ЗАПОРІЖЖЯ – Рятують тисячолітні пам’ятки від російських КАБів. У Запорізькій області військові та історики спільними зусиллями евакуювали кам’яних баб. Артефакти, яким близько тисячі років, вивезли з селища Новомиколаївка, що потерпає від російських ударів.
Та Запоріжжя – не єдиний прифронтовий регіон, де проводять подібну евакуацію артефактів. Із 2024 року вона відбувається у Донецькій, а з 2025 року – в Дніпропетровській областях.
Баба – це один із вічних символів українського степу
«Баба – це один із вічних символів українського степу. Україну без степу, без баб важко уявити. Формально це предмет історії, який належить до Національного музейного фонду України. А неформально це дуже важливий засіб формування нашої національної ідентичності.
Це один з символів України. Маловідомих. Нерозкручених, але реально символ. Могили, кургани виорюються, десь їх вже нема, а баби є – і їх треба рятувати», – каже науковець, історик з Дніпра Дмитро «Доцент» Каюк, а нині військовослужбовець 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике поле».
Підходять до мене з нашої бригади: «О, так у нас бригада така, що ми не тільки воюємо – а ми й рятуємо»Дмитро Каюк
На початку березня він разом з бойовими побратимами та запорізькими колегами-істориками провів евакуацію кам’яних баб з прифронтового селища Новомиколаївка Запорізької області. Розповідає, як це було:
«У житті багато всього робив. Позитивні емоції були. Але я справді розумію, що ми зробили те, чим можу пишатись – моє командування і я, і солдати, які копали. Спочатку так приїхали, а потім пару слів розповів, що до чого, що половецькі баби ХІ–ХІІ сторіччя, яким, може, тисяча років. І дивлюсь, що обережніше кладуть: «Давай підставляй, давай піддон – не дай Бог пошкодимо». Потім воно пішло по мережі – і підходять до мене з нашої бригади солдати, офіцери, сержанти і розпитують, що до чого: «О, так у нас бригада така, що ми не тільки воюємо – а ми й рятуємо», – ділиться Дмитро Каюк.
Кожна баба – фактично на вагу золота, не як предмет, шмат каменю, а саме як засіб нашої національної самоідентифікаціїДмитро Каюк
Про пам’ятки, які потребують евакуації, дізнався завдяки збігу обставин та небайдужості іншого військового, який, перебуваючи у відпустці у Дніпрі, звернувся до тамтешніх істориків:
«Мені подзвонила дружина. Вона в мене – теж кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України ДНУ. Каже, що її студентка, яка працює в Музеї історії Дніпра, набрала її, бо знала, що служу під Запоріжжям. До музею прийшов військовий Євген Ізюмський. І сказав, що в Новомиколаївці стоять чотири кам’яні баби, селище почали розбирати КАБами. Він сказав це екскурсоводці-студентці моєї дружини, яка зв’язалась з моєю дружиною. Дружина набрала мене, а я зв’язалася з місцевим істориком Петром Бойком».
Останній є членом Запорізького обласного наукового товариства імені Якова Новицького. Його представники взяли на себе комунікації з місцевими органами влади та з музеєм у Новомиколаївці, біля якого перебували баби, аби з’ясувати, яка ситуація та яка допомога потрібна для евакуації пам’яток:
«Телефоную директорці музею. Каже, що офіційно вона вже говорила з одним із запорізьких музеїв, і ті кажуть, що можна привозити баб, розмістять їх на зберігання. Але немає ніяких засобів для перевезення», – каже голова Запорізького обласного наукового товариства імені Якова Новицького, запорізький історик Сергій Білівненко, який також брав участь у роботах з евакуації баб.
