Близько 15 кілометрів відділяють лінію фронту від околиць Слов’янська. Війська РФ уже тричі били по місту потужними півторатонними керованими авіабомбами, спричинивши значні руйнування; практично щодня атакують цивільну інфраструктуру ударними дронами різних типів; мають просування до міста зі сходу. В такій ситуації щодня зростає кількість охочих евакуюватися. До тисячі жителів на тиждень покидали місто вже наприкінці квітня, зазначили в місцевій військовій адміністрації.
Можливість безкоштовно виїхати з-під обстрілів і вивезти речі та хатніх тварин запропонувала сім’ям із дітьми та в яких члени родини мають інвалідність гуманітарна місія «Проліска».
З якими почуттями жителі Слов’янська полишають оселі, які будували і де жили багато років, і що й кого беруть з собою, бачив кореспондент Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).
«Дім наш згорів за лічені хвилини»
Їхній другий дім розташований в одному з районів Слов’янська, куди доволі часто б’ють російські «шахеди».
Купа спакованих для евакуації речей на подвір’ї, спаковані речі в домі. І від усіх – стійкий запах пожежі. Будинок Олександра і Людмили, у якому подружжя жило і який будувало з 1985 року, згорів під час обстрілу 11 квітня.
«Дім наш згорів за лічені хвилини. Його неможливо відновити. А речі – це все, що лишилося. Збирали навіть дрібниці, відмивали. Тому що тепер життя не вистачить, аби заново нажити нове. Нове – дороге. Тому відкопували речі, відмивали від кіптяви», – згадує Людмила.
Олександр додає, що на подвір’ї до пожежі тримали два десятки квочок.
«Цих квочечок вирощувала моя дружина, коли ми рятувалися від пожежі, собаки їх погризли», – ділиться чоловік.
Після втрати власного будинку подружжя перебралось до іншого, який належить батькові дружини.
Квочок Олександра та Людмили готують до евакуації
Тепер від двадцяти квочок лишилися двоє: вони терпляче сидять у клітці між спакованими у коробки речами. Між домашнім крамом повільно походжає семирічна німецька вівчарка Хаммер, а ще десь ховається від чужих людей кіт.
Наразі російські війська намагаються просуватися до Слов’янська: з напрямку тимчасово окупованого Сіверська зі сходу та північного сходу; з напрямку тимчасово окупованого Бахмута з південного сходу. Армія РФ спрямовує удари авіабомб, РСЗВ та дронів не тільки по лінії бойового зіткнення, а й по тилових Слов’янську та Краматорську, намагаючись ускладнити логістику Сил оборони, зазначають українські військові.
«Дім згорів. Дружина каже: «Мене вже тут нічого не тримає». Поки дім був, вона казала, що буде у Слов’янську до останнього. Ми автомобіль купили і думали якось самотужки виїжджати. А тепер усе згоріло (авто також згоріло внаслідок обстрілу – ред.)», – так відповідає Олександр на запитання про мотивацію до виїзду і додає: життя у прифронтовому місті дійшло до того, що «не знаєш ввечері, прокинешся вранці чи ні».
Вівчарка Хаммер на подвір'ї перед евакуацією
Співробітники гуманітарної місії «Проліска» розмірено вантажать речі в коробках у буду вантажівки. Обережно «запаковують» двох квочок.
Доводиться залишати свій дім, якого вже немаєЛюдмила
Із Хаммером доводиться пововтузитися: пес не чинить спротиву, проте він великий і важкий. Але хвилин за п’ять вівчарку дбайливо саджають у клітку і розташовують біля квочок.
«На душі в мене зараз – біль… Доводиться залишати свій дім, якого вже немає. І їхати. Добре, що людина, наш знайомий, пустив до себе», – не стримує сліз Людмила.
За кілька десятків хвилин їхні горілі речі довантажують. І родина Олександра та Людмили разом із Хаммером, врешті пійманим котом, квочками та речами вирушає на Харківщину.
13 травня аналітики проєкту DeepState повідомили, що російські війська просунулись біля Закітного. До цього – в районі Калеників, Діброви, Пазеного, Голубівки та в Різниківці. Всі ці села розташовані на схід від Слов'янська: від лінії фронту його тепер відділяють близько 15 кілометрів.
«Не плачте, будемо їхати, не плачте»
Ми виїжджаємо через те, що тут неможливо житиЛюбов
Родині Володимира та Любові, яка мешкає у 9-поверхівці, вже 40 років, разом зі співробітниками «Проліски» допомагають виносити речі сусіди і знайомі. Журналістів теж просять допомогти. Відкладаємо камеру і виносимо декілька немаленьких важких коробок.
«Ми виїжджаємо зі Слов’янська через те, що тут уже стало неможливо жити. Постійні обстріли. А чоловік хворіє, після інсульту, майже зовсім не рухається, – пояснює нам Людмила. – Обстріли щодня практично. Дуже страшно жити».
Наслідки влучання півторатонної авіабомби у недобудову в центрі Слов'янська
Сусідка подружжя переповідає, що останніми днями чутно дуже багато дронів. І це спонукає її думати при виїзд.
Слов’янськ був гарний, квітнув. Які озера були шикарніЛюбов
Про масштабування атак безпілотниками свідчить і статистика, яку оприлюднює начальник місцевої військової адміністрації Вадим Лях. Від 3 до 14 травня війська РФ упродовж п’ятьох днів застосовували БпЛА «Молнія» та FPV-дрони, і лише раз – дві авіабомби «ФАБ-500». Очевидно, це наслідки перекидання на Слов’янський напрямок фронту російського підрозділу БпЛА Про російський Центр перспективних безпілотних технологій «Рубікон» уперше стало публічно відомо в жовтні 2024 року – після того, як центр проінспектував міністр оборони Андрій Бєлоусов. До його візиту назва центру не згадувалася в засобах інформації чи соцмережах, хоча, за офіційною версією, «Рубікон» був створений за власною вказівкою Бєлоусова на базі одного з російських підрозділів безпілотної авіації ще в серпні 2024 року і за два місяці встиг уразити «понад 400 одиниць озброєння».
Українські військові та міжнародні експерти говорили про центр «Рубікон» як про одну з найефективніших ініціатив Міністерства оборони РФ у галузі бойового застосування дронів.
Радіо Свобода повідомляло, хто є начальником «Рубікона», де розташована його основна база і як у встановленні місця розташування допоміг прокремлівський телеведучий Володимир Соловйов – читайте у матеріалі Секретний «Рубікон» Росії. Чим займається, де базується і як досягає успіху на полі бою (розслідування)..
Поки вантажать речі, до кімнати, де перебуває Володимир, заходить фельдшер Наталія. Розпитує про самопочуття. Потім каже коротко: «Ми приїхали вас забирати». Володимир кволо киває головою: «Добре».
Маємо трохи часу розпитати Любов про те, яким вона пам’ятає Слов’янськ до повномасштабного вторгнення.
«Слов’янськ був гарний, квітнув. Які озера були шикарні (озера Слов’янського курорту – ред.)! Ми влітку їздили на ці озера», – згадує жінка.
Лебеді на озері Рапне Слов'янського курорту
Руйнують Слов’янськ. Дуже тяжко дивитися на це все…Любов
Її слова перебиває схлипування чоловіка. Любов також ледь стримує сльози: «І в лісах гриби можна було збирати, і на річку їздили… Руйнують Слов’янськ. Дуже тяжко дивитися на це все…»
У Кремлі переконані, що захоплять Донеччину та Луганщину до осені 2026 року, проте в американському Інституті вивчення війни (ISW) зазначили: «Перебільшені територіальні амбіції та агресивні територіальні вимоги Росії повністю суперечать реальності поля бою».
Аналітики ISW підрахували: від початку року російські війська просувалися на Донеччині по 2,63 квадратних кілометра на день.
