У новій сесії Верховної Ради на розгляд народних депутатів чекає розгляду законопроєкт, який збільшує терміни покарання за зберігання наркотиків і – вже не вперше – запроваджує відповідальність за їх «пропаганду». Громадські активісти та експерти протестують: вони побоюються, що такі зміни вдарять передусім по пацієнтах. І принагідно нагадують, що в Україні пацієнт може легально отримати морфін, але не медичний канабіс.
Законопроєкт №2784 покликаний боротися з «одним із найнебезпечніших видів злочинності», тобто незаконним обігом наркотиків та психотропів, а також «їх аналогів і прекурсорів» – про це йдеться в пояснювальній записці документу, який ще не потрапив до сесійної зали, але вже наразився на критику пацієнтських організацій.
Всі автори закону – представники «Слуги народу»: Андрій Одарченко, Олександр Бакумов, Вікторія Кінзбурська, Дмитро Любота, Юрій Здебський, Микола Кириченко, Галина Михайлюк, Павло Сушко і Марія Мезенцева.
Парламентарі посилаються на Український медичний та моніторинговий центр з алкоголю та наркотиків Міністерства охорони здоров’я України. За його даними, в Україні наркотичні речовини вживають від 324 тисяч до 424,7 тисячі осіб.
«За останні десять років кількість смертей серед осіб, які перебували на наркологічному обліку, зросла більше ніж у три рази, у тому числі від передозування – майже в чотири рази. Загрозливих розмірів набули поширеність розладів психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних речовин (174,7 на 100 тисяч населення), а також психічні захворювання (11,5 на 100 тисяч населення)», – стверджують вони.
Законопроєкт, як сподіваються його автори, має вдосконалити державне регулювання наркотичних препаратів та знизити кількість залежних.
Штраф за обговорення?
Натомість у самому Українському медичному та моніторинговому центрі при МОЗ законопроєкт розкритикували. Це зробив директор Центру Сергій Шум на присвяченій документу пресконференції 28 січня.
Законопроєкт не враховує ті дані, які має наукова спільнотаСергій Шум
«Центр ніколи не говорив про те, що каральні методи в наркополітиці є ефективними. Навпаки, ми постійно підкреслювали, що готові працювати винятково на засадах доказових. Науково обґрунтовані дані, які містяться в тому числі в публікаціях нашого Центру та Європейському моніторинговому центру з наркотиків та наркотичної залежності, говорять зовсім про інше. Законопроєкт, посилаючись на нашу установу у своїй пояснювальній записці, абсолютно не враховує ті дані, які станом на сьогодні має наукова спільнота», – стверджує Шум.
Громадські активісти та експерти також критичні – зокрема через положення щодо «пропаганди». Експертка з наркополітики і консультантка програми «Громадське здоров’я» фонду «Відродження» Олена Коваль вважає, що під таку заборону може підпасти навіть роз’яснювальна робота у школах чи обговорення методів лікування між пацієнтами.
Якщо пацієнти почнуть обговорювати ін’єкційну форму морфіну та фентаніловий пластир – це вже пропагандаОлена Коваль
«Якщо у фейсбуці чи якихось соціальних мережах між собою два пацієнти, які страждають на онкологічне захворювання, почнуть обговорювати питання, які з’явилися побічні ефекти від препарату, почнуть обговорювати, що, можливо, не лише ін’єкційну форму морфіну використовувати, а, наприклад, фентаніловий пластир – це вже є пропаганда, тому що там так сформульовано: «в тому числі переваги одного виду над іншим», – каже вона.
На думку Коваль, така ситуація порушує право пацієнтів отримувати інформацію про варіанти лікування, обмежуючи джерела таких знань лише лікарем.
«Пропаганду» наркотичних засобів вже намагалися заборонити – подібний законопроєкт запропонував у 2017 році тодішній народний депутат від «Блоку Петра Порошенка» Дмитро Голубов. Однак комітет з питань запобігання і протидії корупції забракував документ за потенційне створення корупційних ризиків.
