«Путін прорахувався». Очільниця МЗС Латвії про Україну в ЄС, Росію і переговори

• Чи достатньо США тиснуть на Росію?
• Що в Євросоюзі думають про власну відсутність за переговорним столом?
• І чи готові призначити вступ України до ЄС на конкретну дату, як того хоче Володимир Зеленський, інакше, вважає український лідер, російський керманич Володимир Путін «знайде спосіб блокувати Україну на десятиліття»?

Радіо Свобода поговорило про це з очільницею МЗС Латвії Байбою Браже під час її візиту до Вашингтону.

– Міністерко, судячи з численних інцидентів із безпілотниками торік (які фіксували в багатьох державах ЄС над режимними об’єктами – у їх запуску підозрювали Росію), як охарактеризуєте зростаючу російську загрозу? Це гібридна війна чи прямі атаки? Якою мірою вони вас непокоять і чи готові ви реагувати?

– Щодо Росії та її дій – маємо розуміти, що вона, по-перше, керується своєю воєнною доктриною. Але щодо різних країн у неї різні цілі. Є цілі щодо України, країн НАТО або США. Тому розуміння цих цілей і того, як Росія реалізує свою доктрину, є надзвичайно важливим, адже вибір нею методів залежить від того, чого вона намагається досягти.

В Україні вони буквально намагаються підпорядкувати собі країну, бо не хочуть, щоб Україна була незалежною, демократичною, сильною державою чи нацією. Це не вписується в концепцію так званої «великої Росії». Ми називаємо це російською імперією – імперськими, колоніальними амбіціями Росії.

Коли вони не реалізовували це невійськовими засобами, згадайте (інші шляхи – ред.): масштабні корупційні схеми, президента Віктора Януковича, через якого вони намагалися керувати всією країною. І пам’ятаєте, Янукович не підписав Угоду про асоціацію з ЄС – саме з цього почався Майдан, потім він утік, і тоді Росія вперше вторглася в Україну в 2014 році. Згадайте Крим, «зелених чоловічків», інформаційні операції, кібератаки, збройні угруповання на сході України, збиття рейсу MH17.

Експрезидент України Віктор Янукович (який згодом втік до Росії) у готелі «Кемпінскі», Вільнюс, Литва, 29 листопада 2013 року

Отже, коли невійськові засоби не спрацьовують, вони можуть вдаватися до військових. Саме це ми й побачили в українському випадку: коли невійськові засоби не допомогли, і Україна продовжувала рухатися до ЄС і НАТО, розпочалося повномасштабне вторгнення.

Володимир Путін прорахувався. Він думав, що українці зустрінуть росіян як визволителів або що за три дні вони увійдуть до Києва – і на цьому все закінчиться. Ми щойно вступили у п’ятий рік (великої – ред.) війни. Україна сильна. Україна більш демократична, ніж будь-коли. Україна твердо переконана в тому, як вона хоче управляти своїми справами – як майбутній член ЄС або, якщо йдеться про це, НАТО. І нам усім потрібно вчитися в України – як на полі бою, так і в тому, як вона веде інші справи.

В інших країнах – чи то у США, Чехії, Великій Британії чи Німеччині – Росія здійснює кібератаки, проводить інформаційні операції, ворожі кампанії. Росія здійснює диверсійні операції. Те, що ми спостерігаємо, має конкретну мету: спочатку вплинути на процес ухвалення рішень, затягнути його, розділити суспільства, адже тоді урядам складніше ухвалювати рішення про збільшення оборонних витрат, підтримку України чи запровадження санкцій проти Росії. Це і є метою Росії в багатьох країнах.

Президент Росії Володимир Путін (зліва) і фактичний очільник Білорусі Олександр Лукашенко (справа). Москва, Росія, 26 лютого 2026 року

Щоб запобігти будь-яким військовим ілюзіям з боку Росії, маємо бути сильними самі. Тому інвестування в оборону, у серйозні оборонні спроможності є критично важливим. Адже ми всі в НАТО – і коли ми сильні, Росія нічого не може проти нас зробити. І це перший критерій успіху – наша власна сила та усвідомлення того, чого намагається досягти Росія.

– Щодо мирного процесу, в межах якого шукають шляхи врегулювання ситуації в Україні під проводом США. Ви вважаєте, план США – продуманий? Й чи достатнім вважаєте тиск Вашингтона на Росію, щоб покласти край війні?

– Ми вважаємо, що послідовний тиск на Росію – як на полі бою з боку України, для чого своєю чергою потрібна її підтримка, так і за допомогою санкцій та інших політичних інструментів, як-от тарифи, запобігання обходу санкцій, дотримання чинних санкцій і запровадження нових – усе це допомагає посилити тиск.

Це позбавляє Росію доходів, технологій і партнерств, на які направлені санкції. Це справді допоможе швидше досягти миру.

Саме це і є підхід «мир через силу», який запропонували США. І, так, я вірю, що переговірники від США певним чином підштовхнуть чи переконають Росію (у необхідності миру – ред.) так чи інакше. США реалістичні, як і Україна. Усі хочуть миру. Ми поки що не бачимо бажання миру з боку Путіна, але воно з’явиться, коли на нього буде посилений тиск.

Спецпосланник США Стів Віткофф у Женеві, Швейцарії, 26 лютого 2026 року

– Ви коротко згадали про зусилля Росії підірвати західну єдність. Вважається, вони спрямовані не лише на відносини між США і ЄС, а і на саме об’єднання, і що всередині самого Євросоюзу Росії певним чином вдалося посіяти розбрат. Очільник МЗС Росії нині сказав: ЄС нібито не запрошений до мирних переговорів. Що скажете на це?

– Гадаю, і українці, і США, і Росія чудово усвідомлюють: лише Євросоюз вирішує питання, які стосуються його самого. Тому йдеться не про те, «запрошений» чи «не запрошений». Це не головне. Ми дуже тісно співпрацюємо з українцями, і всі розуміють: не може бути рішень щодо ЄС без самого ЄС. Інтереси Євросоюзу захищатиме Євросоюз. Якщо Росія вважає, що хтось інший представляє ЄС замість самого Євросоюзу, то вона помиляється.

– Щодо членства України в ЄС: є повідомлення, що Євросоюз розглядає так звану модель «зворотного розширення» для України. Наскільки вона реалістична? І наскільки реалістичним є вступ України до ЄС до 2027 року?

– Наразі Угорщина блокує відкриття переговорів про членство України в ЄС. А переговори – це дуже ґрунтовний процес. Тому зараз триває підготовка всієї практичної роботи без формального відкриття переговорів – опрацювання всіх кластерів, адже йдеться про імплементацію acquis, тобто законодавства ЄС, а також про його впровадження.

Потрібна спроможність реалізовувати це законодавство, реальна здатність забезпечити його ефективну дію. Тобто це не просто паперова робота. Крім того, необхідно відповідати так званим Копенгагенським критеріям – це демократія, права людини, вільний ринок тощо. Саме над цим зараз і триває робота. По суті, йдеться про те, щоб Україна була максимально готовою на момент відкриття переговорів і змогла швидко просуватися, коли переговори розпочнуться.

Очільник Євроради Антоніу Кошта і президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн на четверті роковини вторгнення Росії в Україну, Київ, Україна, 24 лютого 2026 року

– Чи має бути визначена чітка дата вступу України, скажімо, як частина мирного плану, щоб зробити процес більш конкретним?

– Знову ж таки, це буде рішення ЄС, коли саме встановлювати дату. Я не хочу спекулювати щодо конкретного терміну. Але з нашого досвіду переговорів про вступ – у нас була певна орієнтовна дата, і ви працюєте, орієнтуючись на неї, адже це допомагає мобілізувати зусилля.

Ця дата може настати раніше або пізніше, але важливо мати законодавчий процес для ухвалення всіх acquis, створити інституції для їх упровадження, а також підготувати суспільство й бізнес. Це величезний обсяг роботи. Тож справа не лише в тому, щоб назвати дату і сказати: ось цей день. Потрібно виконати всю практичну підготовчу роботу.

– З огляду на все, що ми обговорили – трансатлантичні відносини, мир в Україні та ширшому регіоні – чи вважаєте, що Путін серйозно налаштований на встановлення миру?

– Ми цього не бачимо. В Україні вони намагаються затягувати процес. Є певний прогрес (у переговорах – ред.) на військовому рівні, адже військові, отримавши завдання, діють – це технічний процес. Але політичної волі немає. Я її не бачу. Водночас ми знаємо, що всі це розуміють: і українці, і ми в ЄС. Тож маємо працювати над тим, аби в Росії з’явилася політична воля до серйозних переговорів.