Я зв’язався з командуванням бригади, реакція була миттєвою: «Вивозь»Дмитро Каюк
Коли почув від запорізьких істориків про ситуацію, каже «Доцент», звернувся до свого командування по допомогу:
«Я знаю ціну цим бабам. Їх відносно небагато. Основна частина зберігається в Україні. Велика колекція – у Дніпрі. У Луганську була дуже велика колекція. Луганськ опинився в окупації. У Запоріжжі є колекція баб. Є така в Одесі та інших містах. Тобто кожна баба – фактично на вагу золота, не як предмет, шмат каменю, а саме як засіб нашої національної самоідентифікації. Я прекрасно розумію, наскільки важливо їх порятувати. І я зв’язався з командуванням бригади. Напряму. Так і так, доповідаю, що Новомиколаївка, відносно далеко від нас, чотири баби. Реакція була миттєвою: «Вивозь», – каже представник 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике поле».
Додає: «Не встиг оком моргнути, буквально за кілька годин дзвонить невідомий номер: «Доценте», куди їхати забирати баб? Ми готові». Бригадний маніпулятор, яким вивозять підбиті автівки, попри те, що у нього завжди багато роботи, вже готовий їхати».
Евакуації таких габаритних об’єктів в області раніше не відбувалосьСергій Білівненко
Спільними зусиллями військових 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике поле» та запорізьких істориків кам’яних баб з Новомиколаївки евакуювали на зберігання до одного з музеїв Запоріжжя.
«Баби були забетоновані. Така наче «спідниця» була, тому якби кран просто підняв, то могли переламати. Потрібно було обережно виламати бетонну «спідницю». Складність була найбільша в тому, щоб цілими їх підняти, а потім обережно перевезти, бо пісковик, з якого вони – крихкий відносно», – розповідає про те, як проводили евакуацію баб, голова Запорізького обласного наукового товариства імені Якова Новицького Сергій Білівненко.
Зазначає: «Евакуації таких габаритних об’єктів в області раніше не відбувалось. Евакуювали лише музеї – як державні, так і муніципальні. Евакуювали також приватні зібрання. Габаритні об’єкти були, але такими ваговими не були. Найбільша складність – у вазі і крихкості. Здається, що камінь є камінь, але він крихкий».
Як рятують кам’яних баб на Дніпрянщині та Донбасі
Запоріжжя – не єдиний прифронтовий регіон, де історики та військові спільними зусиллями евакуюють такі пам’ятки історії, як кам’яні баби. У лютому аналогічну операцію з порятунку артефактів провели у Васильківці Дніпропетровської області дніпровські музейники та бійці 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади.
Упродовж трьох років до Дніпра, на тимчасове зберігання до Дніпропетровського національного історичного музею імені академіка Дмитра Яворницького, евакуювали понад 30 кам’яних баб з прифронтових населених пунктів Донецької та Дніпропетровської областей. Робота з їх порятунку почалася з ініціативи також військовослужбовця 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике поле».
«Почалося все у лютому 2024 року. Наш колега, який служить у 128-й бригаді «Дике поле», Дмитро Романчук побачив у селищі Велика Новосілка (південь Донецької області – ред.) кам’яну бабу обабіч дороги. Стояла за парканом будинку біля дороги, і в неї вже не було голови. Таке трапляється з цими скульптурами. Але були прильоти – і її пошкодили додатково. І він вирішив її викопати та евакуювати до Дніпра, до свого рідного музею», – ділиться заступник директора з обліку і збереження музейних цінностей Дніпропетровського національного історичного музею імені академіка Дмитра Яворницького Юрій Фанигін.
У нас не було ніяких контактів на місці, аби дізнатися, як встановлені баби, якого розміру, вагиЮрій Фанигін
Пригадує: «Через тиждень мені подзвонила польська волонтерка Ольга Соляр, яка допомагала з 2022 року хлопцям у цій же бригаді в іншому батальйоні. Я познайомився із нею десь у 2022 році. Дуже активно не спілкувались – вона не знала, що працюю у музеї. Запитала, може, когось знаю, хто допоможе, бо вона вже пів року порушує питання через військових, намагається когось знайти, щоб евакуювати кам’яні баби з Великої Новосілки, бо там вони ще є. Розповіла, що вона кам’яну бабу, яка стояла за Великою Новосілкою на кургані, де її вщент розбило, вивезла у Львів. Там їх реставрують. Вивезти цю бабу було в її силах, а великі скульптури – ні».
