Юрій Кайов – підприємець і волонтер з Херсону, який потрапив у російський полон, його звинувачують у «підготовці міжнародного тероризму». Зараз він перебуває в СІЗО «Лефортово» у Москві. Як чоловік пережив допити в окупованому Мелітополі та тортури в російських катівнях рідного Херсону, проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» розповіла дружина українця Ольга Кайова.
«Вивозив хворих на операції»
До повномасштабного вторгнення Ольга та Юрій Кайови разом з дітьми жили в Херсоні. За словами жінки, чоловік займався підприємницькою діяльністю. Після окупації міста він почав працювати волонтерам у складі колони товариства «Червоного Хреста» – допомагав вивозити херсонців з окупації на лікування.
– Вони вивозили людей (з Херсонщини – ред.) до Запоріжжя на операції або якісь інші обстеження. Допомагали людям вивозити речі. А назад (на окуповану територію – ред.) вони возили гуманітарну допомогу, саме на товариство «Червоного Хреста» в місті Херсоні. Це були гуманітарні набори, продуктові, ліки на лікарні, інсуліни возили. Вони проїжджали позачергово з нашого боку і так само намагалися виїжджати позачергово з того боку.
– З квітня (2022 року – ред.) було 6-7 рейсів. Вони почали їздити, коли відкрився виїзд саме з Василівки, тому що до того майже місяць вони не могли нікуди поїхати, Снігурівку закрили, іншого виїзду не було.
Жінка згадала, що було найстрашніше в окупації.
– Я коли виїжджала, в мене сльози текли. Таке відчуття, ніби в тебе знімають чобіт з грудей. Ми не звикли мовчати. Ми звикли, як нам хочеться (жити – ред.), ми можемо вийти на мітинг і щось сказати, а коли тебе змушують під дулом автомата любити щось інше, це дуже нестерпно.
«Звинувачують у замаху на Стремоусова»
За словами Ольги, у червні чоловік вивіз її з дітьми до Запоріжжя, а сам залишився, щоб возити допомогу, бо не міг покинути ні будинок, ні людей, за яких був відповідальний. Влітку минулого року, під час чергового гуманітарного рейсу, Юрій потрапив у російський полон. Про це жінка дізналася від одного з волонтерів, який був у складі колони разом з її чоловіком.
Сказали, що їх повезли на допит у Мелітополь
– 5 серпня російські військові викрали його на виїзді з окупованої території. Вони (волонтери – ред.) тоді вже поїхали в цивільному порядку, бо сказали (російські військові – ред.), що як «Червоний Хрест» їх більше не пропустять. Тому вони познімали наліпки, волонтерське посвідчення й уніформу він залишив вдома. Сергій (один з волонтерів – ред.) мені зателефонував, сказав, що затримали Юру з Олегом (керівник волонтерської колони – ред.). Він їздив до військових на блокпост, запитував, чи їх відпустять, сказали, що їх повезли на допит у Мелітополь. Керівника згодом відпустили, а Юру зараз звинувачують у «підготовці міжнародного тероризму» та замаху на Стремоусова (Кирило Стремоусов, який пішов на співпрацю з окупантами. Про його загибель у ДТП повідомляли минулого року – ред.).
«5 діб знущань»
Тривалий час Ольга не знала, де перебуває її чоловік, адже інформацію про нього не надавали в жодних окупаційних установах: ані в Енергодарі, ані в Мелітополі, ані в Херсоні, куди зверталися родичі.
– Перша згадка – мені прислали скриншот розмови. Написали, що людина «вийшла з підвалів», її тримали там 5 діб у камері з моїм чоловіком. Написав: «Передайте Ользі, що чоловік живий, більш-менш здоровий». Пізніше вже, у січні, приїхав до Києва чоловік, з яким він (Юрій – ред.) перебував у камері та розповів, що коли в Херсоні їх тримали у підвалі, то мінімум 5 діб над ними знущалися, катували.
Жінці також стало відомо, в яких умовах в окупації утримували затриманих херсонців.
Змушували співати гімн Росії
– Там була решітка, до якої пристьобували кайданками та катували струмом. Також могли забути погодувати – годували або раз на день або раз на два дні, а іноді й на три. Умови були нелюдські. Могли забути вивезти в тепле місце. Їх змушували співати гімн Росії – це в них (окупантів – ред.) розважальний захід такий. Будь-хто, проходячи повз, міг оцю людину, яка прикута до решітки, просто бити.
Ольга каже, що переосмислювати все це дуже важко, їй також стало відомо, що чоловік втратив понад 25 кілограмів ваги.
До чого примушували у Сімферополі?
Після псевдореферендуму, який російські сили проводили у вересні минулого року на окупованих територіях, чоловіка вивезли до Сімферополя. Там, разом зі ще 9 іншими жителями Херсону, Юрія почали судити. Про це Ользі повідомила адвокатка, яку призначили чоловікові.
– Їм інкримінують 361 статтю (361 КК РФ – «акт міжнародного тероризму» і «приготування до вчинення теракту»). Сказала (адвокатка – ред.), щоб ми збирали посилку, бо йому потрібні речі. Це було 6 жовтня, але наступного дня вона зателефонувала та сказала, щоб посилку ми не збирали, тому що його етапують до «Лефортово». І вже наприкінці жовтня зі мною звʼязалася інша адвокатка з Москви. Вона раз на три місяці під час слідчих дій могла йому щось передати, якісь листи. Їх (адвокатів – ред.) назначають безплатно, але допомагати вони не поспішали.
Ольга розповіла, що перебуваючи у СІЗО Сімферополя, чоловік підписав документи, що він начебто визнає свою вину. Кайова впевнена, що Юрій погодився на це саме через тривалі тортури. За словами жінки, вона зверталася по допомогу до Офісу уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця та в координаційний штаб СБУ щодо включення її чоловіка в списки на обмін.
– Вони кажуть, що він є у списках на обмін, але цивільних не обмінюють, на жаль, або обмінюють по крихтах. Ніхто досі не знає, як це працює, як цивільні потрапляють на обмін. Я так розумію, що саме Росія, мабуть, зараз їх не видає.
«Закриті суди, проблеми зі здоровʼям»
Свій сороковий день народження Юрій зустрів у російському СІЗО. Його дружина зауважила, що до засуджених у Лефортово не підпускають представників «Червоного Хреста», а судові засідання проходять у закритому режимі.
Після побиття в нього певні проблеми з нирками та головні болі
– Я не маю жодного документа з «Лефортово», адвокатка не надає, каже, що це для неї небезпечно. «Поштою Росії» туди доходять листи, чоловік на них відповідає, доходять гроші, посилки. Він пише, що з усіх умов утримання (за весь час перебування у полоні – ред.), в нього зараз найкращі: є умивальник з гарячою водою, та кузня, він, каже, що не падає духом. В камері їх двоє, зараз він, начебто, сидить з хлопцем із Бердянська. Вранці по телебаченню у них показують мультик: «Жив був пес», там українські пісні. Чоловік каже, що це йому, як бальзам на душу. Після побиття в нього зʼявилися певні проблеми з нирками та головні болі.
Ольга каже, що дуже хоче перемоги та побачити чоловіка вдома – в Україні.
- У березні цього року в Mobile Justice Team повідомляли, що під час окупації Херсону у місті було близько 20 катівень. Фінансувалися вони Росією, їхньою роботою керував особисто окупаційний чиновник Володимир Сальдо. Він тоді відреагував на ці заяви та зазначив, що жодної катівні у Херсоні начебто не було і назвав інформацію про них «брехнею».
- Херсонська обласна прокуратура 3 липня повідомила, що скерувала до суду обвинувальний акт стосовно заступника начальника управління Росгвардії по Ростовській області, полковника поліції та ще трьох військовослужбовців Росії за фактом жорстокого поводження з цивільним населенням та інших порушеннях законів та звичаїв війни.
- Також 22 серпня відомство повідомило про підозру так званому «коменданту» російських окупаційних військ та його підлеглому «за катування та вбивства цивільних у Херсоні». Ідеться про заступника командира 22-го армійського корпусу берегових військ Чорноморського флоту Росії та підпорядкованому йому військовослужбовцю російських збройних сил.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
