Скільки людей в Україні вважаються зниклими безвісти через війну? Що відомо про зниклих на півдні військових і цивільних, за яких обставин вони зазвичай зникають? Хто розшукує зниклих безвісти і чи складно це робити? Про все це дізнавався проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- Майже 1200 жителів Запорізької області вважаються зниклими безвісти або перебувають у російському полоні. Проте реальні цифри вдвічі вищі, повідомив голова Запорізької обласної військової адміністрації Іван Федоров. За його словами, через погрози окупантів не всі родичі звертаються до офіційних інстанцій для розшуку зниклих.
- В Україні з травня 2023 року працює Єдиний реєстр зниклих безвісти осіб. Туди потрапляють всі дані про військовослужбовців, які розшукуються. Збройні сили України самостійно запускають розшук і подають інформацію до реєстру, якщо мають підстави вважати військового зниклим безвісти або полоненим.
- У вересні 2023 року Кабмін ухвалив постанову про передачу функцій уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти до Міністерства внутрішніх справ, Міноборони та Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Відтоді МВС займається координацією розшуку осіб та функціонуванням реєстру, Міністерство оборони – пошуком тіл загиблих, а Координаційний штаб – обміном тілами загиблих.
Що фіксують в поліції та у омбудсмена?
З початку повномасштабного вторгнення до поліції надійшли повідомлення про зникнення безвісти 51 тисячі українців. Про це у лютому в інтерв'ю виданню «Цензор.НЕТ» розповів перший заступник голови Національної поліції Максим Цуцкірідзе. За його словами, 35% цих людей знайшли живими.
Також родичі зниклих безвісти людей звертаються до Офісу уповноваженого Верховної Ради з прав людини. У коментарі Радіо Свобода Дмитро Лубінець розповів, що в його відомстві реєструють дані як про зниклих військових, так і про цивільних.
Родини просто бояться нам офіційно повідомлятиДмитро Лубінець
«28 тисяч – це цифра, яка складається з-поміж громадян України, які зникли за особливими обставинами, інформацію щодо яких ми отримували як в офіційний спосіб, наприклад, звернення до мене, звернення до Національної поліції, так і в неофіційний спосіб, наприклад, у нас є інформація щодо конкретних громадян України, яких забрали російські військові. Але родини просто бояться нам офіційно повідомляти. Неофіційно ми таку інформацію отримали, і у нас є конкретні дані, хто ці громадяни, як це відбулось, але офіційного звернення поки немає. Я знаю, що як тільки ми звільнимо всю тимчасово окуповану територію України, ця цифра буде набагато більша, в рази», – зауважив він.
«Більшість зниклих – військовослужбовці»
Начальник відділу розшуку злочинців і зниклих громадян управління карного розшуку Запорізької області Сергій Чепурний розповів «Новинам Приазов’я», скільки зниклих безвісти зареєстровано у цьому регіоні і як їх розшукують.
За словами правоохоронця, з початку повномасштабного вторгнення до підрозділів Головного управління Нацполіції у Запорізькій області надійшло понад 3,5 тисячі повідомлень. Більшість зниклих, каже, – це військовослужбовці.
За Запорізькою областю залишається не розшукано близько 2200 безвісти зниклихСергій Чепурний
«Це приблизно 2 400 осіб. Цивільних – 1100. З заявленої кількості зниклих безвісти встановлено близько 600 військовослужбовців та 700 цивільних. Наразі за Запорізькою областю залишається не розшукано близько 2200 безвісти зниклих, та з них кількість військовослужбовців – близько 1900, цивільних – 300. Під час останніх обмінів до нас повернулися 74 військовослужбовці, яких розшукувала Запорізька область», – повідомив він.
«Пошук гальмують окупація та бої»
Відсутність доступу до окупованих територій або до зони бойових дій найбільше ускладнює процес пошуку людей, каже підполковник поліції. Він також розповів, за яких обставин переважно зникають місцеві жителі.
«Це може бути полон, це незаконна депортація, незаконне позбавлення волі на окупованих територіях, це військовослужбовці, які зникли безпосередньо під час ведення бойових дій. За фактом зникнення безвісти за особливих обставин громадяни переважно звертаються до територіальних підрозділів поліції особисто або ж на спецлінію 102. Також в нашому центрі працює «гаряча лінія» за телефоном: 095 45 04 186, яка працює цілодобово. Тобто громадяни можуть звертатися і до нас – як альтернативний зв'язок з поліцією», – зазначив Чепурний.
Є випадки, коли зниклих вдається розшукати, і вони перестають бути у цьому статусі, додав представник поліції.
«Тиждень тому до нашого центру телефоном звернулась мешканка Австрії, громадянка України, яка через бойові дії виїхала з Василівського району. Вона подала на розшук свого двоюрідного брата, з яким втратили зв'язок понад рік тому. Жінка дізналася про роботу нашого центру через мережу Facebook.
Співробітники центру встановили, що тривалий час розшукуваний не працював та не мав постійного житла в Запоріжжі, періодично користувався допомогою волонтерських організацій. Поліцейські опитали волонтерів і встановили, що розшукуваний проживає у волонтерському центрі в Запорізькій області. Звідти він вийшов на телефонний зв’язок із сестрою. Так ми допомогли встановити безвісти зниклого», – поділився він.
