Доступність посилання

ТОП новини

#ЖіночаСправа: мер Заліщиків Алла Квач – про спільне між політикою й стоматологією


Алла Квач у 2015 році отримала понад 42% голосів своєї громади, хоча не мала попереднього політичного досвіду і йшла самовисуванкою

#ЖіночаСправа – проєкт до прийдешніх місцевих виборів, в якому ми розповідали про жінок, що будують політичну кар’єру в своїх громадах. Героїня нашого останнього матеріалу – міська голова Заліщиків Алла Квач, яка після загибелі сина на війні змінила стоматологію на політику. Вона розповіла Радіо Свобода, як дізналася про власне рішення йти в мери від людей, про опір громади будівництву каскадів ГЕС на Дністрі, та що було найважчим для неї за ці п’ять років.

Коротка довідка:

  • Алла Квач народилася і прожила більшу частину життя в місті Заліщики, Тернопільська область.
  • Здобула фах стоматолога в Львівському медичному університеті
  • У 2015 році стала міською головою рідного міста
  • У 2019 році балотувалася до Верховної Ради по одномандатному округу від партії «Голос»
  • Входить до «Української галицької партії»

Алла Квач – голова невеликого, але відомого міста. На початку 20 століття, у складі Польщі, Заліщики були відомим кліматичним курортом, і міська голова зробила відновлення його туристичного потенціалу одним із пріоритетів своєї роботи. Але змінити стоматологічний кабінет на будівлю міської ради її змусила особиста втрата. Син Алли Квач Орест загинув у 2014 році в Луганській області на російсько-українській війни.

Панорама Заліщиків, міста в каньйоні ріки Дністер
Панорама Заліщиків, міста в каньйоні ріки Дністер

Квач підтверджує, що йти в політику вирішила після смерті сина – до того, каже «була звичайною мамою, працювала». Але ще до того, як ухвалила остаточне рішення, почула про нього від пацієнта чоловіка (Арсен Квач працює в Заліщицькій лікарні рентгенологом).

«Сиділа в кабінеті, приймала пацієнтів. Пацієнт мого чоловіка викликав мене поговорити надвір. Я вийшла, він мені сказав: «Ви йдете в мери». Так стверджувально. Я здивувалася і розсміялася, кажу, я ще не знаю, що йду в мери. А він каже: «Люди говорять, що ви йдете в мери», – переповідає вона.

Представник політичного бомонду на зауваження, що Квачиха йде в мери, сказав: «Це нам не конкурент». Я пішла на вибори і виграла

Але потім стоматологиня почула від співрозмовника те, що підштовхнуло її до остаточного рішення: що нібито майбутні опоненти на виборах за загрозу її не вважають:

«Представник нашого місцевого політичного бомонду на зауваження, що Квачиха йде в мери, сказав, що «це нам не конкурент». Я пішла на вибори і виграла».

На виборах Квач отримала понад 42% голосів громади, хоча не мала попереднього політичного досвіду і йшла самовисуванкою.

«Я спілкувалася з людьми, ходила по різних організаціях, статті в газету були. Воно якось так тоді на одному диханні пішло. Можливо, то вже просто призабулося зараз і отак здається, що було легко. Але на той час воно було досить так... та як кожні вибори. Це певна така передвиборча гонка», – згадує жінка.

Відновлювати місто – як лікувати зуби

На питання, чи щось зі стоматологічного досвіду допомогло в роботі, Квач проводить паралель: мовляв, вирішувати проблеми в місті – все одно що лікувати запущені зуби.

Я звикла: повністю відновлюємо, даємо людині здоров’я, а потім вставляємо те, що бракує


«Коли береш «убитий» рот, ротову порожнину, на виході має бути повне здоров’я, повністю. І починаєш так, як вчили в медінституті – з видалення коренів, потім зняття каменю, потім лікування всіх зубів, які підлягають лікуванню, і потім аж протезування, це вже кінцевий етап. Не так як деколи починають, не давши людині здоров’я, як то кажуть, «пиляти зуби». Я звикла: повністю відновлюємо, даємо людині здоров’я, а потім вставляємо те, що бракує. Воно має певні етапи. Ну і санація ротової порожнини – це те саме, що санація міста. Це просто маленький об’єкт, а місто – це великий об’єкт», – порівнює вона.

«Коли я говорила про туризм, з мене відкрито сміялися»

Квач говорить про зміни у власному місті охоче, навіть захоплено: на вулицях з’явилося освітлення, закупили нову техніку для комунальних працівників, встановили відеокамери та нові автобусні зупинки з антивандальним склом, асфальтували дороги, організували вивезення та сортування сміття. Окремо вона згадує туризм.

«Розпочали оцю туристичну галузь, «двигнули». Коли я в 2016 році говорила про туризм, то з мене просто відкрито сміялися: не має чим зайнятися, про туризм. Але, маючи такі традиції, коли наше місто називали Дністровською Рів’єрою, Подільською Рів’єрою, коли наше місто називають перлиною Дністровського каньйону – значить, воно так є і до цього треба йти. Власне, зробили один маленький крок, другий, третій», – розповідає міська голова.

Українська рив'єра: чим саме ваблять туристів Заліщики? (відео)
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:24:32 0:00

Серед цих кроків: запуск екскурсій та сплавів Дністром на катамарані, встановлення туристичної навігації та інформаційних щитів за сприяння Британської ради, відновлення Верхнього та Нижнього парків.

Також місто розчистило та відновило роботу Сонячного та Тінистого пляжів – останній, каже міська голова, був особливо популярний влітку цього року, коли через коронавірусну пандемію мешканці інших регіонів поїхали до Заліщиків, а не закордон. При цьому вся інфраструктура Тінистого пляжу – пересувна. Цей берег затоплює під час повеней, тому лавки, зони барбекю, кабінки для перевдягання прибирають перед повінню.

Квач особливо втішено розповідає про відкриття громадського простору «Вулик», ідею якого запозичила у Львові.

«Почалося все у 2018 році з того, що до нас приїхав БУР (волонтерська організація «Будуємо Україну разом» – ред.), за сприяння громадської організації «Півострів змін». Пізніше, минулого року, ми розширили цей проєкт і зробили дуже зручний простір, де ми запровадили зараз Академію срібного віку. Це для тих людей, кому за 50, тому що зараз постає проблема самотності старших людей. Діти виростають, одружуються, їдуть у пошуках кращої долі за кордон, батьки лишаються самотніми. Для того, щоб люди могли зібратися, спілкуватися, розповідати про якісь свої проблеми, мрії, бажання, для того ми запровадили оцю Академію срібного віку».

Також на базі «Вулика» працює «МАМ-центр», який об’єднує молодих жінок. Квач пояснює його створення зокрема й потребами молодих матерів.

Тати заробляють гроші, а мама цілий день сидить вдома, зайнята цією невидимою жіночою роботою. Увечері чоловік приходить, каже: а що ти робила цілий день?

«Тати заробляють гроші, а мама цілий день сидить вдома, зайнята цією невидимою жіночою роботою: попрати, зварити їсти, помити посуд, знову варити їсти, помити, вкласти спати, нянчити, бавити дітей. І цієї роботи не видно. Увечері чоловік приходить, каже: а що ти робила цілий день? Ясно, що жінкам хочеться десь поспілкуватися з такими самими, як вони, мамами, для того в нас у Вулику є басейн із кульками, спеціальний конструктор. Молоді мами можуть зібратися, всістися за зручні дивани, заварити собі каву, чай із якимось печивом, поговорити про свої жіночі проблеми у той час, як діти перевертають «Вулик» догори дриґом», – тішиться вона. Додає, що хоче відкрити такий же центр і для батьків.

Я мрію пити вино з цього виноградника на майбутньому святі «Винобрання», яке також було на теренах нашого краю перед Другою світовою війною

Ще одна втілена мрія Квач – відновлення місцевих виноградників. Вона розповідає, що заліщанські винороби до Першої світової війни займали призові місця у Львові та Відні, однак під час війни російські імперські казаки винищили винограники – «ментальність орди», коментує вона.

