Доступність посилання

ТОП новини
25 лютого 2021, Київ 16:01

Колишній політв'язень Кремля Олександр Кольченко: «Я до будь-якої влади ставлюся скептично»


Олександр Кольченко у Празі, 12 листопада 2019 року

Олександр Кольченко поспішав! Йому потрібно було встигнути до українського посольства в Празі, де на нього чекали дипломати й активісти – українські і чеські – у понеділок у посольстві показували фільм про Кольченка і Олега Сенцова «Етапом через пів Землі». У нас було 15 хвилин для розмови у студії Радіо Свобода, а хотілося дізнатися так багато. Навдивовижу відвертою виявилося спілкування з людиною, яка цінує кожну хвилину свого часу і знає, як це – не могти розпоряджатися цією свободою. Сашко розповів про себе, про своїх близьких людей, про своє помешкання, про опанування соцмереж, про плани на майбутнє. Не оминули ми і долі тих, хто все ще перебуває у полоні. Звичайно ж, не могли обійти увагою «формулу Штайнмаєра», про яку Сашко, як виявилося, вперше почув на пресконференції в Києві після повернення. Зараз Сашко уже майже місяць перебуває в Празі, побував і в Брно, в Подєбрадах. Відпочиває. Худий. Зосереджений. Але з особливим почуттям гумору.

Олександр Кольченко у Празі, інтерв’ю Українській службі Радіо Свобода
Олександр Кольченко у Празі, інтерв’ю Українській службі Радіо Свобода

– Ви просто так приватно відпочиваєте, чи проходите якийсь курс?

– Курс реабілітації, просто відпочинок.

– Минуло 2 місяці після вашого повернення в Україну після полону – раніше ви мало де бували, крім, як ви висловилися в інтерв’ю моїм колегам із Крим.Реалії, «в родной гавани» побували. Що ви вже встигли побачити – які міста, країни?

– Ну ось Чехія, Німеччина – Лейпциг, Берлін.

– Це вже з новим біометричним паспортом. А коли ви його виробляли – у вас були якісь бюрократичні перепони чи щось подібне?

– Ні, всім, хто повернувся, виготовили паспорти за спрощеною процедурою.

– То ви тепер уже на собі відчули дію безвізового режиму – ви можете поїхати в іншу країну з українським паспортом. Раніше такої можливості не було у вас. Ці зміни вам, напевно, відразу впали у вічі?

– Так.

– Що ви зараз робите, вчитеся?

– Я поновився в Таврійському національному університеті, де навчався раніше, на географічному факультеті, спеціальність – туризм. Мене там поновили в 2017 році, і зараз ось уже в грудні буде сесія.

Олександр Кольченко на Радіо Свобода у Празі
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:00:33 0:00

– То ви зараз із книжками тут?

– Без книжок поки що.

– В інтернеті, напевно, вчитеся? А, до слова – ви вже опанували усі ці нові ґаджети, девайси, пристрої, застосунки? Умієте цим усім користуватися?

– Трохи вмію, але з деякими речами все одно важко – з деякими додатками в телефоні… соціальні мережі…

– Два місяці минуло після вашого звільнення. Моряки, з якими ви разом прилетіли в Україну, невдовзі після повернення отримали квартири в Одесі . А як у вас із квартирним питанням?

– Мені уже придбали квартиру.

– І ви вже отримали документи на неї?

– Так. Документи отримав, але передача ключів відбудеться після мого повернення.

– У Києві помешкання? Хто з сім’ї до вас долучився? Мама?

– Мати і племінниця вже понад рік мешкають у Києві. Вони поки що живуть у студентському гуртожитку.

Олександр Кольченко відповідає на запитання Людмили Ваннек, 11 листопада 2019 року
Олександр Кольченко відповідає на запитання Людмили Ваннек, 11 листопада 2019 року

– А дівчина у вас є?

– Є. Вже з’явилася.

– А де ви познайомилися?

– У Києві.

– Вас не було 5 років, ви, напевно, коли були в ув’язненні, якось уявляли Київ… Наскільки те, що ви побачили – атмосфера в місті, настрої людей, їхні заняття, – відрізняється від того, як ви це уявляли?

– Не знаю, я детально цього не уявляв, не відбудовував якусь таку картину чітку. Але головне, що це відрізняється від Росії.

– Я вам показала світлину з акції, яка відбувалася у Сімферополі в червні 2012 року:

Антипутінський пікет активістів молодіжних і студентських організацій Криму, 13 червня 2012 року
Антипутінський пікет активістів молодіжних і студентських організацій Криму, 13 червня 2012 року

А чи знаєте ви, як склалися долі людей, які брали в ній участь. Чи ви підтримуєте з ними зв’язки? Знаєте, чим вони зараз займаються?

– Так, дехто з них переїхав до Києва після анексії. Спілкуюся з ними. Підтримую зв’язок.

– Коли відбувався суд над вами у Росії – ви разом із Олегом Сенцовим були як одна команда. Напевно, ви стали друзями?

– Можна так сказати. Ми з ним і познайомились під час етапу з Москви до Ростова, під час суду, бо до цього ми з ним були знайомі, але так поверхово, декілька разів бачились.

Олег Сенцов (ліворуч) і Олександр Кольченко на суді в Ростові-на-Дону, 25 серпня 2015 року
Олег Сенцов (ліворуч) і Олександр Кольченко на суді в Ростові-на-Дону, 25 серпня 2015 року

– І як ви гадаєте, ваше знайомство вплинуло на вас обох, на ваші погляди?

