Доступність посилання

ТОП новини
19 Березень 2019, Київ 07:28

Ліхачов: активізація «Національних дружин» – політична стратегія перед парламентськими виборами


Пікетування будинку сина екс-заступника секретаря РНБО Олега Гладковського Ігоря. Дозвіл спостерігати за виборами на виборчих дільницях 31 березня, де «за несправедливість будемо давати по пиці». Масштабний марш у центрі Києва на честь другої річниці створення організації. Чим ближче до виборів, тим активніше «Національні дружини» заявляють про себе. Корисні чи небезпечні вони в політиці?

Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорили політолог, експерт із ультраправих рухів В’ячеслав Ліхачов, громадський діяч, голова Центру дослідження політичних цінностей Олександр Доній і спікер «Національних дружин» Ігор Вдовін.

– В’ячеславе, з чим ви пов’язуєте активізацію «Національних дружин»? Чи є вона взагалі зараз в українському політичному просторі?

В’ячеслав Ліхачов: Я б не сказав, що це різка активізація, у порівнянні з попереднім роком. Марш «Національних дружин», можна сказати, вже традиційний. Рік тому всі так само обговорювали, чому «Національні дружини» так голосно заявили про себе. Але за рік так нічого й не дочекалися. Тож це звична ритуальна форма публічної репрезентації, яка має продемонструвати зовнішню силу й залишити усіх гадати, для чого ця сила буде використана.

«Національні дружини» планують брати активну участь у спостереженні за виборами. Про мотивацію можна здогадуватися, з урахуванням того, що лідер політичної сили, пов’язаний з «Національними дружинами», Андрій Білецький не буде брати участь у президентських вборах. Тобто їхній інтерес не політично вмотивований.

– І все ж таки ви не бачите активізації у політичному просторі? «Національні дружини» включилися в історію з Олегом Гладковським, завдяки їхній активності, в пікетування будинку Ігоря Гладковського, досягли відставки заступника секретаря РНБО. Хіба це не активізація? І навіщо це «Національним дружинам»?

Тут нема нічого надзвичайного, якщо серйозно розцінювати заяву Білецького на участь партії «Національний корпус» у парламентських виборах
В’ячеслав Ліхачов

В’ячеслав Ліхачов: Ми пам’ятаємо участь різних громадських і політичних груп, пов’язаних із «Національним корпусом», у всій громадській кампанії «Хто замовив Гандзюк?» минулого року, також інших публічних акцій. Тут нема нічого надзвичайного, окрім бажання заробити публічні бали. Логічне бажання, особливо якщо серйозно розцінювати заяву Андрій Білецького на участь партії «Національний корпус» у парламентських виборах. Нормальна політична стратегія.

– Ігорю, на Facebook-сторінці «Національних дружин» у розділі «Чим ми займаємося» написано: територіальна оборона, безпека на вулиці, допомога в надзвичайних ситуаціях, захист довкілля, правильне дозвілля. Тут не видно політичної, громадської діяльності. Поясніть, навіщо «Національні дружини» займаються «вуличною» політикою?

Ігор Вдовін: Рішення про участь спостерігачами у виборах було прийнято ще у грудні 2018 року, ми подали документи до Центральної виборчої комісії. Вона погодила нашу участь офіційними спостерігачами.

Ми думаємо, що буде багато фальсифікації, порушень, підкупу. Тому ми прийняли вирішення йти спостерігачами
Ігор Вдовін

Ми вирішили йти спостерігачами, тому що розуміємо, що ці вибори будуть одними з найбрудніших в історії України. Наразі ми маємо 44 кандидати (на цей час 43 кандидати: 1 березня Андрій Садовий зняв свою кандидатуру з президентських виборів; крім того, того ж дня Дмитро Гнап заявив про свою готовність теж зняти кандидатуру на користь іншого «єдиного кандидата від демократичних сил», за його словами, але станом на 5 березня від балотування він іще офіційно не відмовився – ред.), але виникає питання, хто ці кандидати. Ми думаємо, що буде багато фальсифікації, порушень, підкупу. Тому ми ухвалили вирішення йти спостерігачами.