Комітет тоді звернув увагу, що правоохоронці, а не фахівці, вирішуватимуть, що є пропагандою наркотичних речовин, і під цю категорію може підпасти навіть зображення маку – символу «пам’яті і примирення». Відтак на початку 2019 року законопроєкт зняли з розгляду.
«Примусове лікування не є ефективним» – експерт
Примусове лікування від наркотичної залежності вже передбачене українським законодавством. Законопроєкт від монобільшості деталізує процедуру: рішення про примусове лікування ухвалює суд, виконання контролює Національна поліція. Людина, щодо якої ухвалюється рішення, має право бути присутньою на суді, а автор заяви про необхідність такого лікування – зобов’язаний прийти на засідання.
Натомість у спільності активістів вказують на те, що примусове лікування не вирішує проблему залежності. Начальник департаменту Центру психічного здоров’я та моніторингу наркотиків і алкоголю і представник Всеукраїнського об’єднання людей із наркозалежністю Артем Осипян вказує на дослідження, які це підтверджують.
«Згідно з дослідженням Європейського моніторингового центру з наркотиків та наркозалженості, 78% відсотків досліджень вказують на те, що немає позитивного впливу (примусового лікування, – ред.) на вживання наркотиків чи кримінальний рецидив порівняно з іншими підходами. Тобто метод примусового лікування не є ефективним щодо припинення вживання наркотиків. Також 22% досліджень виявили негативний вплив примусового лікування на рівень кримінального рецидиву», – стверджує він.
Читайте також: У боротьбі з посттравматичним синдромом: чи легалізують медичний канабіс в Україні
Натомість нарколог Юрій Пакін, коментуючи доцільність примусового лікування, вказує на те, що іноді це – єдиний вихід. З його досвіду, залежна людина іноді не може усвідомити необхідність лікуватися.
Закон передбачає примусове лікування, якщо пацієнт становить небезпеку для оточенняЮрій Пакін
«Справа в тому, що ті, хто стикався із життям у сім’ї наркозалежних, добре знають, що це для родичів часом стає буквально нестерпним. Дуже важко жити з такою людиною, і вони змушені шукати якесь рішення і звертаються до органів правосуддя. В цьому випадку закон передбачає примусове лікування, якщо пацієнт становить небезпеку для оточення», – розповідає він.
Про медичний канабіс – ні слова
За словами Пакіна, його пацієнти зазвичай скаржаться на надто жорстке законодавство щодо обігу наркотичних речовин, тоді як їхні родичі, навпаки, вважають його занадто м’яким. Сам він наполягає: пацієнти, які потребують препаратів із наркотичними речовинами, повинні їх мати. Лікар також підтримує легалізацію медичного канабісу, хоча проти рекреаційної марихуани заперечує.
«Медичну марихуану є сенс дозволити, легалізувати та використовувати. Тим паче що інші види наркотиків, в тому числі навіть опіумної групи, давно в медицині використовуються: трамадол, морфін і так далі. То якщо більш важкі наркотики опіумної групи використовуються, чому ж не можна використовувати легші препарати?» – питає він.
«Конопляний марш»: У Києві вимагали легалізувати медичне використання канабісу
Натомість залежність від рекреаційної марихуани формується швидше, ніж від алкоголю, додає Пакін.
У 1998 році комітет з контролю за наркотиками відніс канабіс до таблиці 3 Переліку заборонених речовин – серед речовин, які «становлять меншу небезпеку в разі зловживання ними, порівняно з речовинами таблиці 2, та мають ширше терапевтичне застосування».
Але в 2013 році голова Державної служби України з контролю за наркотиками Володимир Тимошенко скасував цей наказ. Зараз канабіс відносять до «Особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено». При цьому, до прикладу, кокаїн та морфін – у переліку наркотичних засобів із обмеженим обігом.
Законопроєкт не пропонує послаблень щодо медичного канабісу
Такої легалізації громадські активісти в Україні вимагають вже не перший рік. Голова організації «100% життя» Дмитро Шерембей нагадує, що Володимир Зеленський висловлювався на користь легалізації медичної марихуани перед президентськими виборами. Він говорив про це зокрема в інтерв’ю виданню «РБК» в квітні 2019 року.
