Останнім часом, коли членство України в Європейському Союзі розглядається як одна з ключових гарантій безпеки для України, активізувались дискусії про те, а коли все ж таки Україна може приєднатися до ЄС? І тут прогнози лунають дуже різні: від кінця 2026 року чи 2027 рік до більш реалістичної дати – 2030 рік.

Але чому все це має геополітичне значення і чому президент України Володимир Зеленський за «занадто швидке» членство в ЄС?

Гарантія безпеки

Дата – 2027 рік – з’явилась на тлі переговорів між Україною і США щодо мирної угоди та угоди про гарантії безпеки. Одне з положень 20-пунктної мирної угоди, яка зараз обговорюється між Україною та США і між США та Росією, передбачає членство України в ЄС.

За деякими даними, це членство ніби передбачається на 2027 рік.

Членство в ЄС справді може бути реальною безпековою гарантією, адже в ЄС передбачена взаємодопомога і взаємозахист в разі нападу на одного члена. На тлі неготовності НАТО і Вашингтона прийняти Україну до Північноатлантичного альянсу членство в ЄС може теж слугувати способом «заякоритися» в ключовому західному клубі.

В Україні ж «різко» схопилися за 2027 рік як дату.

«Найголовніше – членство в Європейському Союзі. Це економічні гарантії безпеки для України. Ми хочемо 2027 рік, ми говоримо про конкретну дату, коли Україна буде готова», – заявив президент України Володимир Зеленський нещодавно.

За його словами, Україна на технічному рівні буде готова відкрити всі кластери у першому півріччі 2026-го, а у 2027-му – повністю готова до вступу на «технічному рівні».

Усього є шість кластерів, в які згруповані три з половиною десятки переговорних глав – від зовнішньої політики і безпеки до верховенства права і сили демократичних інституцій, від конкретності економіки до аграрного сектору і довкілля…

В нещодавньому інтерв’ю Суспільному віцепрем’єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Тарас Качка припустив, що Україна таки може стати членом ЄС 2027 року, а не 2030 року.

«Стадія, в якій ми перебуваємо зараз – це виконання вимог, які до нас висуває Європейський Союз. Ми визначили ці вимоги, маємо чіткі критерії, що в нас ще не дороблено – завершити все займе до двох років роботи Верховної Ради, уряду та всіх залучених інституцій. Тобто це кінець 2027 року», – сказав віцепрем’єр Качка.

«Членство-lite» влаштовує не всіх?

Припускали, що для пришвидшення процесу євроінтеграції Україні може бути надане «сурогатне членство» на якийсь перехідний період – скажімо, в кілька років.

Тобто: що вона формально буде членом ЄС вже невдовзі, але неповноцінним членом без усіх прав, що їх мають інші члени ЄС.

Навіть термін вигадали – «членство-lite», «полегшене членство».

Про це написала в середині січня газета ділових кіл Financial Times. За словами видання, яке розмовляло з європейськими чиновниками, Україна могла б швидко стати членом ЄС, але, наприклад, без права голосу на самітах та зустрічах міністрів.

Так само Україна не мала б повного доступу до єдиного ринку ЄС, аграрних субсидій для фермерів чи внутрішнього фінансування… Все це було б надолужено після якогось перехідного періоду, під час якого формально Україна вважалася б членом ЄС.

«Надзвичайні часи вимагають надзвичайних заходів. Ми не підриваємо розширення, ми розширюємо концепцію розширення», – сказав один з чільних дипломатів ЄС.

Газета теж пише, що представники Єврокомісії розуміють, що президент Зеленський «буде в змозі прийняти інші аспекти мирного плану, як-от передача території Росії, якщо він зможе подати членство в ЄС як позитивний результат».

Але водночас така пропозиція викликала спротив у багатьох столицях ЄС, а також в тих країнах-кандидатах, які йдуть до членства в ЄС за повною, а не полегшеною, спрощеною процедурою, яка пропонується Україні.

«Ви не можете приймати по заслугах при чітко зафіксованій даті вступу. Спробуйте нав’язати це державам-членам, і вони ніколи цього не приймуть», – сказав інший чиновник ЄС.

Побоюються: коли б Єврокомісія сильно наполягала на спрощеному «членстві-litе» для України, це б внесло розкол між Брюсселем та столицями країн ЄС.

Комісарка ЄС з питань розширення Марта Кос заявила 29 січня, що хоче, аби Україна стала членом ЄС у 2027 році, але цьому має передувати велика робота.

«Так, це не лише його бажання (президента Зеленського). Це також моє бажання і бажання багатьох держав-членів. Але ми побачимо, коли це стане можливим», – заявила Кос, відповідаючи на запитання, чи розділяє вона бажання Зеленського, щоб Україна стала членом ЄС у 2027 році.

А що з Угорщиною?

Є ще одна перешкода, про яку варто говорити, говорячи про можливість швидкого вступу України до ЄС. Це – Угорщина.

Угорський прем’єр Віктор Орбан та чільні члени його уряду не бачать Україну в ЄС. Наразі не допомагає і те, що Орбан має приязні стосунки з Дональдом Трампом, який підтримує членство України в ЄС.

Днями Орбан взагалі заявив, що Угорщина продовжуватиме блокувати членство України в ЄС «ще 100 років» та не допустить виділення коштів Україні з бюджету Євросоюзу.

На це навіть змушений був відреагувати глава МЗС України Андрій Сибіга. Він написав у соцмережі X: «Цей план приречений на провал, пане прем'єр-міністре. Ваш господар у Москві не протягне 100 років, навіть якби ви були готові віддати йому всі органи для пересадки. А в день вступу України до ЄС ми повісимо цей заголовок у рамці у Верховній Раді України, щоб пам'ятати про вашу брехню протягом наступних 100 років».

Але от що важливо в контексті угорського спротиву членству України в ЄС: в Угорщині на початку квітня цього року мають відбутися парламентські вибори.

І на них реальні шанси на перемогу має опозиційна партія «Тиса» Петера Мадяра, відповідно до опитувань серед виборців, а «Фідес» Віктора Орбана має нині значне відставання. Якщо справді в Угорщині змінився б уряд, то це мало би серйозний вплив на темпи приєднання України до ЄС.

То все ж таки – 2030-й?

Проте друзі України в ЄС – а таких значна більшість – все ж радять не гнатися за нереалістичними очікуваннями пришвидшеного членства в 2027 році, а зосередитись ліпше на 2030 році і виконувати вимоги.

Президент Литви Гітанас Науседа заявив під час нещодавньої зустрічі з лідерами України та Польщі у Вільнюсі, де вшановувалась річниця Січневого повстання проти Російської імперії 1863 року, що Україна має стати членом ЄС до 2030 року.

«Литва прагне, щоби Україна до 2030 року стала членом Європейського Союзу. І це було б вирішальним кроком для забезпечення довгострокової стабільності, безпеки і процвітання не лише в Україні, але й у всьому регіоні. І це стратегічний інтерес Литви, на якому ми хочемо продовжувати зосереджуватися під час нашого головування в Раді ЄС у 2027 році», – заявив Науседа на спільній пресконференції з лідерами України та Польщі у Вільнюсі.

Литва головуватиме в ЄС в першій половині 2027 року – і тоді варто очікувати на серйозний поштовх для українських євроінтеграційних амбіцій.

Але треба пам’ятати, що головування тієї чи іншої країни (якщо це не явний «скептик» в українському питанні) не має в підсумку вирішального значення. Так, скажімо, в 2013 році, незважаючи на головування Литви в ЄС, на Вільнюському саміті «Східного партнерства» тодішній президент Віктор Янукович не підписав Угоди про асоціацію Україна-ЄС.

А вже після Революції гідності цю угоду новим українським керівництвом було підписано в першій половині 2014 року за головування не такої вже й амбітної в українському питанні Греції. Але якби за головування Литви в 2027 році вдалося отримати запрошення до ЄС чи якийсь етапний поштовх – це мало б історичний і геополітичний сенс, враховуючи давні тісні зв’язки України з Литвою.

А канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив 29 січня, що вважає неможливим якнайшвидший вступ України до ЄС.

«Приєднання 1 січня 2027 року виключене. Це неможливо, – сказав Мерц в Берліні. Він пояснив, що кожна країна, яка бажає вступити до ЄС, повинна відповідати Копенгагенським критеріям, а цей процес, як правило, займає кілька років.

Водночас канцлер підкреслив, що для України важливо мати перспективу, яка прокладе шлях до вступу, однак це довгостроковий процес.

«Ми можемо поступово зближувати Україну з Європейським Союзом. Це завжди можливо, але настільки швидкий вступ просто недоцільний», – пояснив канцлер.