– Ігорю, а навіщо ви пікетували дім Ігоря Гладковського? Чому ви втрутилися у цю історію й домагалися відставки заступника секретаря РНБО?

Ігор Вдовін: Тому що багато бійців «Національних дружин» – безпосередньо учасники російсько-української війни. Хлопці у 2014–2015 роках не мали того забезпечення, амуніції. А ми бачимо, що якісь молоді люди заробляють такі статки на незаконних оборудках (відповідно до тверджень журналістського розслідування «Бігус.інфо», результати якого на цей час іще не підтверджені в суді – ред.). Через це ми вирішили втрутитися у цю історію.

– Тобто ви визнаєте, що зараз «Національні дружини» – це певний політичний фактор?

Ігор Вдовін: Ні, ми не політичний фактор. Ми не політична партія, не політичний проект. Ми всеукраїнська громадська організація. Для нас більш важливо – це справи у соціальному векторі, направлені на розбудову соціуму.

У цьому році, наприклад, було відкрито соціальний спортзал у Києві, зараз проводять безкоштовні школи – навчання для активістів, незабаром у нас розпочнеться ще одна школа – курси для спостерігачів.

– Яка мета пікетування Ігоря Гладковського? Чого ви намагалися досягти, підриваючи петарди і влаштовуючи політичні перформанси?

Ми хотіли показати, що в Україні ще є частина активного громадянського суспільства
Ігор Вдовін

Ігор Вдовін: Перша акція була попереджувальною для усіх «панів Свинарчуків», які крадуть у армії. А стосовно візиту в неділю – це була акція прямої дії. Цим ми хотіли показати, що в Україні ще є частина активного громадянського суспільства, яка не дозволить таким Свинарчукам красти у армії (Свинарчук – колишнє прізвище членів родини Гладковських, про «крадіжки» яких твердить журналістське розслідування «Бігус.інфо», але це наразі не підтверджено в судах, і щодо членів родини діє презумпція невинуватості – ред.).

– В’ячеславе, ви вважаєте «Національні дружини» громадянським суспільством?

В’ячеслав Ліхачов: Громадянське суспільство – це сукупність громадських організацій: чи це клуб бджолярів, чи правозахисна організація – у цьому сенсі, так. Але я не погоджуся з шановним спікером «Національних дружин», що вони ніяк не пов’язані з політичними проектами. Вони прямо афілійовані з політичною партією «Національний корпус». Випускали спільні листівки, депутат Андрій Білецький, лідер «Національного корпусу», курує «Національні дружини». Їхній зв’язок із політичною силою досить очевидний.

В’ячеслав Ліхачов, політолог, експерт з ультраправих рухів
В’ячеслав Ліхачов, політолог, експерт з ультраправих рухів

– Ігорю, наводжу цитату командира «Національних дружин» Ігоря Михайленка стосовно участі бійців організації у президентських виборах в Україні: «Мене запитують, чи будемо ми застосовувати силу на виборчих дільницях. Я скажу просто: якщо за справедливість треба буде дати комусь по пиці, ми це зробимо не зволікаючи». Давати по пиці – це не у повноваженнях спостерігачів на виборах. Як ви це прокоментуєте?

Ігор Вдовін: По-перше, Андрій Білецький є першим командиром полку «Азов». На той час ще батальйону. Багато наших побратимів є вихідцями звідти. «Національні дружини» – це організація, яка входить до великого «Азовського руху», тут прив’язувати нас до політичних моментів нелогічно.

Якщо правоохоронці будуть заплющувати очі на відверті правопорушення й не захочуть їх фіксувати, ми будемо робити те, що заявив наш командир
Ігор Вдовін

Щодо вашого питання, ситуація така. Якщо правоохоронці будуть заплющувати очі на відверті правопорушення й не захочуть їх фіксувати, то ми будемо робити те, що заявив наш командир.

