одну – і цим намагаються закритись зверху. Це не працює», – коментує військовий.

Богдан іде до іншої точки, де умовну оборону тримає інший піхотинець.

«Оце вже «нора» трохи краща. Плюс, вони використовують термоковдру, яка може їм допомогти сховатися від дронів. Але, знову ж таки, треба щось робити, щоб не побачили цю чорну дірку. Тут ще б «лисячу нору» зробити, десь збоку викопати. Так, важко копати. Але який у них вихід залишається?» – каже інструктор.

Після базової загальної військової підготовки в полку новобранців тренують іще два або три тижні, запевняє Богдан. Хоча так – не всюди. У них обов’язкове злагодження, стрільби, тактична медицина, радіозв’язок та фізична підготовка.

«Важлива саме тактика, ходьба, закріплення, інженерна підготовка, окопуватись, як правильно виставити, вийти на позицію, як правильно розміститись, взяти свої сектори, план наших дій, що ми будемо робити», – каже Богдан Горецький.

«Сподобалась тактика, яку ми розробили»

У 2023 році Богдан разом з іншим інструктором Валерієм були залучені до створення проєкту – бойових інструкторів. Завдання яких – не лише навчити, а й супроводжувати новобранців на бойові завдання.

«Нам сказали терміново прописати нову програму. Придумати. На той час ще був генерал-лейтенант Ніколюк, який відповідав за підготовку Сухопутних військ. Ми з ССО «Альфа» разом тренувалися, ми відпрацьовували тактику, як працювати. Йому сподобалась тактика, яку ми розробили. У ССО «Альфа» інша спеціалізація – контртероризм. Йому сподобалося те, що ми на дві голови вище за них були, і ухвалили, що тактику, яку ми придумали, треба втілювати, щоб всі розумілися по цій тактиці. Чим більше людей ми підготуємо, тим краще буде», – каже Валерій («Fes»), військовий інструктор.

Валерій на позивний «Fes» народився і виріс в Сімферополі. Був активним учасником футбольного фанатського руху. Вболівав за команду «Таврія» (Сімферополь). У 2014 році ще до визнаного в Україні та світі незаконним референдуму йому довелося виїхати з Криму через свою проукраїнську позицію. Згадує, що в січні 2014 року проросійські сили уже готувались до захоплення Криму і в цьому хотіли задіяти футбольних фанатів.

«Дзвонив Аксьонов і пропонував нам зал. І разом з його «казаками» тренуватися. Оскільки у нас є досвід вуличних бійок, оскільки у нас дуже багато спортсменів було, Аксьонов це запропонував, на що ми відмовилися. Їм треба був бойовий досвід, якась маса, яка буде саме в Криму, під їхні вказівки працювати», – каже Валерій.

Більшість футбольних фанатів тоді виступила проти окупації Криму, каже інструктор. Їх почали переслідувати. На вулицях роздавали листівки, на яких були зображені обличчя незгодних фанів, серед яких був і Валерій.

«Кримський ультрас, євровандали, обережно» – такі листівки роздавали на вулицях, розклеювали. Тоді я не міг вийти на вулицю. Фанатів виловлювали по місту, хто був одягнений, хоча б схожий, як футбольний фанат, могли затягнути в «підворотню», побити і залишити так», – згадує інструктор.

Валерію довелось залишити Крим. Тоді він приєднався до батальйону «Донбас» і пішов на фронт. Та в окупований Крим все одно повернувся.

«Я перший раз заїхав десь влітку, треба було терміново забрати документи, і все, я виїхав. І потім другий раз, тоді по домовленості в Україні з деякими людьми, що треба, хтось з кримчан, треба заїхати в Крим і дещо завезти. І я скажу так, що це було дуже стрьомно, я боявся, що будуть перевіряти речі. У мене і прапори були чорно-червоні, жовто-блакитні, у мене кофти, все було розпихано прапорами, все укладено. Що ще було, окрім прапорів, казати не буду», – посміхається кримчанин.

Воював Валерій у Вуглегірську, Дебальцевому, з 2016 року як снайпер-розвідник служив на адмінкордоні з Кримом. У 2018-му звільнився і поїхав за кордон, працював з іноземними місіями. Отримав міжнародну інструкторську сертифікацію. Коли почалось повномасштабне вторгнення, приєднався до ГУР, згодом перейшов у ЗСУ.

