Після стрілянини в Києві 18 квітня, де загинули семеро людей і ще понад десяток зазнали поранень, у центрі суспільної уваги опинилися дії поліцейських. 21 квітня суд обрав запобіжний захід для патрульних, яких підозрюють у службовій недбалості.
Відео з місця події, на якому патрульні нібито залишають поранених і тікають, викликало хвилю критики та суперечок. Поки одні пов’язують трагедію з діями конкретних поліцейських, інші вважають її проявом системних проблем у роботі та підготовці правоохоронців.
Відставка очільника патрульної поліції Євгенія Жукова після дій підлеглих загострила суспільну дискусію про відповідальність керівництва, кроки патрульних у критичних ситуаціях та стан правоохоронної системи загалом.
Чому оцінки цієї ситуації настільки різняться та чи допоможе відправка додаткових поліцейських на фронт уникнути подібних трагедій у майбутньому?
Радіо Свобода зібрало реакції та думки довкола цієї ситуації.
Хронологія подій
18 квітня 2026 року в Голосіївському районі Києва чоловік відкрив стрілянину по перехожих, після чого увірвався до супермаркету і взяв людей у заручники. Унаслідок нападу загинули семеро людей, ще 13 дістали поранення. Нападника ліквідували під час штурму магазину. Кримінальне провадження порушили за ч. 3 ст. 258 Кримінального кодексу України (терористичний акт, що призвів до загибелі людей).
На брифінгу голова Національної поліції Іван Вигівський розповів, що напад почався з побутової сварки між сусідами – спершу чоловік стріляв з травматичного пістолета у бік сусіда, а потім повернувся до квартири, взяв іншу зброю, підпалив помешкання і вирушив до супермаркету. У магазині він забарикадувався, утримував відвідувачів і працівників, застрелив 25-річного чоловіка та поранив ще одного. Переговори між нападником і поліцією тривали близько 40 хвилин і завершилися штурмом супермаркету, під час якого нападника ліквідували, а чотирьох заручників врятували.
Стрілянину вчинив 58-річний Дмитро Васильченков – уродженець Москви, громадянин України, який раніше проживав у Бахмуті на Донеччині, зауважив генеральний прокурор України Руслан Кравченко. Він мав зареєстровану зброю і, за даними поліції, раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
Голова Нацполіції Іван Вигівський повідомив, що двоє патрульних виїхали на виклик про конфлікт між громадянами на вулиці, а вже дорогою дізналися, що на місці є стрілець.
Вигівський каже: прибувши на місце, патрульні почули постріли, залишили авто біля будинку та побігли до під’їзду, де були поранені. Поліцейська підійшла до дитини, у якої була поранена голова, і збиралася повернутися до авто за аптечкою. Тоді пролунали постріли, і поліцейські побігли до службового автомобіля. Цей момент зафіксували на відео, яке поширили у соцмережах.
Поліція обстежує тіла загиблих від рук нападника у Києві, 18 квітня 2026 року
На ньому видно, як поліцейські біжать, ймовірно, почувши постріли й наближення нападника. Після цього цивільний чоловік падає на землю.
На інцидент відреагував і президент Володимир Зеленський, зазначивши, що роботу патрульних перевірять:
«Розслідування щодо нападу й перевірку всіх фактів щодо вбивці, його стану, отримання ним зброї ведуть разом Служба безпеки та Національна поліція. Міністр зробить кадрові висновки по всій вертикалі. Треба переглянути й протоколи реагування на такі ситуації, а також добору та навчання патрульних».
Як сприйняли відставку керівника патрульної поліції
Після Революції гідності Україна розпочала реформу правоохоронної системи, в межах якої у 2015 році ліквідували міліцію і створили Національну поліцію на основі закону «Про Національну поліцію». Реформа передбачала оновлення кадрів, нові стандарти підготовки та технічне оснащення, зокрема, системи автофіксації порушень ПДР, а також запуск нової патрульної служби. Як зазначають у Консультативній місії ЄС в Україні, створення патрульної поліції стало «поворотним моментом, запровадивши сучасний сервісно орієнтований підхід до охорони правопорядку».