– Що це за правопорушення? В якому випадку членам комісії очікувати «удару по пиці»?

Ігор Вдовін: Ми говоримо не про членів комісії, а про випадкових людей, які можуть робити вкиди бюлетенів, підвозити на виборчі дільниці агітаторів.

– Якою є ваша мета як спостерігачів на цих виборах?

Ігор Вдовін: Щоб сприяти незалежному волевиявленню всіх українських громадян.

Ігор Вдовін, спікер «Національних дружин»
Ігор Вдовін, спікер «Національних дружин»

В’ячеслав Ліхачов: Ми точно не можемо знати, а тільки припускати, для чого це потрібно насправді. Банальна очевидність, що ніхто, окрім правоохоронних органів, не має права застосовувати силу. Так само я сумніваюся, що кількості «Національних дружин» достатньо, щоб охопити усі виборчі дільниці.

– Олександре, чи бачите ви деяку активізацію «Національних дружин» у політичній площині?

Олександр Доній: Політика є у двох розуміннях. Одна політика – це участь у виборах і державній діяльності. А розширене розуміння політики – це будь-яка громадська активність. У цьому плані вулична діяльність «Національних дружин» схожа на політику.

Наразі перед країною є вкрай важливе питання недопущення фальсифікації на виборах. Вага структур, які беруть на себе ініціативу допомоги правоохоронним органам у дотриманні порядку, може бути на вигляд дуже потужною. Питання у тому, що вони можуть бути як стримувальним фактором, так і загострювальним. Із деяких ознак можна судити, що «Національні дружини» готові боротися з фальсифікаціями.

Але за будь-яку парамілітарну структуру точиться боротьба державних структур, спецслужб, і спроба використати інший бік – теж можлива. Тут багато залежить від їхнього керівництва.

– В’ячеславе, як Україну з маршем «Національних дружин», з їхньою участю у вуличній політиці бачать на Заході? У Конгресі США критикували полк «Азов». Чи бачать якусь «праву» загрозу на Заході, яка зростає в Україні?

В’ячеслав Ліхачов: На Заході її бачать із іншої перспективи, не так, як ми. Там дійсно дуже багато уваги приділяють відслідковуванню ультраправих тенденцій і ультраправої активності в Україні.

– Чому?

В’ячеслав Ліхачов: Те, що відбувається в Україні, – незрозуміло. З Заходу не дуже добре можна визначити, в якому напрямку рухається Україна. Є тенденції, які лякають Захід.

Все це викликає побоювання у західних спостерігачів, яке переходить у неадекватні оцінки зросту ультраправих настроїв в країні
В’ячеслав Ліхачов

Те, що Андрій Білецькій, лідер всього «Азовського руху» і партії «Національний корпус», десять років тому дозволяв собі расистські висловлювання. У тому, що «Національні дружини» брали участь в «очистці Голосіївського парку», як вони це називали, – що у західній пресі називається «погромом ромського стихійного поселення у Києві» тощо. Все це викликає побоювання у західних спостерігачів, яке переходить у неадекватні оцінки зросту ультраправих настроїв в країні.

– Ігорю, наш фотограф Сергій Нужненко побував на вашому щорічному злеті, зафіксував деяких учасників вашого руху. У одного з них витатуйовано на шиї свастику. «Азов» досі використовує неонацистську символіку. Хоча це критикують на Заході. Ви слідкуєте за цим?

Ігор Вдовін: Я не бачив саму картинку. І це могла бути не свастика, а індоєвропейська «сварга». Подібні зображення були у слов’ян також, той самий «коловрат». Це особиста справа кожного.

– Тобто ви не проводите співбесід щодо світогляду людей, які вступають до вашої організації?

Ігор Вдовін: Перш за все, для нас головною рисою людини, яка приходить, є прагнення будувати українську національну державу та віру у велику Україну.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу. Якщо у вас є тема для публікації чи відгук, пишіть нам: Donbas_Radio@rferl.org)

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG