ЛЬВІВ ‒ За офіційною інформацією, від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну із Львова відправили на лікування за кордон понад 1400 онкохворих дітей з усієї України. Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр у Львові став головним центром для маленьких пацієнтів. Діти лікуються у Польщі, Німеччині, США, Франції, Бельгії, Нідерландах, Канаді, Чехії, Швейцарії. Для багатьох дітей з діагнозом онкологія це можливість прожити довше або ж навіть одужати, пояснюють фахівці. Евакуація українських дітей відбувається у рамках проєкту Safer Ukraine.
Російські обстріли медичних закладів наприкінці лютого минулого року, кажуть медики, стали сигналом для них, що дітей із важкими недугами потрібно терміново вивозити у безпечні місця. Медперсонал Національного інституту раку та «Охматдиту» у Києві намагався лікувати онкохворих маленьких пацієнтів навіть удома. Оскільки для дітей з діагнозом онкологія, пояснюють, навіть день без лікування означає зменшення тривалості життя.
Спершу таких дітей з різних населених пунктів, які були під обстрілами, перевозили у Львів у Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр (у народі називають «Чорнобильська лікарня»). Проблема, зауважують, була безпечно вивезти дітей з-під обстрілів, у час тривоги. А вже зі Львова каретами швидкої допомоги, автобусами, медичними потягами вивозили у Польщу. Львівські медики супроводжували пацієнтів як Україною, так і в Польщу. У сусідній державі евакуація була під контролем перших осіб. При польському Міністерстві охорони здоров’я створили експертну групу в складі професорів, відомих дитячих онкологів, які мали свої критерії відбору лікарень, куди скеровували українських дітей. Медичні групи розвозили онкохворих діток до аеропорту. Відомі люди світу надавали власні літаки для евакуації.
Серед пацієнтів була дворічна дівчинка зі Львова, з багатодітної родини, у якої була рідкісна онкопухлина на нозі. Допомогла вивезти дитину сім’я американського президента Джо Байдена на своєму літаку. Дитина потребувала дуже дорогого лікування, і її забезпечили всім необхідним, як і ще кількох дітей з України. Вони всі лікувались у шпиталі Святого Юди у місті Мемфіс (США).
У перші три місяці повномасштабного вторгнення щотижня за кордон зі Львова вирушали один-два медичних ескорти – а це 73 важкохворі дитини і 140 членів родини в одній групі. Найважчі, розповідають, були 12 перших медичних конвоїв, оскільки вивозили дітей з важкою стадією хвороби. Всі витрати на перевезення дітей бере на себе медичний заклад, що приймає.
Були «змагання» за наших пацієнтів між лікарнями Австрії, Німеччини, Нідерландів, щоб врятувати дітейРоман Кізима
«Ми не чекали наказів, а взяли самі на себе відповідальність. Стали з української сторони координаторами цього проєкту з евакуації. Оскільки вже мали напрацьовані міжнародні контакти, тому з нами хотіли говорити. У кожній країні був координатор, загалом їх було 18 у Європі, в США і Канаді. Це відомі доктори або керівники місцевих асоціацій. Ми знали, в якій лікарні кожна дитина, який її стан. Були «змагання» за наших пацієнтів між лікарнями Австрії, Німеччини, Нідерландів, щоб врятувати дітей», ‒ говорить Роман Кізима, дитячий онколог, медичний координатор в Україні з евакуації онкохворих дітей, виконувач обов’язків директора Західного спеціалізованого дитячого медичного центру.
400 дітей з онкодіагнозом померли за кордоном
У реєстрі Західного спеціалізованого дитячого медичного центру числиться 1460 евакуйованих за кордон онкохворих дітей. За словами Романа Кізими, це дуже багато пацієнтів. Власне, така кількість нових дітей із діагнозом онкологія виявляється за рік в Україні.
«По суті за цей час ми вивезли кількість всіх пацієнтів, які з’явились за рік. Деякі вже закінчили лікування, більшість лишилась за кордоном. А дехто повертається, і ми беремо їх під свою опіку»,‒ каже Роман Кізима.
Повернулась з Іспанії в Україну Олена зі своєю 13-річною донькою, у якої пухлина головного мозку. Вони були евакуйовані 8 березня минулого року. Дитина лікується у Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі у Львові з 2017 року.
Почалась війна, у мене була паніка, і тому ми поїхали в ІспаніюОлена
«Рік була ремісія і повернулась хвороба, далі лікуємося. Нас у березні 2022 року відправили в Іспанію. Там було багато жінок із дітьми з різних українських міст. Ми були місяць, лікарі подивились, що в Україні лікарі все робили добре, що не потрібно було якогось особливого лікування, тому я через місяць повернулась у Львів. Бо тут у лікарні медики знають, як дитина поводиться під час хіміотерапії і що треба. Мене все влаштовує у «Чорнобильській лікарні», але почалась війна, у мене була паніка, і тому ми поїхали в Іспанію. Я сама доглядаю доньку, чоловік помер», ‒ розповіла Олена, мама 13-річної онкохворої дівчинки.
Сьогодні донька Олени продовжує лікування у львівській лікарні. Чимало батьків відмовлялись їхати з дітьми за кордон і залишились у Львові.
Дитячий хірург Андрій Синюта розповідає, що під час повітряних тривог є ризик у лікуванні дітей з онкологічним діагнозом. Адже доводиться переривати лікувальну процедуру, не всі можуть перейти в укриття.
Ми не могли вивезти в укриття дітей із реанімаціїАндрій Синюта
«Ми не могли вивезти в укриття дітей із реанімації, які були підключені до дихальних апаратів. Тоді медичний персонал виходив, а батьки свідомо залишались біля дітей, тому що працювала апаратура і треба було бути поруч. Ми мусили йти на такий ризик. Бо наше укриття не було підлаштоване під кисневе. Переривання процедури крапання під час багатьох тривог дуже шкодили лікуванню. З’явилась рука допомоги, і ми вирішили, що діти мають їхати за кордон. На жаль, відправляли і тих, які, за прогнозами лікарів, не мали шансів на життя», ‒ говорить лікар Андрій Синюта.
Із 1460 пацієнтів, яких евакуювали у медичні заклади Європи, США, Канади, на жаль, за офіційними даними, 400 померли. Українські лікарі говорили про ймовірність цього, коли відправляли дітей, попереджали і батьків. Медики допомагають перевезти тіло дитини в Україну.
Ризики
Лікарі розповідають, що діти, яких вивезли з-під обстрілів, мали в очах тривогу, були налякані, а такий стан не сприяє одужанню. Тому евакуацію на лікування за кордон вважали порятунком для дітей. Водночас онкологи в Україні втратили пацієнтів, втрачають. кажуть, і практичні навики.
Онкохворі діти отримали можливість полікуватись за кордоном у час війниРоман Кізима
«Онкохворі діти отримали можливість полікуватись за кордоном у час війни, це означає, що їм продовжили життя або ж вони, можливо, одужають. Лікування безоплатне. У Нідерландах виживання онкохворих дітей становить 75%. Тобто, 25 зі 100 вмирають. Більшість пацієнтів після одужання повністю інтегровані у суспільство. Нам до цього дуже далеко. Я з колегами стажувався у нідерландській лікарні. Там було 50 українських пацієнтів. Ми йшли коридором – і в кожній другій палаті була наша дитина. Це був класний досвід, тому що ми могли наші навички застосувати в умовах крутих лікарень.
Нідерланди ‒ потужна країна, там централізовано ведеться дитяча онкологія, зібрані найкращі фахівці, є наукова внутрішня конкуренція, а не між лікарнями. Їхні діти отримують найкраще лікування, устаткування. Нідерланди включили українських дітей в страхування.
Звісно, що у Західній Європі вищий рівень лікування, але у нас достойний, і ми можемо співпрацювати. У них високий науковий рівень, вони лікують і досліджують. Ми можемо лише лікувати, застосовуючи чужий досвід. А ще у них ведеться чесна статистика, щоб знати і розуміти, куди йдуть. Цього немає в Україні. Паліативна допомога, соціальна, велика кількість допоміжних служб, які допомагають важкохворим пацієнтам. До цього маємо прагнути. Щодо методик Україна не на поганому рівні: ми знаємо, як лікувати, але це один із компонентів. У нас є ліки, знання, окремі технології, але немає чесної статистики, планування системи охорони здоров’я», ‒ наголосив Роман Кізима.
Нині, зауважують, вже обмаль онкохворих дітей евакуюють на лікування за кордон. На тиждень це може бути одна-дві дитини. Додають: коли війська РФ активізують обстріли по цивільних об’єктах, то одразу ж більше батьків просять вивезти їх з хворою дитиною в Європу.
За тиждень до початку нападу Росії на Україну у Західному спеціалізованому дитячому медичному центрі відкрили клініку трансплантації кісткового мозку. 20 маленьких пацієнтів готували до операції. Але через війну всіх їх довелось евакуювати у Європу.
За цей час війни пересадили 9 нирок діткам, 6 стовбурових клітинАндрій Синюта
«Ми три роки готували цей проєкт, але не мали виходу, бо ситуація виглядала дуже погано. Тому рятували дітей. Потім оговтались і вже відновили роботу клініки. За цей час війни пересадили 9 нирок діткам, 6 стовбурових клітин. Почали з автотрансплантації, коли у пацієнтів забирають його стовбурові клітини, заморожують, проводиться хіміотерапія і дитині її ж стовбурові клітини вводять. І знову ризик. Бо тривоги, а коли дитина зайде у бокс, то до 60 днів не може звідти вийти. Це все ризики. Але ми цього свідомі», ‒ говорить лікар Андрій Синюта.
При загостренні ситуації в Україні західні лікарні, як зауважують, українські медики, готові евакуювати до себе дітей з діагнозом «онкологія», оскільки пояснили міжнародним партнерам, що можлива нова хвиля. Водночас, переконують, намагаються повністю відновити систему лікування онкохворих дітей в Україні.
Кількість нових випадків діагнозу «онкологія» у дітей в Україні у час повномасштабної війни, згідно зі статистикою, зменшилась. Причиною, пояснюють, є те, що зменшилась загалом кількість дітей в Україні. Але з’являється нова категорія українських дітей-біженців, які захворіли чи у них виявили онкологію вже за кордоном. І таких, за словами Романа Кізими, стає дедалі більше. Дехто з батьків, каже, повертається з такими дітьми в Україну.
До початку повномасштабного вторгнення Росії у Західному спеціалізованому дитячому медичному центрі у Львові лікувались протягом року близько 200 пацієнтів, тих у кого щойно виявили онкологію було 90-95 осіб. Зараз у шпиталі немає місць, тому що тут лікують дітей-переселенців.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
