Російська армія на Півдні підготувала три лінії оборони – на численних супутникових знімках можна побачити танкові рови, «зуби дракона», опорні пункти, об'єднані в єдину систему, та мінні поля. Щоб знищити ці укріплення та розчистити шлях піхоті, щодня активно працюють артилеристи. Про роботу «богів війни» на південному напрямку – у репортажі журналістів телепроєкту Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).
Постріл за пострілом
Одна з лісосмуг на південному заході Донецької області приховує типовий район зосередження українських військовослужбовців. Біля самохідної артилерійської установки кипить робота. Екіпаж нещодавно повернувся з вогневої, в машину заливають паливо і очікують на нову команду.
«Виїзди є, виїжджаємо на добу, відпрацьовуємо і відпочиваємо. Сьогодні зранку приїхали, відпрацювали, зараз відпочиваємо і знову їдемо на виїзд. Цілі різні: піхота, може бути якесь укриття, якісь склади. Сьогодні по складах відпрацювали, результат хороший. Горіло добре», – посміхається військовослужбовець 37-ї окремої бригади морської піхоти (ОБрМП) ЗСУ Роман.
«У нас принцип роботи – розвідувально-вогневий комплекс, так званий РВК. Тобто злітає дрон, нас коригує. Коли вони готові, ми починаємо стріляти», – розповідає військовослужбовець з позивним «Шпак».
Поки говоримо, артилеристам надходить команда «до бою». Військові демаскують гармату і вирушають на вогневу. Декілька кілометрів польовими дорогами, і ми на місці. Координати цілі надійшли з безпілотника, він же коригуватиме вогонь.
Після першого пострілу невелика поправка, і за ним по противнику відправляють другий снаряд.
«Наразі ми працюємо по розміщенню особового складу в схожій лісопосадці, де ми з вами перебуваємо», – пояснює «Шпак».
Розмову перериває повідомлення від командира батальйону – «на цих самих установках три снаряди швидким». Ця команда означає, що артилеристи влучили. Постріл за пострілом, і військові швидко покидають вогневу, щоб не прилетіло у відповідь. Існує загроза як контрбатарейної боротьби противника (вогонь по артилерійських системах ЗСУ – ред.), так і російських безпілотників.
«Щоб не «палити» себе і свої позиції, ми швидко, 5-6 пострілів зробили, і тікаємо на іншу позицію», – розповідає військовослужбовець з позивним «Гроза».
Читайте також: Азовське море близько: як морпіхи ЗСУ пробивають оборону Росії на колісних танках AMX-10RC
Він – один з небагатьох, хто у підрозділі на контракті. Підписав його після строкової служби. Більшість його побратимів – мобілізовані у січні та лютому цього року. Один із них – Роман.
«Пройшов курс базової загальновійськової підготовки і якось так випадково нас всіх, 100 чоловік, відправили в артилерію. Отримав фах навідника, навчився і зараз тимчасово виконую обов'язки командира гармати», – розповідає Роман.
Працюють морпіхи на САУ М109L – це італійська модифікація американської гармати. Машина 1969 року виробництва, але оскільки була вона на консервації, то і ходова, і артилерійська частина, розповідають військові, тут фактично нові.
«Декілька місяців ми вже з нею крутимось, враження хороші, попадаємо добре», – каже «Гроза».
«Гвоздика» – стара, але надійна
На іншій ділянці українського наступу зі схожими цілями працює САУ «Гвоздика». Тут стріляють зі стаціонарних позицій, тому гармата максимально замаскована серед дерева. На перший погляд її не те що з безпілотника, на землі складно помітити.
«Як я дивився на картинку своєї стрільби, то це була заміна позицій противника або підтримання його сил новою живою силою. Ми відпрацювали туди, ми відпрацювали туди дуже точно, з великим успіхом і подавили того ворога, навіть знищили, можна так сказати», – розповідає морський піхотинець з позивним «Шульц».
Цей екіпаж САУ з 36-ї бригади морської піхоти на війні вже понад рік. Встигли взяти участь у боях в Херсонській і Донецькій областях. Тепер – Запорізька. Протягом усього цього часу артилеристи працюють на радянській гарматі «Гвоздика», яку ЗСУ передала Польща.
«Може, це не «три сімки» (американська гаубиця М777, її ще називають і «три сокири» – ред.), не М109, на них ми ще не працювали, не знаємо, але це нормальна бойова техніка, надійна», – розповідає військовослужбовець з позивним «Моряк».
Читайте також: «Наш ворог зробив роботу над помилками»: що сповільнює наступ ЗСУ?
«Артилерія береже кров піхоти. Це залізний вислів, людина, яка це придумала, вона дуже розумна. Тому що піхота без артилерії не зможе, а артилерія без піхоти», – додає «Шульц».
Брак боєприпасів та артилерійських систем є однією з причин, чому український наступ розвивається повільніше, ніж очікували, – про це в інтерв’ю CNN заявив міністр оборони України Олексій Резніков. Однак, за його словами, уявлення про те, що він має бути швидким, не відповідає дійсності – операція розвивається за планом.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