«Сьогодні у Верхньому парку в нас є така показово-дослідна ділянка, де посаджені винні сорти винограду. І я мрію пити вино з цього виноградника на майбутньому святі «Винобрання», яке також було на теренах нашого краю перед Другою світовою війною».

«Дивлюсяйолки-палки, а рібята щось нагліють!»

За словами Квач, вона не заглиблювалася у питання рівності статей, доки не прийшла в політику. Погоджується з припущенням, що в маленьких містах політикині стикаються навіть із сильнішими упередженнями, ніж у столиці. З її слів, вона спершу відчула їх на собі, а вже потім, завдяки тренінгам профільних організацій, дізналася, що це і є сексизм.

Алла Квач про сексизм
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:01:04 0:00
У нас чоловіки вважають, що от, вона не зможе


«Я раніше не заглиблювалася в це поняття, мене воно мало турбувало, думала, що сексизм – це коли якийсь начальник пристає до молоденької секретарки. Виявилося, що сексизм – це про гендерну рівність. Так от у нас чоловіки вважають, що от, вона не зможе. Як тільки б мені хтось сказав, що я не зможу, аби тільки сказав – то я одразу постановляю собі, що я це зроблю. В мене воно буде. Це мене, знаєте, запалює», – сміється міська голова.

Вона каже – вже на посаді довелося вчитися бути дипломатичною і шукати компроміси. Навчитися гнучкого підходу, пошуку обхідних шляхів для досягнення цілі, за словами Квач, було за ці п’ять років науважчим. Але навіть дипломатія не завжди допомагає, тож варто вміти відповісти.

Удар у відповідь

«Має бути удар у відповідь. Я на початках старалася якось так толерантно, підставляти другу щоку, десь так із Біблії, чи як мій дід казав: «Ліпше з мудрим загубити, як із дурним знайти». Старалася поступитися, щоб не було якихось таких інцидентів. А потім дивлюся – йолки-палки, а рібята щось нагліють!».

Одним із «випробувань на міцність» стало протистояння Заліщанської громади з «Укргідроенерго». У 2016 році стало відомо про намір побудувати на Верхньому Дністрі шість каскадів Дністровської гідроелектростанції. Проти ініціативи виступили як місцеві жителі, так і екологи. Розробка техніко-економічного обґрунтування робіт від «Укргідропроекту» коштувала 155 мільйонів гривень. Згідно з документом, переповідає Квач, унікальні рослини та тварин з місцевості, яку мали затопити, планувалося перемістити деінде.

Читайте також: Місцеві вибори на Закарпатті: ОПЗЖ може забезпечити русинських сепаратистів, але не русинських студентів

Ці рослини ростуть тільки на цих дністровських схилах, бо наскельно-степова автентична рослинність


«Ви розумієте, ці рослини ростуть тільки на цих дністровських схилах, бо наскельно-степова автентична рослинність. А ті звірі теж там тільки мешкають, хто ж їх буде по цих скелях виловлювати? Це якісь такі дозвільні документи... ну я навіть не знаю, як це назвати. Тобто вони 155 мільйонів гривень витратили на це ТЕО», – обурена міська голова.

Європейський банк реконструкції та розвитку, додає жінка, пропонував 1,1 мільярда євро кредиту для розвитку зеленої електроенергії, однак ці гроші чомусь мали піти тільки на гідроенергетику.

«Так от у нас не знайшлося ні вітряків, ні сонячних батарей, тільки ось це каскад ГЕС. Ось там можна розрити то все і лишити. І потім ні грошей, ні гідроелектростанції, тільки одна шкода природі. Це їм не вдалося, бо я за це стояла конкретно. Це моя батьківщина, мій син віддав життя за цю малу батьківщину, і я це не дозволю», – твердо каже вона.

Про намір побудувати каскади ГЕС на Дністрі
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:01:10 0:00

За словами Алли Квач, вона з чоловіком та волонтерами об’їхали всі села на Дністрі в своєму районі, де виступали біля церков по неділях, пояснюючи, в чому небезпека спорудження каскадів ГЕС. Зараз, за її словами, від ініціативи вдалося «відбитися».

