(Рубрика «Точка зору»)
«Коли незалежна держава зазнає військової агресії з боку росіян, нам варто говорити ясно, прямо і займати моральну позицію. Рекомендую чітко говорити: це військова агресія» – це пряма цитата із заяви очільника уряду Угорщини Віктора Орбана, зробленої після російського нападу на Грузію у 2008 році. У цій заяві Орбан, колишній активний учасник протестного руху в комуністичній Угорщині, наголошував, що давати такі оцінки – моральне зобовʼязання угорців після кривавих подій 1956 року.
Вже через десятиріччя ми побачили абсолютно іншого Віктора Орбана. Орбана, який зустрічався з Володимиром Путіним перед нападом Росії на Україну. Орбана, який намагався блокувати – хоча б частково – санкції проти російської економіки. Орбана, який врятував від санкцій ЄС російського «патріарха війни» Кирила.
Зустріч Орбана з Путіним у Пекіні – демонстративне продовження цієї політики. Очільник угорського уряду став першим західним лідером, який зустрівся із Путіним після того, як Міжнародний кримінальний суд (МКС) видав ордер на арешт російського президента.
Чи можна сказати, що у такій зустрічі була практична необхідність? Навряд. Адже Орбан і так регулярно направляє до Москви свого найближчого соратника, міністра закордонних справ Угорщини Пітера Сіярто, вирішує усі практичні питання без зайвого шуму й гаму. Навіщо ж ця демонстративність?
Спокуслива і руйнівна модель
Зустріч із Путіним потрібна Орбану для того, щоб довести: є «альтернативний» шлях, який дозволяє залишатися у НАТО і ЄС, отримувати гроші, користуватися безпекою – й вибудовувати хороші стосунки з Пекіном, Москвою і навіть Тегераном. Так-так, Тегераном!
Угорщина, звичайно ж, засудила напад угруповання «Хамас» на Ізраїль. Але водночас міністр закордонних справ Сіярто поговорив зі своїм іранським колегою Хоссейном Амір-Абдуллахіаном з приводу ситуації на Близькому Сході. Звичайно, не тільки він один телефонував до Тегерану. Але після недавньої зустрічі міністрів на сесії Генеральної асамблеї ООН було вирішено, що спеціалісти з ядерної енергетики Ірану відвідають Угорщину для вивчення роботи угорської атомної промисловості.
Угорщина залишається єдиним реальним західним партнером Ірану. Як і Росії
Після цього слова щодо підтримку Ізраїлю вже не виглядають так беззаперечно, правда? Тому що є факт: Угорщина залишається єдиним реальним західним партнером Ірану. Як і Росії. Це і є модель Віктора Орбана. Й заради демонстрації цієї моделі він зустрічається з Володимиром Путіним.
Я б назвав цю модель спокусливою і руйнівною. Спокусливою для тих, хто хотів би «вирішувати питання», а не захищати цінності – й останні вибори у Словаччині показали, що у такої моделі чимало прихильників.
Такий шлях обовʼязково закінчується обіймами з Путіним
Й руйнівні для демократичного світу, для Європи. Саме тому без створення механізму чіткого інституційного реагування на дії таких політиків, як Орбан, ми ризикуємо програвати у протистоянні з деспотіями сучасного світу.
У ЄС і НАТО й так занадто довго закривали очі на перетворення Угорщини на країну «керованої демократії», де владу можна критикувати, але не можна змінити, на проблеми із судочинством і медіа, на корупцію й монополізацію влади. І не встигли отямитися, як побачили, що такий шлях обовʼязково закінчується обіймами з Путіним.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Форум