Ніно Бурджанадзе: Демократія та анархія — це не одне й те саме. У конфлікті, що відбувся в Україні, немає демократії. Ми всі добре знаємо, як люди пересувалися з фракції у фракцію. Це не має нічого спільного з демократією. Самі українські політики говорили про дуже високі суми грошей, які пропонували людям, щоб вони поміняли сторони. Крім того, партійна система в Україні не стала краще розвинутою.
РС: Президент Грузії Саакашвілі завжди підтримував українського лідера Віктора Ющенка. Однак Саакашвілі, як і весь грузинський політичний істеблішмент, не дуже й говорять про найновішу політичну кризу в Україні. Чи повинна Грузія використовувати свою політичну стабільність для того, щоб підтримати країни, які поділяють її демократичні цілі?
- Україна, Президент України насправді користуються нашою цілковитою підтримкою. Але я вже спочатку, коли був розкол між Президентом України і Юлією Тимошенко, тоді я вже говорила, що це прикро, бо я з обома підтримую добрі стосунки, і вважала, що цей розкол викликав би обов’язково політичні проблеми. І так воно й сталося. Зараз ми маємо велику надію, що пані Тимошенко і пан Ющенко зможуть об’єднатися, і ті ж демократичні процеси будуть активізуватися сильніше. Що ж до заяв — вони можуть бути іноді більш гучними, іноді менш гучними, але нашу підтримку українські друзі мають завжди.
РС: Чи південний Кавказ має політичне майбутнє як регіональний блок, чи, може, навпаки, між тими трьома країнами занадто багато політичних розбіжностей?
- Іще зарано говорити про якусь об’єднану південнокавказьку політику. Однак співпраця справді відбувається в різних напрямках, і Грузії пощастило, що ми маємо гарні теплі стосунки з нашими вірменськими та азербайджанськими сусідами. Якщо нам вдасться розв’язати південнокавказькі конфлікти, я запевняю, що це буде успішний, міцний, привабливий регіон. І саме цього не хоче бачити наш північний сусід — адже тоді вони не матимуть тут політичного впливу.
РС: Чи Ви дивувалися з реакції Росії минулого року, коли спалахнув шпигунський скандал?
- Я ніколи не думала, що таке можливе, що у 21 столітті не пустять дітей до школи лише тому, що вони грузини. На жаль, ця країна поводиться не цивілізовано. І, власне, через цю нецивілізованість і непрогнозованість вони становлять загрозу.
РС: Отож, як повинна Грузія поводитися з таким нецивілізованим сусідом?
- Ми готові до діалогу і нормальних стосунків. Але базою цих нормальних стосунків має бути взаємна пошана та рівність. Зверхньо ставитися до нас, диктувати, чи Грузія має бути нейтральною країною, чи стати членом НАТО, з ким говорити про проблему Південної Осетії — Росія не має права вирішувати ці питання для нас. Ніхто такого права не має. Грузія не є настільки немічною, що ми дозволимо таке ставлення до нас із боку іншої держави.
Матеріали до теми:
Грузія з оптимізмом дивиться у майбутнє — інтерв’ю спікера парламенту Грузії Ніно Бурджанадзе