«Ми це змогли зробити за підтримки громади. Я сама виступала на сесії обласної ради, я двічі була на засіданні комітету з питань екології у Верховній Раді. Ми це відстояли. А на якій воно зараз стадії – подивимося, чи ще комусь захочеться 1 мільярду 100 мільйонів євро», – каже голова.

Алла Квач входить до складу засованої в 2014 році «Української галицької партії». У 2019 році вона балотувалася до Верховної Ради від партії «Голос», заснованої іншим вихідцем із Західної України, Святославом Вакарчуком. Хоча Квач позитивно відгукується про «Голос», після програшу на парламентських виборах вона повернулася до своєї політичної сили. Каже, що поділяє принципи християнської демократії, на яких базується партія.

Я вважаю, що християнська демократія – це те, чого бракує українській політиці


«Я є глибоко віруючою людиною, не фанатично, бо фанатики – то всюди зле, це вже збочення трохи – але глибоко віруючою людиною. Як мій дід колись казав – без Бога ні до порогу. Я вважаю, що християнська демократія – це те, чого бракує українській політиці. Треба, щоб люди трошечки схаменулися», – міркує вона.

Місцева політикиня ділиться ще однією ініціативою – підсвітити автодорожний міст, що веде до Заліщиків. Каже, що її надихнули зображення одного з мостів у Києві.

«Єдине, що міст не наш, він належить службі автомобільних доріг у Чернівецькій області. Колись додзвонилася до вже колишнього, здається, заступника. Кажу – хочу таке зробити, він каже: «Що? Для наших людей таке робити?». Я кажу: слухайте, ну як, люди ніколи не будуть знати, що є щось краще, як ми цього не зробимо. Ну давайте нічого, будемо жити в хащах, без світла, в болоті, і не будемо знати, що щось є краще».

Мій чоловік каже: тебе тільки твоє болотце цікавить. Кажу: так, мене цікавить моє болотце

Після цих виборів до складу Заліщицької міської громади увійде ще 28 сіл, каже Квач. Той, хто очолить цю громаду, муситиме взятися і за їхнє відновлення.

«Я зараз їжджу з передчиборчою агітацією і бачу, наскільки це все запущено. Це знову треба буде починати з «санації ротової порожнини», знову з нуля. Мій чоловік каже: тебе тільки твоє болотце цікавить. Я кажу: так, мене цікавить моє болотце. Тобто мене цікавить оця моя мала батьківщина, ці околиці. А далі дасться чути».

Якщо ж громада надасть перевагу іншому кандидату, жінка не планує припиняти громадську діяльність. Каже, що не впевнена, чи повернулася б у стоматологію – можливо, «буде завузько, в одній окремо взятій ротовій порожнині». Серед ще не втілених ініціатив називає соціальний бізнес – дитяче кафе в місцевому парку, комунальний хостел у вільному приміщенні, а також нові очисні споруди. Але для них вже потрібна державна підтримка – бюджет міста не потягне видатки.

«Українські жінки можуть усе»
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:00:59 0:00

Жінці, на думку Алли Квач, не обов’язково йти в політику, але обов’язково шукати нішу, в якій можна реалізувати себе.

Треба, щоб жінки не боялися, більше довіряли собі


«Взагалі я вважаю, що українські жінки можуть усе. Усе. І вдома чоловік буде доглянутий, діти будуть доглянуті, навчені, вбрані, як у нас кажуть, і зварено буде, і прибрано, і ще й політиці жінка реалізується. Можливо, десь там не все встигне, але все одно треба, щоб жінки не боялися, більше довіряли собі, і щоб рідні їх підтримували, і щоб вони йшли, щоб вони реалізували себе. Будь-де, хто де чується: хтось у політиці, хтось у громадській організації, в бізнесі. Але щоб вони йшли і творили, були креативними і реалізували себе», – наостанок радить голова Заліщиків.

Інші матеріали проєкту #ЖіночаСправа:

  • Зображення 16x9

    Еліна Сардалова

    Редакторка стрічки новин і журналістка. У 2014-му році закінчила Київський національний лінгвістичний університет за фахом «арабська мова», у 2017-му - Могилянську школу журналістики. На Радіо Свобода працюю з 2016 року.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG