В Одесі й на Одещині цивільних активно залучають до оборони міста й області, заявив в інтерв’ю проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії командир оперативно-тактичного угруповання ЗСУ «Одеса» Денис Носіков.
За його словами, цивільних жителів вчать керувати дронами, тренують на полігонах.
Носіков зауважив, що створення добровольчих формувань територіальних громад дозволено за законодавством України, і такі ДФТГ – це додатковий мобілізаційний ресурс в разі спроби армії РФ захопити місто й висадити десант.
«Ми їх задіюємо в екіпажі FPV-перехоплювачів. Дуже багато цивільних людей виконують ці задачі, які є членами ДФТГ у різних громадах. Плюс на випадок, якщо, не дай Бог, висадка десанту, і ворог ухвалює таке рішення – все ж таки спробувати захопити Одещину. Тобто це великий додатковий наш мобресурс, це наші люди, які навчені вже, які стануть в стрій. Це тисячі людей», – заявив командир ОТУ «Одеса».
Ексклюзивне інтерв’ю командира командира оперативно-тактичного угруповання «Одеса» ЗСУ Дениса Носікова дивіться у випуску Крим.Реалії.
Російські військові регулярно з різних видів озброєння – ударними БпЛА, ракетами, КАБами, РСЗВ – атакують українські міста і цивільну інфраструктуру в усіх регіонах України, зокрема в Одесі й на Одещині.
Українська влада і міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини Російської Федерації і наголошують, що вони мають цілеспрямований характер.
Обстріли систем життєзабезпечення населення і закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги й інших необхідних умов для життя є ознакою Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники. А саме:
оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
публічні заклики до знищення українців;
цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших необхідних умов для життя;
переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій..
Керівництво Росії заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, убиваючи цивільне населення і руйнуючи лікарні, школи, дитячі садочки, об’єкти енергетики та водозабезпечення.