ПРАГА – З лютого 2023 року у Празі працює науковий центр «Україна в Європі, що змінюється», який працює в Інституті міжнародних досліджень факультету соціальних наук Карлового університету. Центр фокусується на темі сучасної України, культурних та політичних відмінностях, ширшому контексті війни та її значенні для демократії. Його керівниця – професорка Валерія Корабльова активно залучає студентів з усього світу, аби пояснювати та розповідати про Україну, спираючись на сучасну історію. На одній з таких воркшопів Радіо Свобода поспілкувалося із керівницею центру про те, чому важливо західним суспільствам знати про Україну в ширшому контексті та наскільки вдало Росія веде гібридну війну за серця європейців.
– Розкажіть про ваш центр. Чим він займається? І чому він важливий?
– Центр був створений до першої річниці повномасштабного вторгнення для того, щоб зробити українські студії більш видимими в інтелектуальному ландшафті Чехії і ширшими в європейському ландшафті.
Щоб формувати послідовне, ґрунтовне і аргументоване бачення України в Центральній Європі
Мені це здається важливим для того, щоб формувати послідовне, ґрунтовне і аргументоване бачення України в Центральній Європі, в Празі зокрема. Оскільки наші випускники потім працюють в різних дипломатичних інституціях, культурних установах і так далі. Тобто вони з цими знаннями будуть йти далі.
Ми наразі сформували пакет партнерських інституцій в різних країнах, оскільки ми його задумували як майданчик для співпраці, який буде поєднувати чеських науковців, українських науковців і західноєвропейських науковців.
І таким чином ми хочемо розвивати україністику, яка витлумачувалася б не в традиційному сенсі, як дослідження української мови, культури, історії, а більше з фокусом на сучасну Україну, щоб включала соціально-політичні аспекти більш активно.
– Я так розумію, що це все про те, як іноземці уявляють Україну. Те, про що ви тільки говорили під час свого виступу – про спадок України як «неіснуючої країни» в тіні Російської імперії. Яких цілей ви хочете досягнути в цьому контексті?
– Донедавна України в принципі не було на ментальних мапах, у головах західних європейців. Не було знань про це. Зараз через війну і через успішний український спротив, який насправді здивував багатьох спостерігачів, прийшло усвідомлення, сформувався новий консенсус, що у західних науковців немає необхідного рівня знань про Україну, і через це вони не можуть прогнозувати розвиток подій.
Тобто це є не тільки якийсь запит на допитливість, але це має й практичну складову. Оскільки наука є засадою для рекомендацій політикам, для рекомендацій тим людям, які ухвалюють рішення. І якщо відсутня ця наукова база, то це є проблема для стратегії зовнішнього курсу європейських країн. І тому зараз сформувався цей запит.
На Заході особливо за відсутності необхідної кількості і якості експертизи фактичну думку про Україну висловлюють експерти з Росії
Що ми бачимо? Ми бачимо, що наразі це не вирішується системно, оскільки шукають експертів, і дуже часто на Заході особливо за відсутності необхідної кількості і якості експертизи по Україні фактичну думку про Україну висловлюють експерти з Росії. І це є проблема.
– Досі?
– Досі!
В Центральній Європі ситуація, очевидно, краща. І в Німеччині краща. Але чим далі на Захід, тим важче зі знаннями про Україну. І тому є журналісти-дослідники, які йдуть в Україну, які приносять якісь знання, якусь інформацію актуальну. І це класно, і це дуже круто, але цього недостатньо. Тому що треба більш системні знання про Україну. Це є в наших інтересах. Це, власне, в обопільних інтересах.
Оскільки ми багато говоримо про те, що якщо України немає в головах, то якщо вона зникне з реального життя, ніхто не помітить. Правильно? Тому треба помістити на ці карти.
Хто це буде робити і як це буде здійснюватися? Ми не можемо заходити тільки через історію і літературу. Тому що вона не дає нам розуміння, що є Україна сьогодні. Динаміка розвитку нашого суспільства в пострадянські часи є такою, що наше теперішнє і наше майбутнє не випливають з нашого минулого. Тобто треба підключати сучасні дослідження, як змінюється, що змінюється. І це треба робити більш системно. Тому що зараз Україна – це ньюзмейкер. Зараз вона все ще в епіцентрі уваги. Але немає якоїсь ширшої і глибшої контекстуалізації, про що це і що буде далі.
– Це спрямовано більше на політичні еліти чи в загальному на населення західних країн?
– Чим ширше, тим краще. Політичні еліти розуміють, що їм треба ці знання, пересічних людей треба переконати.
Тому що в медіа все більш-менш добре. Тобто обговорюють це і свіжі новини, і актуальні, і так далі. Проблема з експертами може бути, як я вже зазначала. Але медіа реагують більш гнучко. Система освіти є більш інерційною, вона є більш повільною. Але разом з тим вона дає триваліші ефекти.
Гібридна війна Росії набагато більш ефективна, ніж мілітаристська. Вони дуже добре вивчили вразливі місця західних суспільств
Ми зараз в дуже цікавій перебуваємо точці, коли гібридна війна Росії, яка набагато більш ефективна, ніж мілітаристська. Вони дуже добре вивчили вразливі місця західних суспільств, демократичних суспільств. Оскільки люди чинять тиск на еліти. І навіть якщо еліти добре поінформовані через експертизу, через інсайдерські інформації, є межа, до якої вони не можуть нав’язувати суспільству певну думку.
І тому для того, щоб це працювало на користь України, а в загальному підсумку на користь європейського майбутнього взагалі континенту, європейського проєкту, треба впливати на суспільну думку таким чином, щоб вони формували цей запит до еліт.
– А ось ці приклади – це ви про які країни говорили? Що Росія вдало гібридною війною впливала на суспільство...
– Всюди. 40% чеських громадян не хочуть підтримувати Україну і українських біженців.
– Чиє це дослідження?
– Соціологічне дослідження. Це я в медіа читала нещодавно. З них 15% створюють російські наративи, що війну розпочало НАТО, що прості люди страждають через це. Ще 20% говорять з цих 40%, що не все так однозначно, все не чорно-біле. І ще якось 5% вони собі щось думають.
Тобто є вразливі місця. Зазвичай це люди нижчого економічного статусу, яким важче переживати інфляцію, різний економічний бік санкцій, і вони шукають ті наративи, які їм дозволяють виправдати те, що вони не хочуть більше страждати через допомогу Україні.
Але ми знаємо, що в Чехії дуже активний вплив російської пропаганди. І він досі є. І в багатьох. У Словаччині зараз будуть вибори. І там ще гірше з цим ситуація. Тобто росіяни де-факто дуже ефективно впливають на громадську думку.
– Чи вбачаєте ви якусь спробу Росії спробувати вплинути на вибори і в Словаччині, і в тій же Польщі через саме ці прошарки населення, на яких, вочевидь, здебільшого вдається впливати саме через повідомлення на кшталт: «Продукти подорожчали через те, що ми допомагаємо Україні»?
– Це, безумовно, є загроза. І треба думати, знову ж таки, що з цим робити.
У Польщі в порівнянні з іншими країнами є історично вкорінений страх перед Росією і небажання йти на будь-які поступки Росії
Я вам навіть наведу приклад Польщі. Тому що в Польщі в порівнянні з іншими країнами є історично вкорінений страх перед Росією і небажання йти на будь-які поступки Росії. І коли почалася повномасштабна агресія, незважаючи ні на що, всі основні діячі політичного поля Польщі були консолідовані щодо того, щоб підтримувати Україну всіма доступними засобами.
Одначе в цій електоральній кампанії до парламентських виборів, які мають бути 15 жовтня, знайшовся начебто маргінальний актор, тобто партія «Конфедерація», яка зрозуміла, що є частина електорату, яка має запит на інші політичні висловлювання, і вони почали просувати цей наратив, що треба бути більш обережними з підтримкою України, що не треба підтримувати аж занадто так. І їхній рейтинг почав зростати.
І далі вже йдеться не про те, що «Конфедерація» виграє. Це навряд чи. Але те, що мейнстрім весь зсувається в інший бік. А далі ми бачимо Дуда, зерно і це все. Тому що це стає мейнстрімом. Тобто це є і перевага, і слабке місце демократії, що не можуть політики не реагувати на думку електорату.
А росіяни навчилися впливати на думку електорату. Будь-які проблеми ми зчіплюємо зі словом «Україна», не зі словом «Росія». Тобто всі ці публічні дискусії – це не тому, що Росія – агресор і розпочала війну, і це є наслідки, а тому, що українці.
Тобто навіть просто відтворювання, просто цей лейбл, просто слово, яке постійно фігурує, що війна в Україні, українська війна, українські біженці. І це підсвідомо закріплює цю асоціацію, що джерелом проблем є Україна. І це є великий інформаційний виграш, велика перемога Росії наразі. Треба розчепити цю зв’язку.
Доповідь називалася: «Про війни майбутнього». У ній самій немає слова «гібридна», а мова йде про так звані «асиметричні дії», про використання як воєнних, так і усіх можливих невоєнних, в першу чергу, інформаційних методів дестабілізації противника».
З’ясовуються причини російсько-українського протистояння. Виокремлюються елементи російської гібридної війни, які застосовуються проти України. Доводиться, що Росія на різних історичних етапах використовувала гібридні технології проти України, щоб захопити (окупувати) її територію.
|