Фронт був за 4–5 кілометрів, постійно були звуки боюЮрій Фанигін
Каже: поспілкувавшись із керівництвом музею і профільним департаментом Донецької ОВА та отримавши дозвіл на евакуацію пам’яток до Дніпра, взявся шукати можливості для цього.
«Музей був готовий баби прийняти на тимчасове збереження. Обласне управління донецьке культури і туризму було готове дати дозвіл, супровідні документи. Це був старт. Далі було питання ресурсів. Я намагався знайти, але достатньо швидко знайти не зміг. І тоді ж та сама Ольга допомогла. Знайшла військового, який поїхав з нами на своєму джипі з причепом із горизонтальною лебідкою до Великої Новосілки. У нас не було ніяких контактів на місці, аби дізнатися, як встановлені баби, якого розміру, ваги. Ми розуміли, що це буде розвідка. Якщо вивеземо одну-дві – то це буде вдала розвідка. Так і вийшло», – ділиться Юрій Фанигін.
Скульптури, які розташовувалися у Великій Новосілці, каже історик, виявилися забетонованими.
«Вони стояли за селищем до 90-х років ХХ сторіччя. Потім їх почали бити, красти. На початку 2000-х років перенесли у Велику Новосілку, де підбетонували, аби не вкрали. Одна була велика – 1,70–1,80 метра. Масштабна чоловіча скульптура, дуже важка. Ми зрозуміли, що у причеп її не завантажимо. Одна була середня, менша і зовсім маленька. Але всі були підбетоновані, і добре, що у Віктора, військового, був із собою лом, а ще один ми знайшли на розвалинах поруч. І ось так вручну вибивали. Це ненауково, методично може бути невірно, але ми були в таких умовах, що фронт був за 4–5 кілометрів, постійно були звуки бою. І нам дуже пощастило, що тоді FPV-дронів було менше на фронті, і нами не зацікавились чи не побачили», – зауважив він.
Згодом провели ще одну експедицію з евакуації кам’яних баб з Великої Новосілки Донецької області. В її організації, каже Юрій Фанигін, допомогли меценати, які оплатили спеціальний транспорт для перевезення пам’яток. Загалом за три роки роботи з евакуації відповідних пам’яток Юрію Фанигіну з колегами вдалося евакуювати з Донеччини до Дніпра 13 кам’яних баб.
Виклики евакуації
Серед викликів, із якими стикаються ті, хто займається евакуацією таких пам’яток, як кам’яні баби, з прифронтових зон, – як питання безпеки, так і наявність ресурсів для проведення таких робіт.
Є пам’ятка культури, а є об’єкт культури, об’єкт історичної спадщини, який на обліку не стоїтьСергій Звілінський
«Є антропоморфні стели, які не атрибутовані, які розташовані просто по селах. І аби їх евакуювати із зони бойових дій, потрібний великий транспорт, який буде помітним, якщо туди їхати і забирати. І це небезпека для тих, хто евакуює», – ділиться запорізький історик Сергій Білівненко.
Також не всі подібні пам’ятки перебувають на державному обліку, каже запорізький історик, голова громадської організації «Гуляйпільські старожитності» Сергій Звілінський. Він проводить експедиції у прифронтову зону та рятує старовинні речі побуту, одягу, записує спогади місцевих жителів. Пам’ятки, які він рятує, офіційно не є музейними об’єктами. На їх прикладі пояснює:
«Є пам’ятка культури, а є об’єкт культури, об’єкт історичної спадщини, який на обліку не стоїть. Наприклад, є нововиявлений курган, який ще не взяли на облік, а є той, який уже стоїть на обліку. І це не означає, що той, що не стоїть, чимось менш цінний. Так само із колекцією одягу, який ми вивезли із сіл. Такої немає в жодному музеї регіону. І це все ми збирали у людей – щось нам передавали самі люди, щось знаходили у клубних музеях. Це культурна цінність, але вона – не музейний експонат».