Занадто швидке приєднання України до ЄС, як на те розраховує Зеленський та його урядовці, був би некорисним не лише для самого ЄС, інших держав-кандидатів, але й для самої України, кажуть експерти.

Адже, наголошують вони, варто провести серйозну домашню роботу для вступу – і війну завершити на справедливих умовах, і дати поштовх економіці і повоєнній відбудові, і корупцію вичистити – особливо на тлі «Міндічгейту10 листопада 2025 року НАБУ заявило про викриття діяльності злочинної організації, основним напрямком роботи якої було «систематичне отримання неправомірної вигоди від контрагентів «Енергоатому» у розмірі від 10% до 15% від вартості контрактів». У НАБУ стверджують, що кошти легалізовувалися через бекофіс у центрі Києва, через нього пройшло близько 100 мільйонів доларів. За даними слідства, приміщення цього офісу «належало родині колишнього народного депутата, а нині сенатора РФ Андрія Деркача, обвинуваченого НАБУ і САП в іншому кримінальному провадженні».У цій справі повідомили про підозру вісьмом особам. «Схеми» опублікували список із 7 осіб. За даними від джерел у правоохоронних органах, це бізнесмен, співзасновник студії «Квартал-95» Тимур Міндіч (на плівках НАБУ кодове ім’я «Карлсон»); Ігор Миронюк («Рокет»), якого представляють як колишнього радника міністра енергетики Германа Галущенка, але в Міненерго це заперечують; виконавчий директор з безпеки «Енергоатому» Дмитро Басов («Тенор») і ще четверо «працівників» так званого «бек-офісу з легалізації коштів»: серед них Олександр Цукерман («Шугармен»), Ігор Фурсенко («Рьошик»), Леся Устименко і Людмила Зоріна. Пізніше про підозру у незаконному збагаченні повідомили також ексвіцепрем’єру-міністру національної єдності Олексію Чернишову.Один з підозрюваних – Олександр Цукерман («Шугармен») назвав «брехнею» звинувачення НАБУ та САП та пообіцяв повернутись в Україну. Тимур Міндіч справу не коментував. Тим часом РНБО наклала на них обох санкції. Їх оголосили в розшук.Решта згаданих осіб оприлюднену НАБУ інформацію в межах операції «Мідас» не коментували. Радіо Свобода намагається отримати їхню позицію.37 мільйонів гривень застави за двох фігуранток операції НАБУ «Мідас» – працівниць «бекофісу» з легалізації коштів Лесю Устименко та Людмилу Зоріну – внесла новостворена фірма «Вангар» зі статутним капіталом в одну тисячу гривень. Інша приватна фірма внесла 95 млн застави і за Ігоря Фурсенка, який був виконавчим директором з безпеки «Енергоатома» і, за даними слідства, виконував обов’язки бухгалтера «бекофісу з легалізації коштів». Тепер походження коштів перевірятиме НАБУ.Але найбільшу суму застави суд призначив Ігорю Миронюку – 126 мільйонів гривень. Наразі він досі перебуває під вартою. Апеляційну скаргу його захисту залишили без задоволення.28 листопада стало відомо про проведення обшуку в голови Офісу президента. Андрій Єрмак прокоментував обшуки, заявивши, що «жодних перешкод у слідчих немає». Про те, в якій справі відбувалися обшуки і який статус має Андрій Єрмак, офіційно не інформували. За даними ЗМІ, він не перебуває у статусі підозрюваного.Згодом того ж дня президент України Володимир Зеленський повідомив, що керівник його Офісу Андрій Єрмак написав заяву про відставку. Голова держави подякував Єрмаку за представлення української позиції на переговорах, але висловив бажання, «щоб не було чуток і спекуляцій». Сам Єрмак додав, що його обурює «бруд», спрямований проти нього.Радіо Свобода також нагадує, що особа вважається невинуватою, доки її провину не доведено в законному порядку і не встановлено обвинувальним вироком суду, а потім апеляційним судом, якщо була подана апеляція.», і ще чимало усього зробити, включно з проведенням вільних виборів після досягнення миру.

Як пише в соцмережах опозиційний депутат Верховної Ради Ростислав Павленко: «Урядовці навперейми заговорили про «вступ до ЄС уже в 2027 році». Застереження, а то й відверті спростування з боку європейських посадовців (аж до Мерца) пробують відкинути хвацьким: «А де ви дінетесь!» Однак, щоб приєднатись до Європи, треба бути Європою».