Родичі шукають українських моряків
Також розшукують своїх рідних і сім'ї військовослужбовців. Тетяна Шеришоріна – мати зниклого матроса затонулого патрульного катера «Слов’янськ». Жінка розповіла «Новинам Приазовʼя», що її син Нікіта Шерішорін вважається зниклим безвісти з 3 березня 2022 року. Катер затонув біля Кінбурнської коси (Миколаївщина) після того, як у нього влучила російська ракета. 8 військових тоді врятували, а 11 зникли безвісти. Жінка вважає, що її син може перебувати у полоні.
Ми шукаємо саме 16 військових моряків, ніхто, на жаль, не виходить на зв'язокТетяна Шеришоріна
«Що нам дає право думати, що наші хлопці – в полоні? Бо була організована пошуково-рятувальна операція, яка так і називалась «По підняттю тіл». Занурювалися водолази, проводили обстеження катера і, на щастя, не знайшли там ні тіл, ні останків тіл. Тобто з 11 людей не було знайдено нічого. Офіційної інформації, на жаль, немає ніякої. Але є неофіційна інформація, яку всі родичі збирають по крихтах. Ми також зібрали й 99%, що хлопці перебувають у полоні. Ніхто з тих, кого обміняли, поки їх не бачили. Ми шукаємо саме 16 військових моряків, ніхто, на жаль, не виходить на зв'язок. Але є інформація з тієї сторони, що саме військові моряки, які зникли в морі, бо наші 16 хлопців – це саме моряки, які зникли саме в морі, не в порту, саме в акваторії, вони там є (у полоні). Поки ми не можемо дізнатися, хто саме», – каже жінка.
Вона уточнила, що родичі розшукують, окрім 11 моряків з катера «Слов'янськ», також 5 – з катера «Станіслав», який уразили біля острова Зміїний.
Сподівання на порятунок
У моряків були шанси врятуватися, впевнена українка. Оскільки Кінбурнська коса на той час вже була окупована, є підстави вважати, що вони справді досі перебувають у російському полоні.
Мій син є наймолодшим з наших 16 хлопців, яких ми шукаємоТетяна Шеришоріна
«Катер, коли тоне, в нього є повітряна подушка, яка дає змогу хлопцям, які були без свідомості, отямитися і виплисти на гору, на поверхню. Там була дуже холодна вода, бо це був березень. Але хлопці всі підготовлені, вони – моряки, вони вміють плавати. Шанс врятуватися у них був. Там невелика глибина, там недалеко від берега. Всього було на катері три рятувальні човни. На одному підняли 8. Один потім викинуло на берег, а третій не знайшли. Мій син є наймолодшим з наших 16 хлопців, яких ми шукаємо. На момент зникнення йому було лише 19 років», – зазначила жінка.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Ідентифікували тіла 3600 громадян»
Людмила Денісова очолює зараз Український центр захисту прав людини, який також опікується питанням зниклих безвісти. Вона розповіла, що до цієї організації за рік роботи звернулися 1200 людей із запитом про пошук рідних.
«Шукають 51 тисячу, з них 35%, як теж повідомляє офіційна статистика, а це 17 850 осіб, були знайдені живими. Тобто залишається у нас 33 тисячі. З цієї кількості 17 тисяч є в Єдиному реєстрі зниклих безвісти Міністерства внутрішніх справ України. Ще ми знаємо, що ідентифікували тіла 3600 громадян. Ще тіла 2100 неідентифіковані. Це можуть бути як військові, так і цивільні. Але відомо, що це наші громадяни», – повідомила «Новинам Приазовʼя» Денісова.
Якщо у 2014 році зникли безвісти 756 осіб, то 2022 року таких людей було вже понад 18 тисяч, зазначила вона.
РФ не повідомляє, що людина жива і перебуває у полоніЛюдмила Денісова
«Російська навала йшла, вбивала людей, ніхто не забирав ці тіла, тому що неможливо було забрати. Потім просто насильницькі зникнення були. Ми пам'ятаємо, скільки було цивільних затримано, скільки ув'язнено. Тільки за даними ООН – це 76 російських таборів, де утримуються досі наші цивільні, і не тільки, громадяни. Це можуть бути люди, яких тут шукають, але не підтверджено, що вони перебувають у полоні, тому що РФ не повідомляє, що людина жива і перебуває у полоні», – додала вона.
«Людина жива у полоні – свято для рідних»
Втім, були й такі випадки, коли Росія під час обмінів повертає людей, яких не підтверджувала українській стороні і які в Україні вважалися зниклими безвісти, додала очільниця Українського центру захисту прав людини.
«Коли був обмін 200 людей 3 січня, з них 48 були не підтверджені РФ, але передані Україні в порядку обміну. Тому, безумовно, потрібно все робити для того, щоб РФ підтвердила наявність в них такої людини, це означає людина жива. Для рідних це майже перемога в їхніх пошукових діях. Іноді 18 місяців ми шукаємо, чекаємо відповіді і знову запитуємо, запитуємо, запитуємо МКЧХ, і раптом МКЧХ нам підтверджує. На пʼятий раз або на десятий Росія підтверджує, що людина – в них у полоні. Це дійсно для родини свято», – розповіла Денісова.
- Між Україною і Росією 8 лютого відбувся черговий обмін полоненими, додому повернулось 100 українців. Тоді президент України Володимир Зеленський повідомив, що «загалом вже звільнено з російського полону 3135 українців і українок».
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум