Олександра Жиліна
У міських театрах Праги (MDP) вже четвертий рік поспіль відбувається фестиваль «Місяць України». Цього разу він зосереджений на Харкові – місті, що живе, творить і залишається потужним культурним центром за декілька десятків кілометрів від лінії фронту. Про цьогорічні заходи та події розповідає проєкт Радіо Свобода «Ти як?».
«Наш фестиваль уже четвертий рік представляє мистецтво і культуру з України та про Україну. Основна ідея залишається незмінною, але ми реагуємо на зміни політико-суспільної ситуації», – розповідає драматургиня фестивалю, театрознавиця і перекладачка Романа Шторкова Маліті.
За її словами, цього року організатори прагнуть показати українське мистецтво «в усій його широті й оригінальності, зі специфікою, яка формується з воєнного досвіду і під час війни». Водночас важливо, каже Маліті, щоб чеський глядач розумів ширший контекст так званого пострадянського простору – саме тому програма включає й грузинське театральне мистецтво.
Маліті вважає, що цьогорічний фестиваль може стати переломним: відкривається нова програмна секція «Зона пильності», присвячена пострадянському простору, а українське мистецтво вперше так послідовно вписується у ширший європейський контекст. Також відбувається перша велика чесько-українська копродукція – спільний проєкт українського «Театру ветеранів» і міських театрів Праги.
Чому саме Харків?
Нас цікавлять митці, які мають змогу виїхати звідти, але все одно обирають залишатисяРомана Шторкова Маліті
Фокус на Харкові має як особисті, так і символічні причини, кажуть організатори. Один із членів драматургічної команди, актор і режисер Костянтин Жиров, родом саме звідти.
«Харків – друге за величиною місто України, збудоване на степу, з особливим genius loci (духом міста – ред.), – пояснює Маліті. – Нас цікавлять митці, які мають змогу виїхати звідти, але все одно обирають залишатися».
Водночас у центрі уваги – й ті, хто був змушений виїхати та інтегрується в нове культурне середовище, шукаючи перетини між культурами. Зокрема, співачка Мар’яна Садовська, яка виступатиме у постановці німецького театру Futur3.
Мистецтво під обстрілами
Відкриття фестивалю розпочалося вернісажем виставки «Ekosystém UA: Charkov», де представлені роботи Костянтина Зоркіна, Павла Макова і Владислава Краснощока.
Костянтин Зоркін – художник і автор лялькової вистави для дітей «Жирафа Монс», створеної як реакція на повномасштабне вторгнення. Через історію покинутої жирами він порушує теми війни, співчуття, дружби, мужності й взаємопідтримки.
Павло Маков, який представляв Україну на Венеційській бієнале 2022 року з інсталяцією «Фонтан виснаження», осмислює війну через метафору вичерпання ресурсів і людських сил.
Владислав Краснощок поєднує документальність із художнім експериментом у традиції Харківської школи фотографії.
Під обстрілами зараз живуть і творять митціАдела Кнапова
«Символічно, що частину інсталяцій розміщено в підвальному просторі театру, – розповідає Адела Кнапова. – Але саме в таких умовах під обстрілами зараз живуть і творять митці по всій Україні».
Письменниця та журналістка Адела Кнапова вже два роки живе в Харкові та у своїй творчості досліджує особливий шарм цього, за її словами, «потворно-прекрасного міста». Розповідає, що в першу ніч спала в коморі з відром і швабрами через страх обстрілів.
«Але як тільки ти вирішиш там жити – страх автоматично вимикається. Це було твоє рішення, і воно дає тобі силу», – каже вона.
Кнапова називає Харків «найсхіднішою точкою європейської культури» – містом із величезним потенціалом, яке сьогодні існує буквально на межі фронту: «Це місто з майбутнім, у якого зараз немає майбутнього».
Ідентичність, фронт і вимушена міграція
Загалом фестиваль представить вісім подій – від вистав і перформансів до дискусій.
«Тематика фестивалю широка, однак її об’єднує питання ідентичності: ким я є, ким можу і хочу бути, що означає бути частиною нації та ширшого європейського простору», – зазначає Маліті.
Дві постановки безпосередньо присвячені рефлексіям фронтового досвіду: «Переступити межу» київського «Театру ветеранів» та «Коли все справжнє» – стендап двох акторів із Харкова, які нині служать піхотинцями.
Окремі події торкаються теми біженців і вимушеної міграції. Зокрема, дискусія «Safe Spaces: Queer Ukrajina» порушує питання квір-ідентичності в умовах війни та еміграції, а вечір «Творимо історію – українські військові фіксери» присвячений роботі українських продюсерів, які співпрацюють із міжнародними журналістами на фронті.
Культура як відповідь на спробу знищення
Культуру і народ – невід’ємні один від одногоВасиль Зварич
Надзвичайний і повноважний посол України в Чехії Василь Зварич наголошує, що війна – це також спроба знищення української культури. Росія систематично руйнує бібліотеки, музеї, театри, храми та історичні пам’ятки.
«Тому дуже важливо, щоб Україна могла далі розвиватися, попри російську окупацію і показувати, що військовим РФ не вдасться знищити країну, культуру і народ – невід’ємні один від одного частини. У час війни українська культура переживає ренесанс. Це наша відповідь Путіну, що Україна була, є і буде», – каже посол.
За словами Зварича, робота з ветеранами в межах фестивалю – це не лише культурна боротьба, а й форма психологічної підтримки тих, хто повернувся з фронту.
Фестиваль триватиме в Празі до 24 березня. Його головний меседж звучить так: війна не вічна – вона завершиться. А мистецтво українців уже записане в історію століття – навіть якщо воно створене під звуки сирен.
Форум