Однак у жовтні вже президент Зеленський заявив, що легалізація канабісу «не на часі». А заступник міністра внутрішніх справ Олександр Ґоґілашвілі в грудні 2019 року порадив прихильникам легалізації медичного канабісу «забути мінімум на рік» про таку можливість.
Ну за казино ж проголосували? Моралі в них вистачилоДмитро Шерембей
«Ну за казино ж проголосували? Моралі в них вистачило, ніхто не здох і вени не розітнув. Значить, вони можуть піти проголосувати за людей, а не за доходи, щоб ліки були доступні, і виконати ті обіцянки, які давали в 2019 році. І практично 2 мільйони людей отримають доступ до цих медикаментів», – стверджує Шерембей.
За його словами, наразі пацієнти купують такі ліки на чорному ринку.
Серед хворих, які можуть потребувати ліків на основі медичної марихуани (яка не має психотропного ефекту): люди з онкологічними захворюваннями, дитячим церебральним паралічем, стійкими до традиційних ліків формами епілепсії, посттравматичними розладами.
Що таке «аналоги» наркотиків?
Окремі побоювання викликав термін «аналоги». Він вже є в законодавстві – в законі про обіг наркотиків – але депутати пропонують доповнити ним і інші документи, зокрема закон про протидію незаконному обігу.
Згідно з законопроєктом, аналоги наркотичних засобів психотропних речовин – це заборонені до обігу «речовини синтетичні чи природні, не включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, хімічна структура та властивості яких подібні до хімічної структури та властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких вони відтворюють».
Юрій Пакін пояснює: під «аналогами» маються на увазі так звані «дизайнерські наркотики», які виготовляють у домашніх умовах із лікарських засобів.
Молодь використовує солі, які отримують підпільні хіміки з дозволених препаратівЮрій Пакін
«Ці сполуки ще не включені до заборонного переліку, але вже з’явилися у вжитку… Як правило, молодь використовує препарати з такою загальною назвою – солі. Це хімічні сполуки, які отримують підпільні хіміки з різноманітних дозволених препаратів. Ці речовини мають наркотичний ефект. Звісно, що це небезпечно для оточуючих, треба вжити якихось заходів, щоб використання цих препаратів у заборонених цілях було виключено, щоб це мінімізувати», – міркує він.
Водночас Сергій Шум вбачає проблему в тому, що під прописаний в законопроєкті опис можуть підпадати речовини, чию психоактивну дії неможливо достеменно перевірити.
«Для того, щоб комісія при МОЗ ухвалила рішення, є це аналогом чи ні, треба, щоб хімічна структура збігалася, а саме основне – щоб вплив на психічну діяльність був таким самим, як і в тієї речовини, яка заборонена. Саме відповідність психоактивної дії ми й не можемо довести, бо це по суті треба проводити експерименти на здорових добровольцях», – стверджує експерт.
Активісти звертають увагу також на те, що законопроєкт обмежує можливість отримати наркотичні препарати тільки електронним рецептом, тоді як ця система ще повноцінно не працює.
Щодо нового законопроєкту вже висловилася колишня очільниця МОЗ і блогерка Уляна Супрун. Вона віднесла документ до таких, що «їхні положення наслідують хибні світові практики, а прийняття фактично означатиме порушення прав людини». Супрун нагадала також, що в Міжнародному класифікаторі хвороб немає терміну «наркоманія», який неодноразово вживається в тексті законопроєкту.
«Тотальне порушення прав людини, виведення обігу наркотиків в організоване підпілля та швидке поширення небезпечних хвороб – це лише кілька наслідків застосування каральної політики», – стверджує вона, посилаючись на досвід країн, де вживання наркотичних речовин суворо зарегульоване.
Зараз законопроєкт №2784 перебуває на етапі ознайомлення. На голосування його ще не виносили.
Читайте ще:
«Слуги народу» хочуть заборонити «пропаганду наркотиків». До чого тут пацієнти?
