Чи оголосить Росія, що Азовське море начебто є її внутрішнім морем? Які це матиме юридичні і практичні наслідки? Як Росія заробляє на Азовському морі і чому їй вигідно заявити про його анексію? Про все це – в матеріалі проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- Росія хоче анексувати Азовське море. До російської Держдуми вже внесений законопроєкт про закріплення статусу цього моря як виключно внутрішньої водойми Росії, на яку не поширюються дії міжнародного законодавства, повідомило 5 грудня російське видання «РИА Новости» із посиланням на депутата парламенту РФ Михайла Шеремета (перебуває під українськими та західними санкціями, оголошений в Україні в розшук).
- За його словами, документ уже схвалено профільним комітетом, і за нього можуть проголосувати до кінця цього року. Шеремет також зазначив, що після окупації Росією територій Запорізької, Херсонської та Донецької областей України, які мають вихід до Азовського моря, начебто «перемогла історична справедливість, і Україна втратила статус прибережної держави».
«Реакція на рішення ІМО»
Керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія XXI» Павло Лакійчук вважає, що наміри Росії анексувати Азовське море пов'язані з тим, що днями її виключили з Ради Міжнародної морської організації (IMO).
«Це одна з важливих для Росії міжнародних організацій, в якій завжди Росія посідала таке чільне місце і мала серйозний вплив. І вочевидь раніше вони не заявляли на міжнародному рівні про те, що визначають Азовське море своїми власними внутрішніми водами лише тому, щоб не дратувати ІМО. А зараз навпаки: «Ви нас турнули, то ось вам! Ми плюємо на міжнародне морське право, ми плюємо на Міжнародну морську організацію». Це така демонстраційна дія», – пояснив він.
Оголошення Росією анексії Азовського моря не матиме жодного значення для перебігу війни – Україна все одно його звільнятиме, переконаний Лакійчук.
З воєнної точки зору це ні на що не впливаєПавло Лакійчук
«Визначення порту, акваторії порту чи моря внутрішніми водами – це підзаконний акт. Нам від цього не жарко, ні холодно насправді. Тому що по факту режим внутрішніх морських вод Азовського моря введений Росією після окупації, відразу після захоплення Азовського моря і узбережжя Азовського моря. З воєнної точки зору, це знову-таки ні на що не впливає. Це наша земля, це наше море і будемо звільняти Приазов’я, звільняти Крим, будемо звільняти наше Азовське море», – наголосив він.
Утримувати в Азовському морі кораблі, які є ракетоносіями, Росії небезпечно, адже вони можуть бути уражені українськими силами, додав експерт.
«Я б сказав, що навпаки, чим більше вони кораблів в Азовське море заженуть, тим менше їх буде в Чорному морі. Вийти звідти, це мішок-западня, з одного боку, а з іншого боку – до Азовського моря ближче дотягнутися часто-густо», – наголосив Лакійчук.
Як РФ використовує порт Маріуполя?
Радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко розповів, що порт у цьому місті російська окупаційна влада використовує майже на повну потужність.
Бердянський порт більше використовують як військову базу. Маріупольський порт – як цивільну базуПетро Андрющенко
«Зрозуміло, що перше, що спадає всім на очі й на думку, це судноплавство. В цьому випадку вони використовують і Маріупольський порт. Він працює майже повноцінно. Чому кажу майже? Тому що там обмеження з його функціонуванням. Там працює російська корупція і тому там працюють судна лише однієї напівдержавної корпорації. Така сама, до речі, історія і з Бердянським портом. Єдине, що я чув, що Бердянський порт більше використовують як військову базу. Маріупольський порт все ж таки, як цивільну базу. І він працює на вантажі», – каже Андрющенко.
«Хочуть заробляти на рибі»
За його словами, крім того, Росія зможе розвивати рибне господарство в Азовському морі й заробляти на цьому. Ще одна складова, за яку російська сторона билася давно – це рибні запаси Азовського моря, зауважив експерт.
«Зокрема, осетрова риба. Це ж просто золото, ще одне. І тепер воно повністю в їхньому розпорядженні. Можуть там робити що завгодно, контролювати вилов і розведення певних порід риби в першу чергу. Тому і про це не варто забувати. Я, як людина, яка зростала на Азовському морі, знаю різницю, наприклад, чорної ікри, яка зрощена і здобута в Азовському морі, і яка здобута, наприклад, в Астрахані. Та, в принципі, є дві точки, де вона існує в природному вигляді насправді. Тобто, повірте, є різниця в ціні, просто шалена. Не варто недооцінювати, що росіяни про це не думають. Вони роблять гроші на всьому і на цьому також», – зазначив він.
Росія розвиватиме комерційне судноплавство, поки Азовське море буде під її контролем, вважає Андрющенко. Він наголошує, що все степове сільгоспвиробництво, навколо Приазовʼя зав'язано на порти, що робить його досить привабливим і економічно вигідним.
