Цього тижня чотиритисячним накладом на кошти Інституту національної пам’яті вийшла друком книжка «Служба безпеки і Лех Валенса. Матеріали до біографії». Автори її – два молоді історики Пьотр Ґонтарчик та Мірослав Ценцкевич.
У книжці вміщено добірку копій архівних документів, що зберігаються в архівах колишніх комуністичних спецслужб. За головну тезу автори взяли можливу співпрацю Леха Валенси з комуністичними спецслужбами Польщі.
Історики переконують, що взятий спецслужбами на облік молодий робітник Лех Валенса весь час співпрацював з ними, навіть коли був президентом країни. Саме тоді, на думку співробітників Інституту національної пам’яті, Лех Валенса, користуючись своїми повноваженнями, вилучив з архіву низку секретних документів, що стосуються його особи.
Свої припущення історики обґрунтовують цитатами з оперативних матеріалів Служби безпеки. Ось як цю справу пояснює один із авторів книжки, доктор Славомір Ценцкевич: «Ми знайшли лише шість донесень секретного співробітника спецслужб під псевдонімом «Болек». Він написав їх після робітничого бунту 1970-х років. «Болек» був тоді дуже активним та ефективним співробітником спецслужб. Він працював електриком суднобудівного заводу «Ґданськ»».
Хто ж він є – «Болек»?
У всенародній дискусії про те, чи Лех Валенса – це дійсно «Болек», брали участь майже всі лідери країни: президент Лех Качинський, прем’єр Дональд Туск, навіть ієрархи Римо-католицької церкви. Оглядачі зауважують, що справа «Болека» стала предметом політичного протистояння між владою та опозиційною партією братів Качинських.
Лех Валенса заперечує інформацію про те, що «Болек» – то він, і стверджує, що в книжці невірно процитовані документи, підроблені колишніми комуністичними спецслужбами. Появу книжки «Служба безпеки і Лех Валенса» він називає політичною провокацією, яка має на меті дискредитувати його в очах громадськості.
Звертаючись до польських науковців, Лех Валенса закликав їх у майбутньому дотримуватись у дослідницькій роботі правил об’єктивності. «Зараз ви привертаєте увагу до кожного свого кроку. І тому колись, можливо, багатьох із вас хтось також назве секретним співробітником «Болеком»», – заявив Валенса.
Лех Валенса – це перш за все символ громадського руху «Солідарність»
Радіо Свобода поцікавилось, як до справи секретного співробітника «Болека» ставляться люди, які особисто знали Леха Валенсу. Такою людиною є професор Володимир Мокрий. За списком «Солідарності» він пройшов у парламент і став першим українським депутатом Сейму незалежної Польщі.
У розмові з Радіо Свобода він не приховує хвилювання: «Я не наважуюсь оцінювати людину, робітника, який терпів, який мав родину, дітей. Скільки треба було в підпіллі шантажів різних пройти. Валенса був символом. За ідею «Солідарності», якби там не було, піднялося 10 мільйонів людей. Це було загальне прагнення вийти з комунізму. Люди це бачили. Очевидно, Валенса якось справлявся на всіх етапах», – каже він.
Згідно з дослідженням громадської думки, польське суспільство у своєму ставленні до питання, хто такий «Болек», поділилось на дві майже рівні частини. Оглядачі вважають, що вперше від повернення Польщі до незалежності справа «Болека» довела до такого розпалу пристрастей та розбрату серед поляків.
(Варшава – Прага – Київ)
У книжці вміщено добірку копій архівних документів, що зберігаються в архівах колишніх комуністичних спецслужб. За головну тезу автори взяли можливу співпрацю Леха Валенси з комуністичними спецслужбами Польщі.
Історики переконують, що взятий спецслужбами на облік молодий робітник Лех Валенса весь час співпрацював з ними, навіть коли був президентом країни. Саме тоді, на думку співробітників Інституту національної пам’яті, Лех Валенса, користуючись своїми повноваженнями, вилучив з архіву низку секретних документів, що стосуються його особи.
Свої припущення історики обґрунтовують цитатами з оперативних матеріалів Служби безпеки. Ось як цю справу пояснює один із авторів книжки, доктор Славомір Ценцкевич: «Ми знайшли лише шість донесень секретного співробітника спецслужб під псевдонімом «Болек». Він написав їх після робітничого бунту 1970-х років. «Болек» був тоді дуже активним та ефективним співробітником спецслужб. Він працював електриком суднобудівного заводу «Ґданськ»».
Хто ж він є – «Болек»?
У всенародній дискусії про те, чи Лех Валенса – це дійсно «Болек», брали участь майже всі лідери країни: президент Лех Качинський, прем’єр Дональд Туск, навіть ієрархи Римо-католицької церкви. Оглядачі зауважують, що справа «Болека» стала предметом політичного протистояння між владою та опозиційною партією братів Качинських.
Лех Валенса заперечує інформацію про те, що «Болек» – то він, і стверджує, що в книжці невірно процитовані документи, підроблені колишніми комуністичними спецслужбами. Появу книжки «Служба безпеки і Лех Валенса» він називає політичною провокацією, яка має на меті дискредитувати його в очах громадськості.
Звертаючись до польських науковців, Лех Валенса закликав їх у майбутньому дотримуватись у дослідницькій роботі правил об’єктивності. «Зараз ви привертаєте увагу до кожного свого кроку. І тому колись, можливо, багатьох із вас хтось також назве секретним співробітником «Болеком»», – заявив Валенса.
Лех Валенса – це перш за все символ громадського руху «Солідарність»
Радіо Свобода поцікавилось, як до справи секретного співробітника «Болека» ставляться люди, які особисто знали Леха Валенсу. Такою людиною є професор Володимир Мокрий. За списком «Солідарності» він пройшов у парламент і став першим українським депутатом Сейму незалежної Польщі.
У розмові з Радіо Свобода він не приховує хвилювання: «Я не наважуюсь оцінювати людину, робітника, який терпів, який мав родину, дітей. Скільки треба було в підпіллі шантажів різних пройти. Валенса був символом. За ідею «Солідарності», якби там не було, піднялося 10 мільйонів людей. Це було загальне прагнення вийти з комунізму. Люди це бачили. Очевидно, Валенса якось справлявся на всіх етапах», – каже він.
Згідно з дослідженням громадської думки, польське суспільство у своєму ставленні до питання, хто такий «Болек», поділилось на дві майже рівні частини. Оглядачі вважають, що вперше від повернення Польщі до незалежності справа «Болека» довела до такого розпалу пристрастей та розбрату серед поляків.
(Варшава – Прага – Київ)