«Навчити поводитися зі зброєю та влучно стріляти»

«З чим ми зіштовхнулися відразу? Насамперед людину треба навчити поводитися зі зброєю та влучно стріляти. Це найголовніше. Полонені «вагнерівці» колись казали, їх запитали: «Чому ви не боїтеся йти через поле на наші позиції і підходити впритул «двійками» чи «трійками»?». Вони відповідали: «Чого вас боятися? Ви стріляти не вмієте». Приїжджають люди з Бахмута, кажуть: «Чого ти можеш мене навчити? Я рік у Бахмуті провів». Я відповідаю: «Немає питань». Вішаю грудну мішень, даю вправу. Максимальна відстань – 10 метрів. І в нього розліт – навіть у грудну мішень кілька куль не влучає. Він дивується: «Як так? Я ж рік у Бахмуті!».

Людей не вчать, як правильно поводитися зі зброєю, як цілитися, обробляти спуск. Тим паче наш мобілізаційний ресурс – це не добровольці. Вони засвоюють інформацію посередньо. «Мені зручно так, я так і стрілятиму. Мені байдуже», – розповідає існструктор Валерій.

Переміщення та фізична підготовка

Раніше в штурмову групу входило до 12 людей, каже Валерій. Розвідники, інженери, самі штурмовики. Зараз же задіюють дві або три людини. Тактика змінилась головно через дронову війну.

«По-перше, все видно з гори. Велика група не просочиться. Якщо один-двійка пішла: один криє, один десь перебіг, заховався, потім другий. В них дуже багато FPV. Вони їх не шкодують. Тому так більше шансів, що група, яка буде робити штурм або зачистку, вона буде більш непомітна, може просочитись до місця накопичення. Але тут проблема і в тому ж місці накопичення. Зазвичай в місце накопичення починають збиратися, це все бачать і починають туди навалювати. З усього, що є. Тому ми навчаємо, і це найголовніше – максимально приховане переміщення, як реагувати. Нарешті почали думати, як людей тренувати проти дронів, як реагувати на це, як ховатися. Зараз починають працювати трійками. Трійками чому? Тому що третя людина – з помповою рушницею, щоб можна було вразити FPV, яка буде летіти», – пояснює Валерій.

Валерій наголошує: значну увагу треба приділяти саме фізичній підготовці. Наплічник разом зі спорядженням та боєкомплектом може важити до 40 кілограмів. І не завжди піхотинець може його донести до позицій.

«Зараз дуже важливо – це фізична підготовка. Якщо рік-півтора тому мобілізаційний вік був 40-45 плюс, то зараз дуже багато – 50 плюс. Підготувати людину, щоб могла в спорядженні хоча б до позиції, до «закрепу» дійти 2-3 кілометри. А треба йти, а треба йти рваним темпом. Ти десь перебіг, засів, перебіг – засів. Це дуже важко. Я по собі знаю, це дуже важко», – розповідає інструктор.

«Ось як сліди видно. І по таких слідах можна чітко визначати. Дронщинки, якщо вони на досвіді, вони будуть це відсікати дуже швидко», – Богдан показує, як легко з неба можна помітити піхоту.

Через втому група піхотинців робить найбільшу помилку – рухаються занадто близько один до одного.

«Бачите, чорна зброя. Бафа немає і рюкзак, який виділяється на тлі його білого маскхалату. Вони не мають просто скупчуватись разом, вони постійно мають тримати дистанцію. По факту, це все – це скупчення, бо в них вже просто сил немає, їм холодно», – каже Богдан Горецький.

За кілька годин група новобранців-штурмовиків наближається до піхоти, яка тримає позиції. На моніторі Богдан бачить, що завдання вони провалили і пройшли повз піхоту, яку мали штурмувати. Весь цей час їхній рух з неба фіксує дрон.

«Вони їх пропускають. Я так розумію, це точка номер один, це точка номер два, точка номер три. Ось вони рухаються. І вони їх, по факту, не бачать», – аналізує рух піхоти Богдан. Далі вже буде робота над помилками, додає інструктор.

Під час базової загальної військової підготовки новобранців тепер почнуть вчити і на штурмовиків, каже Валерій. Дотепер такої спеціалізації на БЗВП не було.

«Наші інструктори знають, що саме їм дати, особливо по тактиці, що їм знадобиться на полі бою. Багато води треба прибрати. То неефективно, давайте робити це і більшість все в полі. Я не буду називати центр, ми перші зараз будемо спеціалізуватися на штурмових підрозділах. Просто нема такого фаху військового, як штурмовик. Якщо є спеціалізація у навчальних центрах, направлення по фаху: кулеметник, гранатометник, розвідник, снайпер. Штурмовика немає такого. Це ще якесь новаторство», – додає Валерій.

Та штурму посадки недостатньо, додає інструктор, за штурмовиками йде піхота, завдання якої – утримати позиції. Саме це наразі і є головним завданням цих новобранців тут, на Запорізькому напрямку фронту.