Гість дев’ятого епізоду подкасту «Свої серед своїх» – морський піхотинець, ветеран, нині івент-менеджер у Veteran Hub Гліб Стрижко.
У подкасті «Свої серед своїх» Радіо Свобода спілкується із українцями та українками, які стали до лав Сил оборони України у російсько-українській війні.
Попередні випуски можна послухати тут.
Гліб Стрижко розпочав свою службу в ЗСУ рівно за рік до повномасштабного вторгнення. У квітні 2022-го під час оборони Маріуполя він отримав численні поранення. Після цього потрапив у полон, а через 17 днів повернувся в Україну.
У подкасті «Свої серед своїх» Стрижко розповів Радіо Свобода про пережите, про реабілітацію після важких поранень і полону, а також про своє ставлення до держави.
Шлях до морської піхоти
Гліб Стрижко належить до тих, хто про військову службу мріяв із дитинства. Спочатку військові фільми, заняття у військово-спортивному центрі, потім вступ старшого брата у військовий навчальний заклад.
«Я приїхав до нього на присягу, побачив в парадній формі, а такий: «Клас, хочу так само».
Так само вийшло, але не одразу. Спочатку була вища історична освіта у Дніпрі, а затим два роки менторства в Українській академії лідерства в Миколаєві. Робота Глібові подобалася, але за певний час прийшло розуміння, що час іти далі саме на військову службу.
«В моєму уявленні морська піхота – це найпотужніший рід військ», – розповідає Гліб Стрижко.
Він обрав 1-й окремий батальйон морської піхоти – щоб туди потрапити довго готувався фізично та морально.
«Я розумів, що люди, які служать там, точно зможуть мене навчити багатьом класним речам, і для мене там було великою гордістю бути приналежним до батальйону»
Оточення Маріуполя, полон
Від грудня 2021-го Гліб зі своїм батальйоном брав участь в операції Об’єднаних сил північніше від Маріуполя.
Напередодні 24 лютого військові отримали наказ вимкнути телефони, оскільки військові РФ могли відстежувати скупчення мобільних. Вночі почалася масована атака. Гліб розповідає: незважаючи на тривалу підготовку, ця ніч все одно була страшною. У перші години повномасштабного вторгнення він навіть не знав, що противник атакує вже всю країну.
Наприкінці лютого морпіхи стали до оборони комбінату Ілліча в Маріуполі. На початку березня дізналися, що в оточенні.
«Кожен день я себе ловив на думці, що я виберуся із Маріуполя, це була моя мантра. Бо нам ще тоді сказали йти на прорив, і так командир сказав: «Дивіться, виживуть ті, кого Боженька поцілував у чоло». Я такий: «Певно, що це я»
Все ж на початку квітня Гліб Стрижко отримав серйозне поранення.
Щоб врятувати життя, його передали в полон, де він провів 17 днів. Спочатку потрапив у сортувальний центр, потім Новоазовськ, за тим у Донецьк.
За цей час йому жодного разу не дали знеболювального. Медичної допомоги фактично не було. Гліб не міг самостійно їсти, нормально говорити. Зрештою він потрапив у Севастополь, а потім на обмін у Запорізькій області.
Повернення до цивільного життя
В Україні на Гліба чекала тривала реабілітація. Оскільки він мав багато травм, їх лікували поступово. Спочатку таз, потім займалися очима, носом і зубами.
Військово-лікарська комісія вирішила, що Гліб не може продовжувати військову службу, і цю новину він сприйняв важко.
Знадобився час, щоб усвідомити, що робити далі.
«Потім я собі зрозумів: ну добре, якщо я не можу бути ефективним зараз у війську, то я собі шукав якісь можливості на периферії між військовими і цивільними. Можливо, мені було трохи легше йти з війська, бо не було такого відчуття, що я кидаю своїх. На жаль, мої – або лишились лежати на комбінаті «Ілліча», або нині в полоні».
У епізоді подкасту «Свої серед своїх» Гліб Стрижко розповів про те:
- як обирав морську піхоту і що стало мотивацією;
- якам був перший рік служби до 24 лютого;
- якими якостями має володіти командир;
- взаємопідтримку побратимів в оточенні;
- яким був день, коли отримав поранення та чому жарти допомагали;
- як полон змінив його життя;
- чому перестав спілкуватися з частиною друзів та знайомих;
- реінтеграцію військових та поведінку суспільства.
Слухати можна на подкаст-платформах:
Електронна адреса проекту: uapodcast@rferl.org
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