Евакуйовані кам’яні скульптури 700–800-річні отримують первинну наукову документацію, що вони є пам’ятками нашої історіїЮрій Фанигін
Історик зазначає: «Є баби, які стоять біля музею – і вони юридично на обліку, бо вони як експонат. А є такі, що стоять, наприклад, біля сільської школи – і вони не є музейним експонатом. Ця баба стояла там сто років і досі там стоїть. Держава про неї не знає, бо вона не є музейним експонатом. І вона водночас не є майном школи навіть. Питання: хто її буде вивозити? Ми її забираємо, рятуємо?»
На проблему державного обліку таких пам’яток вказує і заступник директора з обліку і збереження музейних цінностей Дніпропетровського національного історичного музею імені академіка Дмитра Яворницького Юрій Фанигін. Переміщення таких артефактів, що належать до Музейного фонду України, і відповідно є на державному обліку, потребує спеціального погодження відповідних органів культури.
«Одне з найголовніших питань, з точки зору евакуації кам’яних баб з Донецької області і зі сходу нашої області, – це те, що вони переміщуються на тимчасове збереження. І паралельно на них створюється акт тимчасового збереження за державним зразком. По суті, ці кам’яні скульптури 700–800-річні отримують первинну наукову документацію, що вони є пам’ятками нашої історії», – пояснює Юрій Фанигін.
- Від початку повномасштабного вторгнення Росії до України, за даними Міністерства культури України, зруйновані та пошкоджені 1685 пам’яток культурної спадщини та 2483 об’єкти культурної інфраструктури, з яких 507 знищені повністю. Також, за цими ж даними, російські окупаційні сили викрали 35 482 музейних предмети, а понад 1,7 мільйона предметів залишаються на тимчасово окупованих територіях під загрозою знищення. Сума прямих збитків українській культурі, за підрахунками профільного міністерства, становить близько 4,2 мільярда доларів, а загальні втрати сектора культури, враховуючи недоотримані доходи, перевищують 31 мільярд доларів.
- Коли співробітники Державного архіву Херсонської області – найбільшого сховища документів з історії краю – розповіли, що 29 липня 2022 року російські війська вдерлися до приміщення, а в жовтні почали його грабувати, російські медіа подали це інакше. Вони писали, що документи вивезли до окупованого Криму, аби «не допустити знищення даних про Таврійську губернію, історично пов’язану з півостровом». Також на російських та кримських медіаресурсах повідомлялося, що матеріали зберігатимуться «під надійним захистом», доки в РФ не «налагодять інфраструктуру» на новоокупованих територіях.
- Головне управління розвідки Міноборони у жовтні 2025 року оприлюднило дані про ще 178 історичних цінностей, викрадених російською владою на окупованих територіях України. Йдеться про понад 140 артефактів, виявлених під час незаконних археологічних розкопок у Криму. Розкопки велися на Південному передмісті Херсонесу Таврійського, в городищі Кадиківське (римський табір) та пам’ятці візантійської архітектури «Церква Іоанна Предтечі».
- У липні 2025 року розвідка публікувала інформацію про ще 110 культурних цінностей, незаконно присвоєних Росією на території анексованого Криму.
- 24 лютого 2026 року президент України Володимир Зеленський ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони про застосування санкцій проти російських науковців, керівників органів так званих окупаційних адміністрацій, а також організацій, які поширюють пропаганду та причетні до викривлення історії. Також Україна застосувала санкції проти 15 російських організацій та органів так званих окупаційних адміністрацій, які причетні, серед іншого, до фальсифікації історичних фактів, викрадення культурних цінностей із музеїв та заповідників Криму, привласнення документів Національного архівного фонду України та їх використання на користь агресора.
Форум