– Погляди на той час у мене вже були сформовані, але Олег дуже вплинув на мене своїм прикладом, своєю силою, стійкістю.

– Ви говорили після повернення, що свої погляди зберегли і маєте намір продовжувати займатися громадською діяльністю. А якою саме?

– Планував займатися більше такими економічними проєктами – організацією профспілок, кооперативів. Але у найближчий час, мені здається, дуже важливо висвітлювати проблему тих, хто залишається у в’язницях у Росії. Це і громадяни України, і так само громадяни Росії, які теж потребують нашої підтримки.

– Власне, про цих людей: серед них є і два автори Радіо Свобода, які перебувають у полоні бойовиків на Донбасі – Станіслав Асєєв і Олег Галазюк. І не вони одні. За різними даними, від 86 до 110 людей досі утримують у полоні на окупованій території і в Росії. Особливу увагу викликає ситуація довкола Станіслава Асєєва. Міжнародні організації вимагають його звільнення, проходять акції, конференції на його підтримку. Як ви гадаєте – що можна зробити, як можна допомогти звільнити Станіслава Асєєва та інших журналістів, активістів, які все ще перебувають у полоні?

– Треба постійно згадувати про них, робити акції на їхню підтримку, чинити тиск на Росію.

– А як можна чинити тиск на Росію?

– Навіть не знаю. У мене немає таких готових сценаріїв.

Олександр Кольченко в студії Радіо Свобода у Празі
Олександр Кольченко в студії Радіо Свобода у Празі

– А як ви ставитеся до розведення сил на Донбасі?

– Не знаю, це дуже важке для мене питання. У цьому всьому дуже важко розібратися. Бо звісно, припинення вогню – це хороша річ, але є небезпека того, що цим можуть скористатися «ДНР» і «ЛНР».

На першій пресконференції, коли ви були разом із Олегом Сенцовим, пролунало запитання про «формулу Штайнмаєра», і Олег тоді сказав: «Саша, это вопрос к тебе». Це був жарт?

– Ну так (сміється).

– Але чи ви вже з цим питанням розібралися для себе чи ні?

– Про «формулу Штайнмаєра» я вперше почув саме на тій пресконференції. Після цього я щось читав, намагався розібратися й так і не зміг, бо напевно питань більше ніж відповідей.

– Якби ви озирнулись назад, знаючи, що і як з вами станеться, – ви б зробили так само, як тоді, навесні 2014-го? Чи, можливо, ви б були обережним чи обачним?

– Ви знаєте, я про це багато разів задумувався, але важко однозначно відповісти на це питання, бо, з одного боку, якщо б я переїхав «до України» – від мене там було б більше користі, ніж у в’язниці за ці 5 років. З іншого боку – я познайомився у в’язниці там з Олегом, і з багатьма іншим людьми – як по той бік, так і по цей бік паркану.

– Як ставитеся до нової влади в Україні?

– Взагалі я до будь-якої влади ставлюся скептично.

– Як анархіст?

– Так.

Олександр Кольченко на пресконференції в Києві, 10 вересня 2019 року. На футболці портрет Нестора Махна
Олександр Кольченко на пресконференції в Києві, 10 вересня 2019 року. На футболці портрет Нестора Махна

– А що ви вкладаєте в поняття «анархізм»?

– Це наука про те, як організувати життя без хазяїв, без панів. Суспільство свободи, рівності, без пана і холопа.

– Ви вважаєте, що це реально?

– Так.

– А ви себе в політиці можете уявити?

– У великій? Ні-ні!

– Ну ви ж великий, у вас великий зріст – 1,93, тож і велика політика… Зрештою, за 2 тижні, 26 листопада, вам буде 30 років. І що б ви собі хотіли побажати до цієї дати?

– Не знаю, у мене вже все є.

Олександр Кольченко (спиною стоїть) прощається з журналістами Української служби Радіо Свобода у Празі. Зліва від нього Людмила Ваннек, праворуч Ростислав Хотин і Сергій Стеценко. 11 листопада 2019 року
Олександр Кольченко (спиною стоїть) прощається з журналістами Української служби Радіо Свобода у Празі. Зліва від нього Людмила Ваннек, праворуч Ростислав Хотин і Сергій Стеценко. 11 листопада 2019 року

Читайте ще:

Дані від Сенцова про ув’язнення в Криму і Росії використають у судах – місія ООН​

«Коли надія на обмін не справдилася, мамі стало зле» – Сущенко про висвітлення теми політв’язнів у ЗМІ

Кольченко про анексію Криму: «Все залежало від кримчан»

  • Зображення 16x9

    Людмила Ваннек

    Людмила Ваннек На радіо Свобода від 1993 року, в українській редакції – від 1995 року. Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, працювала на сцені українських та німецьких театрів та на телебаченні. Переможниця міжнародного конкурсу поп-музики в Сараєво. Редакторка і ведуча програм «Світ у новинах», «Міжнародний щоденник», «Виклик», «Свобода сьогодні». Авторка і ведуча програми «Свобода за тиждень», яка виходила кілька років на «Радіо НВ». Авторка програми «Подкаст Свобода за тиждень із Людмилою Ваннек», яка виходить щосуботи. Цікавлюся соціальними темами та мистецтвом. Багато перекладаю з білоруської, англійської, німецької, сербської та болгарської.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG