Доступність посилання

ТОП новини
06 грудня 2019, Київ 08:12

Колишній політв'язень Кремля Олександр Кольченко: «Я до будь-якої влади ставлюся скептично»


Олександр Кольченко у Празі, 12 листопада 2019 року

Олександр Кольченко поспішав! Йому потрібно було встигнути до українського посольства в Празі, де на нього чекали дипломати й активісти – українські і чеські – у понеділок у посольстві показували фільм про Кольченка і Олега Сенцова «Етапом через пів Землі». У нас було 15 хвилин для розмови у студії Радіо Свобода, а хотілося дізнатися так багато. Навдивовижу відвертою виявилося спілкування з людиною, яка цінує кожну хвилину свого часу і знає, як це – не могти розпоряджатися цією свободою. Сашко розповів про себе, про своїх близьких людей, про своє помешкання, про опанування соцмереж, про плани на майбутнє. Не оминули ми і долі тих, хто все ще перебуває у полоні. Звичайно ж, не могли обійти увагою «формулу Штайнмаєра», про яку Сашко, як виявилося, вперше почув на пресконференції в Києві після повернення. Зараз Сашко уже майже місяць перебуває в Празі, побував і в Брно, в Подєбрадах. Відпочиває. Худий. Зосереджений. Але з особливим почуттям гумору.

Олександр Кольченко у Празі, інтерв’ю Українській службі Радіо Свобода
Олександр Кольченко у Празі, інтерв’ю Українській службі Радіо Свобода

– Ви просто так приватно відпочиваєте, чи проходите якийсь курс?

– Курс реабілітації, просто відпочинок.

– Минуло 2 місяці після вашого повернення в Україну після полону – раніше ви мало де бували, крім, як ви висловилися в інтерв’ю моїм колегам із Крим.Реалії, «в родной гавани» побували. Що ви вже встигли побачити – які міста, країни?

– Ну ось Чехія, Німеччина – Лейпциг, Берлін.

– Це вже з новим біометричним паспортом. А коли ви його виробляли – у вас були якісь бюрократичні перепони чи щось подібне?

– Ні, всім, хто повернувся, виготовили паспорти за спрощеною процедурою.

– То ви тепер уже на собі відчули дію безвізового режиму – ви можете поїхати в іншу країну з українським паспортом. Раніше такої можливості не було у вас. Ці зміни вам, напевно, відразу впали у вічі?

– Так.

– Що ви зараз робите, вчитеся?

– Я поновився в Таврійському національному університеті, де навчався раніше, на географічному факультеті, спеціальність – туризм. Мене там поновили в 2017 році, і зараз ось уже в грудні буде сесія.

Олександр Кольченко на Радіо Свобода у Празі
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:00:33 0:00

– То ви зараз із книжками тут?

– Без книжок поки що.

– В інтернеті, напевно, вчитеся? А, до слова – ви вже опанували усі ці нові ґаджети, девайси, пристрої, застосунки? Умієте цим усім користуватися?

– Трохи вмію, але з деякими речами все одно важко – з деякими додатками в телефоні… соціальні мережі…

– Два місяці минуло після вашого звільнення. Моряки, з якими ви разом прилетіли в Україну, невдовзі після повернення отримали квартири в Одесі . А як у вас із квартирним питанням?

– Мені уже придбали квартиру.

– І ви вже отримали документи на неї?

– Так. Документи отримав, але передача ключів відбудеться після мого повернення.

– У Києві помешкання? Хто з сім’ї до вас долучився? Мама?

– Мати і племінниця вже понад рік мешкають у Києві. Вони поки що живуть у студентському гуртожитку.

Олександр Кольченко відповідає на запитання Людмили Ваннек, 11 листопада 2019 року
Олександр Кольченко відповідає на запитання Людмили Ваннек, 11 листопада 2019 року

– А дівчина у вас є?

– Є. Вже з’явилася.

– А де ви познайомилися?

– У Києві.

– Вас не було 5 років, ви, напевно, коли були в ув’язненні, якось уявляли Київ… Наскільки те, що ви побачили – атмосфера в місті, настрої людей, їхні заняття, – відрізняється від того, як ви це уявляли?

– Не знаю, я детально цього не уявляв, не відбудовував якусь таку картину чітку. Але головне, що це відрізняється від Росії.

– Я вам показала світлину з акції, яка відбувалася у Сімферополі в червні 2012 року:

Антипутінський пікет активістів молодіжних і студентських організацій Криму, 13 червня 2012 року
Антипутінський пікет активістів молодіжних і студентських організацій Криму, 13 червня 2012 року

А чи знаєте ви, як склалися долі людей, які брали в ній участь. Чи ви підтримуєте з ними зв’язки? Знаєте, чим вони зараз займаються?

– Так, дехто з них переїхав до Києва після анексії. Спілкуюся з ними. Підтримую зв’язок.

– Коли відбувався суд над вами у Росії – ви разом із Олегом Сенцовим були як одна команда. Напевно, ви стали друзями?

– Можна так сказати. Ми з ним і познайомились під час етапу з Москви до Ростова, під час суду, бо до цього ми з ним були знайомі, але так поверхово, декілька разів бачились.

