Доступність посилання

«Чорнобиль завжди буде з нами. Зараз потрібно збирати свідчення» – Алексієвич

Білоруська письменниця Світлана Алексієвич, лауреатка Нобелівської премії з літератури
Білоруська письменниця Світлана Алексієвич, лауреатка Нобелівської премії з літератури

Через 40 років після Чорнобильської катастрофи лауреатка Нобелівської премії, білоруська письменниця Світлана Алексієвич, яка живе за кордоном, каже, що її батьківщина залишається «лабораторією», в якій досі проявляються довгострокові наслідки масштабного витоку радіації.

В інтерв’ю Білоруській службі Радіо Свобода вона зазначила, що уроки Чорнобиля забуваються і необхідно зібрати якомога більше особистих свідчень.

«Білорусь досі є чорнобильською лабораторією. Чорнобиль досі з нами. Його неможливо забути, бо радіація там, багато радіонуклідів існуватимуть приблизно 1000 років, – сказала вона. – Зараз час для свідчень, нам потрібно збирати свідчення».

Алексієвич, яка у 2015 році отримала Нобелівську премію з літератури, опитала понад 500 очевидців для своєї знакової книги 1997 року «Чорнобильська молитва». Свідчення з цієї книги широко використовувалися у відомому мінісеріалі HBO 2019 року про цю трагедію.

Вплив Чорнобильської катастрофи

  • У 1986 році на Чорнобильській атомній електростанції (на той час в Радянському Союзі, зараз це територія України) вибухнув ядерний реактор і викинув радіацію на навколишні території та по всій Європі. Викиди забруднили майже 200 тис. км², зокрема 70% територій України, Білорусі, а також частину території Росії.
  • У навколишнє середовище потрапили ізотопи урану, плутонію, йоду-131, цезію-134, цезію-137, стронцію-90; радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи.
  • Завдяки самопожертві пожежників, які гасили палаючий реактор, і ліквідаторів, які звели над 4-тим енергоблоком бетонний саркофаг – майже 97% радіоактивних речовин не поширися у навколишнє середовище.
  • Десятки рятувальників, які брали участь у перших етапах ліквідації наслідків, померли упродовж кількох тижнів від променевої хвороби.
  • Довгострокові дослідження, серед іншого, виявили підвищену захворюваність на рак щитоподібної залози серед людей, які в дитинстві та підлітковому віці зазнали впливу радіації.
  • Лише в Україні понад 3,5 млн осіб визнані потерпілими від Чорнобильської катастрофи, з них 1,3 млн – діти.

Алексієвич, чия книга містить чимало особистих свідчень про хвороби та смерть, на момент катастрофи працювала журналісткою в Мінську.

«Це мене шокувало. Було відчуття, що відбувається щось нам невідоме», – сказала вона, додаючи, що подібні відчуття пережила під час поїздки до Фукусіми після аварії там у 2011 році.

«Людина створила технології, яким вона не рівна: не рівна психологічно, не рівна наслідкам, які можуть виникнути».

Алексієвич зазначила, що це також було помітно під час короткого періоду в 2022 році, коли російські війська окупували Чорнобиль, що розташований у сучасній Україні.

Людина створила технології, яким вона не рівна: не рівна психологічно, не рівна наслідкам, які можуть виникнути
Світлана Алексієвич

«Коли росіяни захопили Чорнобиль, вони змусили солдатів копати окопи поблизу станції. А через тиждень усі ці солдати опинилися в лікарні», – сказала вона.

Українська служба Радіо Свобода повідомляла у 2023 році, що у російських солдатів з’явилися пухирі та блювота після риття окопів у радіоактивному ґрунті.

«Коли генерала запитали, чому він [наказав] це зробити, він відповів: «Ну, минуло 20 чи 30 років». Він навіть не знав, скільки саме. Тривалість Чорнобиля дорівнює, можливо, 50 людським поколінням, а то й більше; це не вкладається у свідомість звичайної людини», – сказала Алексієвич.

Людські «чорні скриньки»

Згідно з деякими дослідженнями, найбільш забруднені ділянки будуть небезпечними для проживання людей протягом тисяч років. Програма розвитку ООН (ПРООН) зазначила, що понад 12 відсотків населення Білорусі проживало в районах, що постраждали від катастрофи, хоча вони й не мешкають безпосередньо в зоні відчуження.

Алексієвич сказала, що ці люди були «чорними скриньками, які записують інформацію для майбутнього» про наслідки катастрофи. Але її робота була зосереджена на людських переживаннях та психологічних наслідках, а не на наукових аспектах катастрофи.

«Людей змушували мити дрова. Солдати мили дахи. Для людей це було божевіллям, – згадує вона. – Свідомість була перевернута».

Зараз Алексієвич 77 років. Вона виїхала з Білорусі для лікування за кордоном у 2020 році, під час масових протестів після виборів, які широко вважаються сфальсифікованими. Вона відверто критикує фактичного очільника Білорусі Олександра Лукашенка і шкодує, що відтоді не змогла повернутися додому.

«Я б поїхала в ті місця, де люди живуть у чорнобильській лабораторії. Я б говорила з ними, записувала, що з ними відбувається. Я вважаю, що це дуже важливо, – додала вона. – Але ми ж знаємо, що тепер можливості для журналістів і письменників у тоталітарних системах доволі невеликі».

40 років тому, 26 квітня 1986 року, на Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія. Радіо Свобода було серед перших, хто про неї повідомив, і відтоді відстежує наслідки техногенної катастрофи. Кореспонденти Радіо Свобода за всі ці роки опитали чимало свідків тих подій, їздили в зону відчуження, проводили розслідування і зняли низку фільмів.
Крім того, знайшли туристів та сталкерів, яких через роки після аварії приваблює Чорнобильська зона відчуження. Та записали свідків окупації російськими військами ЧАЕС під час вже нинішньої російсько-української війни. Пропонуємо їх до вашої уваги.

  • Зображення 16x9

    Ганна Совсь

    Народилася у Мінську. Закінчила факультет журналістики Білоруського державного університету. Працювала в незалежній газеті «Народна воля» (1997–2000), а з 2000 року співпрацюю з Білоруською редакцією Радіо Свобода. Лауреат премії імені Алеся Адамовича Білоруського ПЕН-центру за серію репортажів з урочища Куропати під час будівництва кільцевої дороги там (2002). Переможниця конкурсу Представництва ООН в Білорусі за публікації проти насильства над жінками (1999). Учасниця, дописувачка, редакторка книг «Бібліотека свободи» «Дорога через Куропати», «Один день політв’язня», «Один день політв’язня. 2009–2011», «Життя після раку». Автор телепроєкту «Росія та я» – серії інтерв'ю з 12 експрезидентами пострадянських країн. Ведуча тижневої програми «Тільки для жінок», редакторка однойменної спільноти у Facebook. У 2019 році була визнана білоруською правозахисною спільнотою журналістом року.

  • Зображення 16x9

    Рей Ферлонґ

    Старший міжнародний кореспондент Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода. Долучився до колективу в 2014 році. До цього упродовж 17 років співпрацював із BBC – був іноземним кореспондентом у Празі та Берліні, а також міжнародним репортером у Європі та колишньому Радянському Союзі.

***

Форум

XS
SM
MD
LG