Валентина Косогова
«Ми намагаємось розповідати про все, що відбувається в Україні відповідально і з контекстом, не роблячи ні з чого сенсацію, але водночас не замовчуючи нічого», – так про роботу видання The Kyiv Independent розповідає його головна редакторка та співзасновниця Ольга Руденко.
Вона стала лауреаткою премії імені Георгія Ґонґадзе-2026 разом із журналістом-розслідувачем «Української правди» Михайлом Ткачем. Церемонія нагородження традиційно відбулася у Києві 21 травня – у день народження Георгія Гонгадзе.
Про роботу на іноземну аудиторію, як західні читачі сприймають новини про корупційні скандали в Україні, які публікації The Kyiv Independent найбільше потребували професійної сміливості, а якими Ольга Руденко пишається найбільше – вона розповіла в інтерв'ю Радіо Свобода після церемонії нагородження премією.
«Найважче зараз, як і раніше, в комунікації з західною аудиторією – утримувати увагу на Україні» – Ольга Руденко
– Ольго, що для вас означає стати лауреаткою премії імені Георгія Ґонґадзе-2026?
– Я не встигла це якось осмислити. Це було надзвичайно неочікувано. Я, чесно кажучи, завжди думала, що переможцям, можливо, якось натякають на те, що вони виграють, але виявилось, що ні, не натякають. І це справді дізнаєшся в моменті. І це такий шок. Тим більше, це настільки непередбачувано – стати однією з двох переможців. Я не думала, що таке можливо.
Звичайно, велика честь розділити це з Михайлом, робота якого не потребує представлення. Знаєте, я думаю, що для мене особисто це аванс, але для нашої команди Kyiv Independent це вже визнання, заслужене визнання зробленої роботи.
– Ви очолюєте медіа, яке стало головним англомовним голосом України у світі. Що зараз найважче в комунікації із західною аудиторією?
– Найважче зараз, як і раніше, в комунікації із західною аудиторією – утримувати увагу на Україні. І ще один додатковий такий виклик, який з'явився не так давно – це коли ми розповідаємо про, наприклад, корупцію в Україні, тому що ми розповідаємо чесно, ми розповідаємо про те, що відбувається. І коли є якісь, наприклад, великі корупційні скандали, ми про це також пишемо.
Сприймає це західна аудиторія по-різному: багато хто дякує нам за чесність, за повноцінне інформування, за відвертість. Але для когось, наприклад, це історія, яку їм складно сприйняти, тому що Україна для них має майже міфологізоване якесь таке значення, таке сакралізоване, і вони зараз відкривають Україну як реальне, справжнє місце. І ми намагаємось розповідати про все, що відбувається в Україні відповідально і з контекстом, не роблячи ні з чого сенсацію, але водночас не замовчуючи нічого. І мені здається, нам це вдається, і у нас є доволі багато проявів вдячності наших читачів, які про це свідчать.
– Бути незалежним медіа в Україні зараз – це певний виклик. Як вам вдається сьогодні з ним справлятися?
– Ви знаєте, ми завжди в Kyiv Independent напевно стикалися з тим, що оскільки ми англомовне медіа і ми почали працювати лише за кілька місяців до початку повномасштабного вторгнення, відповідно більшу частину нашого існування ми працюємо в умовах повномасштабної війни. Оскільки ми англомовне медіа, яке говорить із західною аудиторією, то є очікування у певних верств людей, і часто вони ці очікування не тримають при собі, а дуже-дуже відверто висловлюють, що таке медіа, як наше, має працювати як державна пропаганда.
Ми цього не поділяємо. Ми вважаємо, що існування нашого медіа, саме незалежного медіа, великого незалежного англомовного медіа в Україні, яке під час війни може відкрито говорити чесно, правдиво – мені здається, і я про це сказала в промові на сцені, це додає балів нашій країні більше, ніж це могла б зробити пропаганда.
– Премія Ґонґадзе символізує стійкість і чесність. Який момент у вашій кар'єрі за останні роки вимагав від вас найбільше професійної сміливості?
– Було кілька моментів в короткій доволі ще історії Kyiv Independent, в основному пов'язаних з розслідуваннями, коли ми збирались випустити щось, що, ми розуміли, може бути сприйнято вороже частиною аудиторії або людьми в Україні.
Наприклад, в 2022 році ми були, мені здається, першим українським медіа, яке зробило розслідування про певний підрозділ Сил оборони – Інтернаціональний легіон. У нас була інформація про те, як там знущаються над добровольцями, і ми про це написали, але влітку 2022 року це було доволі серйозне і не те щоб складне, але специфічне рішення. Воно потребувало обговорення і обдумування, тому що було відчуття тоді, що ми порушуємо певне табу, яке тоді ще існувало. І було кілька таких моментів в нашій історії, які потребували сміливості нашої команди.
– А чому ви тоді вагалися?
– Ми не вагалися, але, з одного боку, ми розуміли, що якщо ми вже назвалися Independent, якщо ми хочемо робити саме незалежну журналістику, то ми маємо робити це навіть в умовах війни.
Але умови повномасштабної війни були новими для нас. І це був такий пошук, в якому опинилися всі українські журналісти тоді на початку повномасштабної війни, коли панувала така дуже зрозуміла самоцензура в перші місяці, коли ми всі були зосереджені просто на виживанні, і журналістика не одразу повернулася до своєї такої функції охорони демократії, можна так сказати. І я не можу сказати, що ми вагалися, але це було рішення, яке потребувало сміливості в ті часи.
«Сподіваюсь допомогти Kyiv Independent стати чимось набагато більшим, ніж українське англомовне медіа, чимось масштабнішим» – Ольга Руденко
– Який матеріал вашої редакції, який був випущений за останній час, мав найбільший вплив і яким ви найбільше пишаєтесь?
– Це не зовсім останній час, але я дуже пишаюся тим, як наша редакція писала минулого літа про ситуацію навколо Національного антикорупційного бюро і намагання позбавити його незалежності.
Ми вкотре дуже успішно пройшли тест на відданість базовим принципам професії, тому що ми зайняли досить тверду позицію, особливо як для англомовного медіа, яке говорить із західною аудиторією, яка має певне сакралізоване бачення керівництва держави України в цей момент. І цій аудиторії розповідати, що керівництво держави України зараз робить щось, що фактично може знищити українську демократію… я пишаюся тим, що ми це зробили і тим, як ми це зробили. І ми отримали дуже багато потім за це подяк і висловлення поваги від читачів, в тому числі від читачів серед, скажімо так, кіл людей, які приймають важливі для України рішення.
– Які у вас професійні плани на майбутнє?
– Професійні плани на майбутнє – витримати все це, залишитись в професії, допомагати розвиватись нашій редакції, допомагати розвиватись нашій команді і особливо її наймолодшим членам, які є майбутнім цієї професії. І сподіваюсь допомогти Kyiv Independent стати чимось набагато більшим, ніж українське англомовне медіа, чимось масштабнішим.
ДОВІДКА:
Ольга Руденко – головна редакторка та співзасновниця англомовного видання The Kyiv Independent. До короткого списку Премії вона потрапляє третій рік поспіль.
Впродовж своєї кар'єри Ольга готувала матеріали для низки світових видань. У травні 2022 року потрапила на обкладинку журналу Time, а в грудні отримала нагороду «Жінки Європи».
У 2025 році вона була відзначена нагородою Freedom Fighter Award Центру аналізу європейської політики (CEPA) у Вашингтоні за непохитну відданість розвитку незалежної журналістики під час російського вторгнення.
Премія імені Ґонґадзе
Премія імені Георгія Ґонґадзе – нагорода для незалежних журналістів, заснована 2019 року Українським ПЕН у партнерстві з Асоціацією випускників Києво-Могилянської бізнес школи (КМБС), Києво-Могилянською бізнес-школою та виданням «Українська правда».
Ольга Руденко вже тричі була фіналісткою премії.
До короткого списку номінантів на відзнаку у 2026 році члени Капітули Премії імені Георгія Ґонґадзе обрали також журналіста та воєнного кореспондента Радіо Свобода Марʼяна Кушніра.
Лауреатами Премії в попередні роки стали стали Вахтанґ Кіпіані (2019), Павло Казарін (2020), Мирослава Барчук (2021), Мстислав Чернов і Євген Малолєтка (2022), Богдан Логвиненко (2023), Тетяна Трощинська (2024), Іван Любиш-Кірдей (2025).
У 2022 році також Спецвідзнаку посмертно отримав фотожурналіст Макс Левін.