«Міцні українські укріплення, складна географічна та фізична місцевість району, а також українські контратаки та ударна кампанія середньої дальності, які вже перешкоджають російським наступальним операціям на всьому театрі військових дій, роблять перспективи захоплення Росією решти Донецька туманними», – вважають американські аналітики.
Вирва на місці зруйнованої півторатонною авіабомбою історичної будівлі «Дім Смірнова» у центрі Слов'янська
А ми питаємо, чи має Любов надію на те, що їхнє з Володимиром житло у Слов’янську вціліє.
«Практично ні, тому й виїжджаємо», – коротко відповідає жінка, витираючи сльози.
Поміж тим, речі завантажили, з під’їзду виносять Володимира. Його під наглядом лікарів повезуть на Харківщину у спеціально обладнаному автомобілі.
«Заспокойтеся, заспокойтеся, все добре. Не плачте, будемо їхати, не плачте», – намагається заспокоїти чоловіка фельдшер.
Але Володимир не може стримати сліз.
Троянди у центрі Слов'янська
Евакуювали і собак, і навіть собачу буду
Третя родина евакуюється з одного з найнебезпечніших районів міста – їдуть із дітьми. Сюди нерідко прилітають російські керовані авіабомби, а віднедавна – ще й FPV-дрони.
Проте жінка, вгледівши камеру, категорично забороняє знімати дітей. Чоловік дозволяє знімати його і саму евакуацію.
20 березня 2026 року голова Донецької ОВА Вадим Філашкін підписав наказ про примусову евакуацію дітей з окремих районів Слов'янська, найбільш уразливих для обстрілів армії РФ. Район, де мешкала родина, до цього переліку не належить.
Співробітники гуманітарної місії «Проліска» завантажують меблі під час евакуації
Скориставшися безкоштовною можливістю, родина вивозить і побутову техніку, і меблі, спортивне приладдя, декількох песиків різних порід, мішки з кормами для тварин, ще багато чого і навіть собачу буду.
Я прожив у цьому домі з 1998 року. А тепер доводиться кивати п’ятами звідси!Олександр
Ще одного члена цієї родини забираємо у цьому ж районі, на іншій локації.
«Я прожив у цьому домі з 1998 року. І сам його збудував. І заробив на нього: «ішачив» (важко працював – ред.) в артілі на Крайній Півночі, в Якутії (республіка в РФ – ред.), три роки. А тепер доводиться кивати п’ятами звідси!» – спересердя махає рукою Олександр.
Він до цього дня жив у ошатному двоповерховому будинку. Тут також доглянутий город, фруктові дерева, запас дров.
Чоловік сподівається повернутися додому з евакуації. Каже, двічі дім освячував, там й сам – людина віруюча.
На Соборній площі Слов'янська
«Я молюся щодня. Не чиню тяжких злочинів. Думаю так: за що ж мене карати?! Я хочу, щоби це все дісталося дітям, онукам. Щоб вони казали: «Оце ж наш дідусь зробив!» – надіється Олександр.
Проєкт гуманітарної місії «Проліска» з евакуації родин з речами триває в усіх прифронтових регіонах України. Тим, хто зголосився виїхати, дорогою оформлюють соціальні виплати. Упродовж кількох тижнів, повідомили у «Пролісці», з Донеччини евакуювали 20 родин, зокрема, на Полтавщину, Чернігівщину, Кіровоградщину та Харківщину.
За даними Донецької ОВА, на кінець лютого 2026 року на підконтрольній українській владі території області лишалось близько 183 тисяч цивільних. До повномасштабного вторгнення на підконтрольній тоді Києву території Донеччини жили 1,9 мільйона людей.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Синдром Сіверська: під Слов'янськом назріває криза?ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Намагаються спалити оборону»: армія РФ тисне на ЗСУ поблизу Краматорська та Слов'янськаДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Армія РФ вирівнює фронт під Слов'янськом: загроза зростає?ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.