Якщо буде оголошено про анексію Азовського моря, Кремль у такий спосіб продемонструє світу, що вся територія, яку омиває це море, фактично належить Російській Федерації, додав радник міського голови Маріуполя.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Нікчемні наміри»
- 2003 року Росія та Україна підписали і ратифікували договір, який включав положення про те, що Азовське море, водойма площею майже 25 000 квадратних кілометрів, є історично внутрішньою водоймою як Росії, так і України, і що судна під українським або російським прапором користуються в Азовському морі свободою судноплавства.
- У лютому цього року Верховна Рада України денонсувала договір, адже Москва порушила положення про те, що всі питання щодо Азовського моря повинні вирішуватися мирним двостороннім шляхом.
- Пізніше, у червні цього року, президент Росії Володимир Путін підписав закон, який також денонсував договір, заявивши, що Україна начебто втратила статус прибережної держави Азовського моря.
Експерт Асоціації реінтеграції Криму, юрист-міжнародник Борис Бабін називає наміри Кремля анексувати Азовське море «нікчемними». Втім, Україна зможе це використовувати як черговий доказ злочинів Росії і порушення міжнародного права.
«Азовське море має статус міжнародних вод. У 1992 році Україна подала до ООН відповідну заяву про визнання вихідних ліній Азовського моря і відповідно переліку координат. І після цього в Азовському морі мали бути визначені територіальні води, прилегла зона виключно економічна зона країни. І тому всі ці заяви агресора, вони просто для внутрішнього вжитку. Агресор розуміє, що скоро будуть міжнародні рішення, буде рішення по спеціальному трибуналу якраз щодо морського права, воно очікується найближчими роками. Буде ще низка інших міжнародних рішень щодо цих питань. За цих умов вони якраз намагаються зробити цю виставу фейків», – пояснив він.
«Пропагандистська практика»
Росія не має бойових успіхів на морі, тому зацікавлена принаймні формально оголосити про анексію водойми, зазначив Бабін. Він вважає це суто російською пропагандистською практикою.
Заяви РФ є спробою пропагандистськи змінити ситуаціюБорис Бабін
«Ми бачимо ситуацію для нас добру, для них ганебну у Чорному морі, коли Україна фактично, не маючи флоту, знищує російський флот. Тому вони мають прикриватися якимись фейковими заявами в цьому вимірі. Такі заяви є якраз спробою пропагандистськи змінити ситуацію», – сказав експерт.
Російських представників потрібно виключати з усіх можливих морських організацій, додав він.
«Є Міжнародна морська організація. Там, я думаю, мають бути схвалені ще додаткові резолюції. У нас є інші організації, де Росія перебуває незаконно, порушуючи міжнародне морське і транспортне право з входом у дунайську комісію. Росія немає ніякого стосунку до Дунаю, але їхніх представників досі іноді помічають в роботі цієї структури. Тут слід якраз проводити системну роботу з вичавлення держави-агресора з усіх морських і пов'язаних з цим транспортних організацій, це надважливо», – зауважив Бабін.
«Бодай якась перемога під вибори»
Російський політичний емігрант, колишній аналітик партії «Єдина Росія» Леонід Власюк розповів, що наміри Росії оголосити про анексію Азовського моря виглядають послідовними з точки зору президентської виборчої кампанії.
«Це як би з боку росіян показує їхню впевненість у перемозі, досягнення цілей, приєднання нових територій. Все це під російські вибори, які мають відбутися в березні, дуже добре лягає. На час передвиборчої кампанії все це чудово лягає. І оскільки вони не можуть перемогти під Авдіївкою, вони намагатимуться перемогти бодай так, щоб хоч якась перемога була», – вважає він.
Реакція Заходу була б важливою в такому випадку, каже аналітик. Оскільки Росія зараз усіляко випробовує його на міцність. Не менш важливою також буде реакція України.
Шукають та дивляться, наскільки можна продавити ЗахідЛеонід Власюк
«Реакція мала б бути. Заява протесту, заява невизнання, весь набір дій. Але важливо і те, як відповість на це Україна. Тому що, посилаючись саме на це, і на ці дії, якраз і прийматимуться західні санкції. А Росія зараз такі речі проводить, розуміючи та думаючи про те, що підтримка Заходу у цій війні з Україною різко падає. Вони намагаються послатися на те, що відбувається в Америці, на те, що Америка не підтримує Україну. А ось ми всіх пересиділи й ми зрештою переможемо. Це ось такі демонстративні кроки. Вони шукають та дивляться, наскільки можна продавити Захід», – зазначив він.
На думку Власюка, «має бути дуже гучна заява про невизнання дій Росії, про чергове порушення всіх кордонів та прав і про те, що Росія не хоче мирного процесу та не хоче брати участь у переговорах».
- Російські війська окупували прибережні райони Запорізької, Херсонської та Донецької областей у перші дні та місяці повномасштабного вторгнення. В українські порти на Азовському морі перебазували бойові кораблі Військово-морського флоту Росії, які забезпечують охорону сухопутного коридору до окупованого Криму.
- При цьому Москва не контролює повністю територію жодної з українських областей, про анексію якої вона оголосила. Під контролем Києва залишаються значні частини Запорізької області (зокрема, її центр, місто Запоріжжя), а також території Херсонської, Донецької та Луганської областей.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум