Поліна Єфімова
Минулого тижня Росія почала видавати свої паспорти мешканцям територій на сході України, захоплених угрупованнями «ДНР» і «ЛНР». Кореспондентка Російської служби Радіо Свобода вирушила в місто Новошахтинськ у Ростовській області Росії, щоб там зустріти перші автобуси з мешканцями ОРЛО, які їдуть отримувати російські паспорти в місцевому клубі.
Селище Нова Соколівка на околиці міста Новошахтинська оточене сизо-червоними вугільними териконами, зруйнованими будівлями і двоповерховими цегляними будиночками, у дворах яких стоять літні кухні і гаражі, бігають напівдикі кішки. Посеред селища стоїть великий, недавно відремонтований клуб. Зазвичай там відбуваються святкові концерти, а вечорами збирається молодь. Але останніми днями в будівлі клубу місцева влада відкрила відділення з питань міграції – там видають російські паспорти мешканцям «Луганської народної республіки», як у Росії і на окупованих територіях України називають так звані окремі райони Луганської області, фактично підконтрольні нині російським окупаційним гібридним силам із угруповання «ЛНР».
Територія навколо клубу миттєво опинилася під особливою охороною і тепер обгороджена залізним парканом. Наряд «Росгвардії» з автоматами чергує тут цілодобово і перевіряє кожного, хто намагається пройти в міграційне відділення. Зустрічають уже біля залізної хвіртки, вимагають документи і запитують про мету візиту.
«Ні, вам не можна, – зазвичай каже один зі співробітників «Росгвардії». – Ви повинні спочатку поїхати в Луганськ».
Двоє людей – чоловік і жінка, – отримавши таку відповідь, засмучено йдуть геть.
Дійсно, для того, щоб отримати російський паспорт, треба їхати в Луганськ, записатися в чергу, здати всі необхідні документи, сплатити держмито 3500 рублів (майже 1500 гривень). При отриманні паспорта треба заплатити ще 300 рублів мита (125 гривень). Для луганських пенсіонерів із мінімальною пенсією в 3500 рублів це величезні витрати.
Щоб поїхати за паспортом, чекати доводиться місяця півтора.
У Луганську збирають групи людей і привозять на спеціальному автобусі в Новошахтинськ. Вартість квитка – 450 рублів (майже 190 гривень). Добиратися самостійно заборонено, тільки в складі групи.
«Зазвичай автобус із Луганська приїжджає раз на день, уранці, – каже співробітник «Росгвардії».
Автобус вміщає 32 людини.
Автобус – це найостанніша стадія отримання паспорта. А до цього треба за місцем проживання зібрати всі документи і відстояти в Луганську чергу на їх здачу
«Автобус – це найостанніша стадія отримання паспорта. А до цього треба за місцем проживання зібрати всі документи і відстояти в Луганську чергу на їх здачу, – розповідає Світлана Максимова, яка приїхала як лікарський супровід. – При подачі документів виникають різні проблеми. Ось, здавалося б, найпростіше – фотографія на паспорт. А вимог до фотографій наші (луганські – ред.) фотографи не дотримуються, роблять на свій розсуд. І люди теж не знають, як зробити правильно фото. Коли приходять на місце подачі паспорта, то виявляється, що фото не підходить. Так виходять великі черги. Зазвичай у нашому паспортному столі чотири черги. Перша – на дактилоскопію, друга – на прописку, третя – на отримання «паспорта ЛНР», тому що без нього не можна оформляти російський паспорт, і, нарешті, четверта черга – на здачу документів на російське громадянство».
Іще одна проблема – потрапити на автобус, який їде в Новошахтинськ.
«Це добре, якщо ти живеш у Луганську, а у нас дві жінки приїхали з міста Краснодона (колишня назва, нині Сорокине – ред.). Щоб потрапити в Луганськ на автобус, вони порушили комендантську годину, – каже Світлана Максимова. – Добре, що все обійшлося і нікого не затримали. У нас із цим суворо: комендантська година з 23.00 до четвертої години ранку».
У Новошахтинськ автобус приїжджає зазвичай на початку десятої ранку. Люди їдуть не одні. Разом із ними – лікар і супровід: двоє високих чоловіків у цивільному одязі, одягнених у прості білі сорочки і темні брюки. З якого вони відомства – невідомо. Вони категорично відмовляються назвати свою посаду й ім’я. Вони дивляться поверх облич, удалину – спостерігають за тим, що відбувається довкола, «щоб не було провокацій». Супровід перераховує людей, уважно і швидко вдивляючись в обличчя людини і звіряючи кожне прізвище за довгим списком на папері, роблять переклик, контролюють пересування людей.
Лікар-терапевт Світлана Максимова стежить за самочуттям потенційних російських громадян. У чорній валізці-«дипломаті» в неї лежать ліки першої необхідності. Співробітник «Росгвардії» попросив Світлану відкрити «дипломат» – нічого, крім ліків, там не виявив.
Минуло близько години, перш ніж із міграційного центру вийшла перша посідачка російського паспорта. Її звуть Тетяна Власенкова, її чоловік Роман вийшов пізніше.
«Ми виїхали о шостій ранку з Луганська, – розповідає Тетяна. – Вранці ще добре було їхати. А потім почала підніматися спека. Задуха. Кондиціонера в автобусі немає».
«Та що ти кажеш, у нас же був кондиціонер в автобусі», – перебила її лікарка Світлана.
«Ні. Не було кондиціонера, – весело усміхаючись, заперечила Тетяна. – З отвору для повітря на мене сипалася якась пилюка. Я алергік і завжди звертаю на це увагу. Нам довелося приїхати з Підмосков’я, де ми живемо з чоловіком і дитиною, в Луганськ, щоб почати процедуру оформлення російських паспортів. Але ми дуже щасливі, тому що все вже позаду. У 2014 році, як тільки почалися бомбардування, ми поїхали і живемо в Підмосков’ї. Нам довелося витерпіти чимало труднощів, а тепер можемо влаштуватися на роботу, дитину в дитячий садок влаштувати, іпотеку отримати. До Луганська повертатися не плануємо».
Три паспорти: Україна, «ЛНР» і тепер російський… Будемо зберігати документи про всяк випадок
Скільки в них зараз паспортів? «Три паспорти: Україна, «ЛНР» і тепер російський, – відповіла Тетяна і показала свій новий паспорт. – Усі вони у нас на руках. Ми ж маємо право бути громадянами кількох країн, ось і будемо зберігати документи про всяк випадок».
«Так усі зберігають ці паспорти, ніхто не здає, це робити необов’язково, – додала Світлана Максимова. – У нас дідусь приїхав із нами в автобусі. Йому 84 роки. Він іще примудрився зберегти паспорт СРСР, тепер у нього купа паспортів: Радянського Союзу, український, «ЛНР» і російський».
Назватися і сфотографуватися 84-річний посідач безлічі паспортів відмовився. Він живе не в ОРЛО, а на території, підконтрольній Києву. Пенсіонер вважає, що може зазнати переслідування з боку української влади, тому свою особу приховує. Російський паспорт він отримав «про всякий пожежний випадок» – раптом пенсія буде більшою.
У пенсіонера окуляри з діоптріями, а на правій лінзі дротом прикручена додаткова чорна лінза з мікроскопа.
У мене для кожної влади тепер є документи. Прийшли одні – показав український паспорт, прийшли інші – показав «ЛНР» або російський
«Сам зробив, – із гордістю сказав він. – Ні на кого надії немає. А мені потрібні очі хороші, щоб розглянути, яка в нас влада на дворі. У мене для кожної влади тепер є документи. Прийшли одні – показав український паспорт, прийшли інші – показав «ЛНР» або російський. Ми люди міцні, жити хочеться всім».
Люди відмовляються називати своє прізвище з багатьох причин.
«А раптом? – відповіла Олена Валеріївна, вчителька біології й хімії. – Розумієте, а раптом щось станеться і нас покарають за все?»
А раптом? Розумієте, а раптом щось станеться і нас покарають за все?
Чого ж вона боїться? «Нам боятися нічого, ми бомбардування бачили, мертвих людей. Але раптом, – втомлено і тихо відповіла Олена Валеріївна. – Я отримала російський паспорт. Але нам довго ще доведеться тут стояти, поки інші не отримають паспорти. Занадто довго триває процедура оформлення. У російській базі даних немає міста Луганська, весь час з’являються інші назви, і мені довелося пояснювати співробітникові міграційного центру, як ввести назву вручну, але все одно нічого не вийшло. Електронна база зависла. Програма, що чи, у них там стара. Ось і доводиться чекати. Плюс ідентифікація особи довго проходить. Треба ще раз прикладати свої пальці до приладу для дактилоскопії».
Несподівано різкий звук гальм привернув увагу всіх. Два співробітники «Росгвардії» зреагували миттєво – зняли автомати з плеча і встали з боків залізної хвіртки. Чоловіка, який вибіг із машини і намагався пронести з собою важкий рюкзак, росгвардійці різко зупинили. Той спробував пояснити, що запізнився на спеціальний автобус і йому довелося на таксі наздоганяти групу. Йому пояснили, що рюкзак він повинен залишити в автобусі і без речей пройти на територію відділу з питань міграції. Чоловік побіг в автобус, кинув рюкзак і, на ходу розгортаючи свої документи, знову вбіг у залізну хвіртку.
«Він запізнився на автобус, і якби на таксі не наздогнав, то довелося б йому ще багато днів чекати, поки не підійде його черга, – зітхнула Олена Валеріївна. – Молодець усе-таки».
Був уже майже полудень, коли всі 29 осіб отримали свої паспорти – нікому з групи не відмовили. Нові громадяни Росії швидко сіли в автобус, супровід провів переклик по іменах. Потім білий автобус із номерами «ЛНР» повільно поїхав у бік України.
За інформацією російського агентства «РБК», після указу президента Росії від 24 квітня від мешканців ОРДЛО надійшло 12 тисяч заяв на російське громадянство, до моменту початку видачі паспортів була схвалена десята частина з них – 1200 заяв.
Міністерство закордонних справ України засудило російську владу за видачу паспортів мешканцям Донбасу. «Такі дії Росії є юридично нікчемними, вони не мають ніяких правових наслідків і не будуть визнаватись ні українською стороною, ні світом», – мовиться в заяві українського МЗС.