З листопада 2015 року Євгеній Жуков, кадровий військовий, з 2007 року служив у 79-й окремій аеромобільній бригаді, пройшов шлях від командира взводу до заступника командира батальйону. Брав участь у боях за Слов'янськ та інших операціях на сході України у 2014 році, коли Росія розпочала гібридну агресію проти України. Учасник оборонної епопеї Донецького аеропорту (позивний «Маршал»), вів з ДАПу відеоблог, демонструючи реалії запеклих боїв і героїзм «кіборгів», які тримали оборону майже в повному оточенні. Нагороди: орден Богдана Хмельницького III ступеня (2014), «Народний Герой України», орден Богдана Хмельницького II ступеня (2022). З листопада 2015 року (на хвилі реформування правоохоронних орнанів після Революції гідності) очолив Департамент патрульної поліції, яке почалося з Києва, масштабувалося на всю країну, впроваджувалися нові стандарти підготовки та технічне оснащення (зокрема камери автофіксації порушень ПДР). Брав участь в організації оборони Києва на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Фраза «Маршала» про причини відступу російської армії із Київщини та півночі України загалом стала крилатою в українському сегменті Інтернету: «Це не «жест доброї волі», це вони просто отримали п**ди». 24 серпня 2023 року указом президента України йому було присвоєно звання генерала поліції 3-го рангу. (позивний «Маршал») очолив новостворений Департамент патрульної поліції, який спочатку запрацював у Києві, а згодом був масштабований на всю країну. До цього Жуков брав участь у боях за Слов’янськ та інших операціях на сході України у 2014 році, був учасником оборони Донецького аеропорту.
Євген Жуков
Після трагедії 18 квітня він заявив, що як керівник відповідає за дії підлеглих, тому подав рапорт про звільнення. Він визнав, що патрульні діяли непрофесійно, залишивши поранених.
«Я очолюю Департамент патрульної поліції України з 2015 року і знаю, що таке відповідальність за особовий склад. Саме тому я прийняв рішення – подав рапорт про звільнення із займаної посади. Думаю, так буде справедливо».
Водночас Жуков підкреслив, що цей випадок не характеризує всю поліцію як погану і неефективну, адже тисячі офіцерів щодня рятують життя, затримують злочинців та воюють. За його словами, остаточну оцінку діям патрульних має дати розслідування.
21 квітня стало відомо, що Євгеній Жуков буде радником голови Національної поліції.
Рішення його відставку підтримали не всі, оскільки Жукова характеризують як офіцера з честю та авторитетом.
Зокрема, радник голови Київської ОВА з питань ветеранської політики Павло Якімчук, радник міністра внутрішніх справ України (2014-2021 рр.) Зорян Шкіряк та підполковник ЗСУ і ведучий військового телебачення «Армія TV» Сергій Місюра назвали відставку Євгенія Жукова гідним вчинком офіцера, але виступили проти цього рішення. Вони вважають, що Жуков є принциповим і сильним керівником, який багато зробив для патрульної поліції і має авторитет у системі, тому його відставка не вирішує проблему.
Засновник та екскерівник БФ «Повернись живим», колишній заступник міністра оборони Віталій Дейнега вважає, що нинішній стан патрульної поліції є наслідком поступової деградації правоохоронної системи. За його словами, після запуску реформи у 2015 році в поліцію прийшли мотивовані кадри, однак через низькі зарплати «дуже багато толкових людей пішло». Дейнега додає, що патрульна поліція значною мірою трималася на лідерстві Євгенія Жукова, і його відставка, на його думку, не покращить ситуацію.
Народна депутатка від партії «Голос» Соломія Бобровська також висловила жаль через відставку керівника патрульної поліції Євгенія Жукова, зазначивши, що відповідальність має нести не лише він, а вся вертикаль управління.
Секретар парламентського комітету з питань національної безпеки, народний депутат 9-го скликання та ветеран АТО Роман Костенко («Голос» ) заявив, що Жуков вчинив як офіцер, взявши на себе відповідальність і подавши у відставку. Водночас він наголошує, що оцінювати роботу всього департаменту патрульної поліції через дії двох поліцейських є помилкою:
«Індивідуальні дії в кризовій ситуації продемонстрували нездатність конкретних працівників поліції діяти раціонально й ефективно, а не всього департаменту. Чомусь я не бачив слів вдячності Жукову за дії поліцейських під час інших трагедій, коли вони з’являлися на місці».
Проте лунали й неоднозначні оцінки Жукова як керівника. Волонтер та керівник благодійного фонду «Мураха» Андрій Боєчко визнає, що Жуков є одним із найсильніших офіцерів МВС і має заслуги, однак наголошує, що це не є підставою для виправдання або ідеалізації, а відповідальність за наслідки залишається на керівництві.
«На пресконференції Жуков намагався знову (за звичкою) захистити негідників у погонах, мовляв, не зорієнтувалися… Але знайшов в собі сили написати рапорт. Уявіть, скільки таких в патрульці, якщо двоє з двох втекли від злочинця!»
Поліцейським треба на фронт?
Те, що інцидент 18 квітня не є випадковим, а відображає проблеми, які накопичувалися в поліції, вважають і чимало військових.
Ветеран АТО Сергій Міщенко пов’язує поведінку патрульних із системними проблемами в самій поліції. Він стверджує, що в тилових містах відбувається так званий «негативний відбір»: через ротації в бойові підрозділи з системи вибувають сильніші кадри, а залишаються менш підготовлені або лояльні працівники.
«У дійсно критичних ситуаціях на допомогу від поліції у Києві розраховувати немає сенсу», – вважає він.
Тіла загиблих на місці стрілянини у Києві. 18 квітня 2026 року
Начальник відділу міжнародного військового співробітництва командування Сил ТрО Тарас Березовець та ексначальник Голосіївського управління поліції, офіцер ЗСУ Денис Ярославський сходяться на тому, що інцидент свідчить про системні проблеми в поліції та пов’язаний з відсутністю бойового досвіду у частини поліцейських.
На думку Березовця, якби на їхньому місці були військові або ветерани, нападника б швидко ліквідували.
«Поліція, яка не має бойового досвіду в країні, що воює, не здатна виконувати свою базову функцію – захищати громадян», – вважає Ярославський.
Також і на думку народного депутата 7-8 скликань, офіцера батальйону «Свобода» бригади НГУ «Рубіж» Андрія Іллєнка, поліцейські повинні проходити ротації на фронті, щоб бути готовими до ситуацій із застосуванням зброї:
«Усім поліцейським варто за ротаційним принципом відряджатися на фронт – тоді ніхто не буде лякатися пострілів».
Він наголошує на необхідності однакових стандартів відповідальності для військових і поліцейських: залишення позицій на фронті має чіткі наслідки для командирів і військових, і подібний підхід має застосовуватися і до правоохоронців та їхнього керівництва.
«Поліцейських, які кинули людей у небезпеці, варто показово віддати під суд так само, як тих, хто залишив товаришів та бойову позицію під час бою», – переконаний колишній військовий журналіст, тепер військовослужбовець бригади «Хартія» Юрій Бутусов. Він вважає, що в умовах війни командири усіх підрозділів поліції повинні мати бойовий досвід, а в перспективі – всі правоохоронці. Водночас Бутусов зазначає, що в поліції вже є спроби адаптації до умов війни – зокрема створення бойових підрозділів – і висловив сподівання, що Євгеній Жуков зможе продовжити цю роботу на іншій посаді.
Екскерівник патрульної поліції Жуков займатиметься, серед іншого, «залученням поліції у війну».
У січні 2026 року міністр внутрішніх справ Ігор Клименко повідомив, що в Україні налічується близько 100 тисяч поліцейських, з яких майже 9 тисяч (близько 9%) добровільно воюють на лінії фронту, ще десятки тисяч працюють у прифронтових регіонах. За його словами, поліцейські також виконують інші небезпечні завдання, зокрема охороняють кордон з Білоруссю та протидіють диверсійним групам.
«Робота поліцейського в місті, охорона громадського порядку – це зовсім інша робота, ніж робота солдата на фронті. За своєю природою це абсолютно інша робота», – сказав в етері Радіо Свобода (програма «Свобода Live») народний депутат України («Голос») Андрій Осадчук.
«Коли фронт є – це одна історія. Там, вибачаюсь, можна стріляти направо і наліво, хоч наливати кулями, як завгодно. А коли це густо заселене місто, на лінії вогню може бути дитина, цивільна, бабуся, дідусь і так далі. Це дві діаметрально протилежні речі. […] Поліцейські, так, вони повинні проходити спецпідготовку. Але це точно не про фронт, вибачте», – зауважив в етері Радіо Свобода (програма «Свобода Live») народний депутат України («Слуга народу») Олександр Федієнко.
Народний депутат від «Слуги народу», член комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності Максим Бужанський та народний депутат України від партії «За майбутнє», ветеран російсько-української війни Сергій Рудик теж підтримують ідею ротацій поліцейських для отримання бойового досвіду. Про це вони розповіли у прямому етері Радіо Свобода (програма «Свобода Live»).
Сергій Рудик натомість вважає, що такі випадки свідчать про системні проблеми в роботі поліції і трапляються занадто часто, щоб вважати їх винятком:
«Занадто багато таких епізодів за останній час в поліції трапляється, щоб говорити, що це тільки один епізод, який буде трактуватися як службова халатність».
Рудик виступає за відставки у керівництві МВС, вважаючи проблему системною і такою, що потребує політичної відповідальності на найвищому рівні.
Водночас Максим Бужанський заявив, що події 18 квітня не можна трактувати як характеристику всієї правоохоронної системи і не підтримав відставок керівництва МВС.
Схожу думку висловив і екскерівник Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури Мустафа Найєм, застерігши від узагальнення цього випадку на всю систему поліції і закликавши не підміняти відповідальність «публічним знищенням» інституції. Найєм підкреслює, що тисячі поліцейських продовжують працювати і воювати, а оцінка має бути зваженою:
«Ці двоє винні. І, так, вони – частина патрульної поліції. Але це не вся патрульна поліція».
На думку екснардепа, суспільство потребує системного навчання публічній безпеці (базовим навичкам поведінки у кризових ситуаціях у громадських місцях) – так само, як воно адаптувалося до повітряних тривог і правил життя під час війни.
Якою може бути відповідальність поліцейських?
Після поширення в мережі відео, де біжать поліцейські 18 квітня, висловлювалися й думки про невинуватість патрульних.
«Я не можу звинувачувати поліцейських у їхніх діях», – заявляв ветеран АТО та чинний військовослужбовець Тарас Лелюх.
За його словами, у разі потрапляння в засідку, згідно з правилами, необхідно спочатку залишити прострілювану зону й зайняти безпечнішу позицію, а вже потім діяти залежно від обставин. З його точки зору, спроба одразу рятувати цивільних або прикривати їх під вогнем могла б призвести до більшої кількості жертв, оскільки група людей у такій ситуації стає легкою мішенню.
Та пізніше генеральний прокурор Руслан Кравченко опублікував відео з бодікамер патрульних. Він заявив, що їм інкримінували службову недбалість, що спричинила тяжкі наслідки.
«Екіпаж патрульних прибув на виклик про стрілянину. На місці вони побачили поранених: дитину, чоловіка та жінку, які потребували невідкладної допомоги. Поруч були й інші люди, зокрема ще одна дитина. Хлопчик з вогнепальним пораненням просить правоохоронців не рятувати його, а допомогти батькові. Це прояв неймовірної мужності дитини. Натомість патрульний екіпаж, маючи при собі табельну вогнепальну зброю та всі законні підстави для її застосування, фактично тікає з місця події», – написав Руслан Кравченко у фейсбуці.
21 квітня суд у Києві обрав запобіжний захід для поліцейських Анни Дудіної та Михайла Дробницького, яких підозрюють у службовій недбалості з тяжкими наслідками під час стрілянини в Києві 18 квітня 2026 року. Суд взяв їх під варту, призначивши можливу заставу – 266 тисяч гривень кожному.
Михайло Дробницький розповів суду, що не тікав з місця стрілянини, а шукав укриття, аби не потрапити під постріли нападника. Поліцейський повідомив, що після прибуття на виклик і виявлення поранених він передав по рації, що потрібні карети швидкої допомоги. За його словами, після того як він знайшов укриття, то застосував всі «заходи, щоб виявити нападника та знешкодити його».
«Мені дуже шкода, що так сталось, щодня прокручую це в голові», – сказав підсудний.
Анна Дудіна заявила, що не визнає службову недбалість, а клопотання щодо себе вважає несправедливим. Журналістам вона, зокрема, повідомила, що не переміщала з місця хлопчика, тому що в нього було поранення голови, і не відкривала вогонь у відповідь на стрілянину, тому що не бачила стрілка.
Якщо вину поліцейських доведуть, їм може загрожувати позбавлення волі від 5 до 8 років.