Олег Сенцов (ліворуч) і Олександр Кольченко на суді в Ростові-на-Дону, 25 серпня 2015 року
Олег Сенцов (ліворуч) і Олександр Кольченко на суді в Ростові-на-Дону, 25 серпня 2015 року

– І як ви гадаєте, ваше знайомство вплинуло на вас обох, на ваші погляди?

– Погляди на той час у мене вже були сформовані, але Олег дуже вплинув на мене своїм прикладом, своєю силою, стійкістю.

– Ви говорили після повернення, що свої погляди зберегли і маєте намір продовжувати займатися громадською діяльністю. А якою саме?

– Планував займатися більше такими економічними проєктами – організацією профспілок, кооперативів. Але у найближчий час, мені здається, дуже важливо висвітлювати проблему тих, хто залишається у в’язницях у Росії. Це і громадяни України, і так само громадяни Росії, які теж потребують нашої підтримки.

– Власне, про цих людей: серед них є і два автори Радіо Свобода, які перебувають у полоні бойовиків на Донбасі – Станіслав Асєєв і Олег Галазюк. І не вони одні. За різними даними, від 86 до 110 людей досі утримують у полоні на окупованій території і в Росії. Особливу увагу викликає ситуація довкола Станіслава Асєєва. Міжнародні організації вимагають його звільнення, проходять акції, конференції на його підтримку. Як ви гадаєте – що можна зробити, як можна допомогти звільнити Станіслава Асєєва та інших журналістів, активістів, які все ще перебувають у полоні?

– Треба постійно згадувати про них, робити акції на їхню підтримку, чинити тиск на Росію.

– А як можна чинити тиск на Росію?

– Навіть не знаю. У мене немає таких готових сценаріїв.

Олександр Кольченко в студії Радіо Свобода у Празі
Олександр Кольченко в студії Радіо Свобода у Празі

– А як ви ставитеся до розведення сил на Донбасі?

– Не знаю, це дуже важке для мене питання. У цьому всьому дуже важко розібратися. Бо звісно, припинення вогню – це хороша річ, але є небезпека того, що цим можуть скористатися «ДНР» і «ЛНР».

На першій пресконференції, коли ви були разом із Олегом Сенцовим, пролунало запитання про «формулу Штайнмаєра», і Олег тоді сказав: «Саша, это вопрос к тебе». Це був жарт?

– Ну так (сміється).

– Але чи ви вже з цим питанням розібралися для себе чи ні?

– Про «формулу Штайнмаєра» я вперше почув саме на тій пресконференції. Після цього я щось читав, намагався розібратися й так і не зміг, бо напевно питань більше ніж відповідей.

– Якби ви озирнулись назад, знаючи, що і як з вами станеться, – ви б зробили так само, як тоді, навесні 2014-го? Чи, можливо, ви б були обережним чи обачним?

– Ви знаєте, я про це багато разів задумувався, але важко однозначно відповісти на це питання, бо, з одного боку, якщо б я переїхав «до України» – від мене там було б більше користі, ніж у в’язниці за ці 5 років. З іншого боку – я познайомився у в’язниці там з Олегом, і з багатьма іншим людьми – як по той бік, так і по цей бік паркану.

– Як ставитеся до нової влади в Україні?

– Взагалі я до будь-якої влади ставлюся скептично.

– Як анархіст?

– Так.

Олександр Кольченко на пресконференції в Києві, 10 вересня 2019 року. На футболці портрет Нестора Махна
Олександр Кольченко на пресконференції в Києві, 10 вересня 2019 року. На футболці портрет Нестора Махна

– А що ви вкладаєте в поняття «анархізм»?

– Це наука про те, як організувати життя без хазяїв, без панів. Суспільство свободи, рівності, без пана і холопа.

– Ви вважаєте, що це реально?

– Так.

– А ви себе в політиці можете уявити?

– У великій? Ні-ні!

– Ну ви ж великий, у вас великий зріст – 1,93, тож і велика політика… Зрештою, за 2 тижні, 26 листопада, вам буде 30 років. І що б ви собі хотіли побажати до цієї дати?

– Не знаю, у мене вже все є.

Олександр Кольченко (спиною стоїть) прощається з журналістами Української служби Радіо Свобода у Празі. Зліва від нього Людмила Ваннек, праворуч Ростислав Хотин і Сергій Стеценко. 11 листопада 2019 року
Олександр Кольченко (спиною стоїть) прощається з журналістами Української служби Радіо Свобода у Празі. Зліва від нього Людмила Ваннек, праворуч Ростислав Хотин і Сергій Стеценко. 11 листопада 2019 року

Читайте ще:

Дані від Сенцова про ув’язнення в Криму і Росії використають у судах – місія ООН​

«Коли надія на обмін не справдилася, мамі стало зле» – Сущенко про висвітлення теми політв’язнів у ЗМІ

Кольченко про анексію Криму: «Все залежало від кримчан»

  • 16x9 Image

    Людмила Ваннек

    На радіо Свобода від 1993 року, в українській редакції – від 1995 року. Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, працювала на сцені українських та німецьких театрів та на телебаченні. Переможець міжнародного конкурсу поп-музики в Сараєво. Редактор і ведуча програм «Світ у новинах», «Міжнародний щоденник», «Виклик», «Свобода сьогодні», «Свобода за тиждень», випусків новин. Багато працює над рекламою передач.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG