Нинішнє жваве обговорення «мирних планів» щодо врегулювання війни між Росією та Україною знову підсвітило кількісні параметри Збройних сил України після можливого досягнення миру.

• Про які цифри йдеться?
• Чи має суверенна Україна дослухатись до «нав’язувань» кількості ЗСУ після можливого миру?
• Які фактори впливають на чисельність війська?

Розбираємо цей та інші аспекти української армії після війни.

Первісна версія «мирного плану», яка ще містила 28 пунктів і яка, як припускають, могла бути опрацьована в Москві, нібито обмежувала чисельність ЗСУ до 600 тисяч.

Потім була європейська пропозиція, опрацьована Британією, Францією та Німеччиною, яка казала, що після війни в мирний час чисельність ЗСУ могла б бути на рівні 800 тисяч вояків.

Зараз в ЗСУ біля мільйона військовослужбовців, які відбивають широкомасштабну агресію Росії проти України, яка триває вже майже чотири роки.

Для порівняння: в ЗСУ до російського вторгнення станом на 2021 рік було 215 тисяч військовослужбовців, а з цивільними службовцями – 260 тисяч.

Отже, йде якась дискусія щодо того, яку чисельність можуть мати ЗСУ після війни, але тут постає і ширше питання: а чи мають взагалі бути якісь вимоги щодо чисельності армії України, яка є суверенною державою і повинна сама вирішувати, яке військо їй потрібне?

Мінімум пів мільйона чи значно більше?

Про армію після війни в понад 500 тисяч вперше заговорила нинішня прем’єрка Юлія Свириденко, коли ще була першою віцепрем’єркою.

Тоді вона сказала, що гроші на армію будуть, оскільки є план нарощення ВВП з приблизно 161 мільярда доларів до трильйона доларів за десять років.

«Оскільки країні необхідно мати сильну армію чисельністю понад 500 тисяч осіб», – сказала Свириденко в Лондоні на міжнародній конференції з повоєнної відбудови України в червні 2023 року.

Але перший варіант «мирного плану», який був оприлюднений нещодавно, передбачав максимальну чисельність на рівні 600 тисяч. Європейці ж, як ми вже зазначили, запропонували 800 тисяч.

Це, до речі, – мінімум 800 тисяч – збігається і з баченням міністра оборони Дениса Шмигаля.

У серпні 2025 року Шмигаль сказав, що армія не буде зменшуватися різко після завершення війни, а це буде дуже плановий і прорахований процес, і Україна квапитись не буде.

«Це буде дуже плановий і прорахований процес, і він буде не швидким, а плавним. Чи буде це мільйон? Чи буде це 800 тисяч? Ми зараз рахуємо і радимось з партнерами, який контингент українських Збройних сил має залишитись, аби надійно захистити східний фланг НАТО», – зазначив Шмигаль.

Також, окрім ЗСУ, в Україні є Нацгвардія, прикордонники та інші структури силового сектора. Але в розмові з Радіо Свобода військовий експерт, колишній заступник міністра оборони Леонід Поляков каже, що багато чого буде залежати від системи резерву, яка буде обрана в Україні після війни.

«Адже, якщо ми візьмемо, наприклад, схожий приклад Фінляндії, у них постійний кадровий склад Збройних сил, ну, останнім часом десь в межах 20-30 тисяч осіб. Ну, це ж зовсім небагато, так? Але за рахунок того, що постійно відбувається перепідготовка і курси для резервістів, то постійно «під ружжомРозмовний синонім до слова «рушниця»», так би мовити, у них перебуває десь 50-60 тисяч осіб», – каже Поляков.

«Тобто, в певний момент часу в них, якщо рахувати кадровий склад, то це, наприклад, 20 тисяч. Якщо тих, хто на цей момент в уніформі зі зброєю, призваний, так би мовити, на перепідготовку, то буде вже 50-60 тисяч. Якщо взяти стан Збройних сил після мобілізації там через два тижні, у них вже може бути 300-350 тисяч, а через місяць – уже 700 тисяч. То яку чисельність ми маємо на увазі?» – питає експерт.

(Не)членство в НАТО і східний фланг

Цікаво, що чисельність ЗСУ після війни, на думку українських урядовців, залежить від ключового питання – буде Україна в НАТО чи хоча б на реальному шляху до членства в альянсі, чи змушена буде прийняти вимогу США і наполягання Росії, щоб Україну в НАТО «не приймали ніколи», як говорив первісний варіант «мирного плану» з 28 пунктівОстанній варіант проєкту мирного плану скоротився з 28 пунктів до 20, заявив очільник МЗС Нідерландів Девід ван Віл. Очільник українського МЗС Андрій Сибіга теж назвав таку кількість: «Ми зараз відштовхуємося від документа з 20 пунктів, який був напрацьований у Женеві. Хочу вам підтвердити, що американська делегація чула українську делегацію, і документ далі розвивається. Так, є найбільш чутливі питання, які взято в дужки і які залишені на розгляд лідерів».

Коли Юлія Свириденко раніше говорила про армію в 500 тисяч після війни, то вона також додавала, що «головні передумови для цього – це НАТО і ЄС, які нададуть Україні доступ до безпеки та міжнародних інституційних реформ».

Але щодо НАТО, то консенсусу немає щодо прийому України, як ще раз заявив 2 грудня генсекретар НАТО Марк Рютте.

Тобто, якби Україна була б членом НАТО чи принаймні б мала реальний шанс ним стати – тоді Київ міг би мати меншу армію.

У самому НАТО одне дипломатичне джерело сказало Радіо Свобода, що для ЗСУ після війни «обмежень не має бути, Україна має мати належні гарантії безпеки та здатність адекватно захищатися. Щодо адекватної кількості військ – питання військовим більше».

Інший посадовець в НАТО сказав, що нав’язування чисельності ЗСУ було порушенням суверенітету.

«Про обмеження військ у 600 тисяч – невідомо, який саме намір стоїть за цією цифрою. З одного боку, для мирних часів 600 тисяч – це багато і, можливо, навіть усі країни ЄС у сукупності стільки не мають. З іншого, потрібно розуміти, чи не стануть ці 600 тисяч лімітом, наприклад, у часи напруженості, якщо Росія знову почне нагромаджувати війська біля кордонів України, а Україна у відповідь збиратиме резервістів і досягне цієї цифри у 600 тисяч», – каже Радіо Свобода ще один дипломат в НАТО.

Він додає: «Можливо, це просто один із переговорних пунктів, який для Росії не принциповий, але треба мати побільше, щоб було чим поступитися?»

Тут ще варто звернути увагу на кілька моментів. Українським посадовцям потужні ЗСУ після війни бачаться ширше – як надійний щит і фактор безпеки цілого східного флангу НАТО.

Президент Володимир Зеленський навіть раніше висував ідею розташування підрозділів ЗСУ в Європі, які б могли замінити американських вояків в разі, якби Вашингтон захотів би кардинально зменшити військову присутність США в Європі.

«Обмеження для агресора»

Але от що помічають в Брюсселі: чому нині в дискусіях щодо миру йдеться про якесь обмеження армії України на тлі наполягання Кремля на якійсь «демілітаризації» України.

Головна дипломатка ЄС Кая Каллас заявила, що треба обмежити чисельність російської армії, якщо аналогічну ідею висувають щодо українського війська, «яке ні до кого не вторгалося».

«Ми не вважаємо правильним втручатися в рішення суверенних країн щодо того, наскільки великою є їхня армія. Але моя думка полягала в тому, що якщо буде тиск на українську армію, яка ні до кого не вторгалася, то також має бути тиск на російську армію. І насправді російська армія є тією, яка становить ризик для всіх», – обґрунтувала свою думку Каллас 1о грудня.

Віцепрезидентка Єврокомісії, відповідальна за зовнішню політику блоку, також зазначила, що за останнє століття Росія вторгалася до 19 держав, і «всі вони під загрозою». «Якщо російська армія чисельна, а їхній військовий бюджет такий же великий, як зараз, вони захочуть використати його знову», – пояснила високопосадовиця ЄС.

А командир взводу наземних роботизованих комплексів з Костянтинівського напрямку на Донеччині вважає, що нині оптимальна чисельність військ – «це точно більше мільйона. Але ми ж розуміємо, якщо зупиняться бойові дії, то чисельність Збройних сил впаде і дуже сильно».

Але в коментарі Радіо Свобода військовий додає: «Щодо обмеження. Взагалі ніхто не має права давати нам якісь обмеження у кількості Збройних сил».

Щойно оприлюднене соціологічне опитування, проведене на замовлення центру «Нова Європа», показує, що за останній рік зросла кількість українців, які вважають абсолютно неприпустимим скорочення армії – 77,9% нині проти 74,5% рік тому.

Професійна армія

Також у владних кабінетах в Києві є розуміння, що ЗСУ після війни повинні бути професійною армією, а не спиратися на призов.

А в серпні 2025 року міністр оборони Шмигаль сказав, що українська армія «має бути контрактною та професійною».

Також після досягнення миру професійну армію, як вже зазначили, мав би доповнювати здатний брати участь в обороні країни резерв. І резервісти мають проходити постійний військовий вишкіл.

Після початку російського вторгнення в лютому 2022 року Україна провела всезагальну мобілізацію.

Перед великою війною ЗСУ покладалися на обов’язковий всезагальний призов для молодих чоловіків. Жінки в Україні теж служать в армії, але призов для них не є обов’язковим.

Сучасна армія з бойовим досвідом

ЗСУ майбутнього будуть армією, яка має великий бойовий досвід, буде оснащена передовою зброєю і військовою технікою, зазначають експерти, – за час війни ЗСУ вже опанували передову західну зброю, а також в Україні налагоджене власне потужне оборонне виробництво.

Наприклад, Повітряні сили, як очікується, матимуть у своєму складі десь 250 винищувачів. 150 з них – це будуть шведські літаки Gripen, які є невибагливими в обслуговуванні, і шведи навіть можуть збудувати завод по збиранню літаків в Україні. Також Україна планує закупити і близько сотні французьких літаків Rafale.

Україна вже є суперпотугою з виробництва і застосування дронів і залишиться нею і після війни, вказують фахівці, адже дрони зараз є чи не ключовим компонентом сучасної війни. У 2025 році Україна має виробити понад 4,5 мільйона дронів і вже сьогодні входить до переліку найбільших виробників безпілотних систем у світі.

Україна налагоджує також спільне виробництво дронів із західними країнами і Зеленський навіть пропонував США купувати українські дрони в обмін на американську зброю – зокрема ракети Tomahawk.

Також Україна має вже потужну ракетну програму – ті ж ракети «Нептун», довгий «Нептун» та «Фламінго».

На морі Військово-морські сили України матимуть корвети як основний клас корабля і зараз вже завершується будівництво другого корвета («Іван Виговський») в Туреччині, де завершується випробовування спущеного на воду першого корвета «Іван Мазепа».

Також Україна матиме маневрені катери як частину «москітного флоту», а також вона є піонером у розробці і застосуванні морських дронів.

Вочевидь, український танк «Оплот», можливо, разом з німецьким «Леопардом», буде танком ЗСУ майбутнього, але питання – чи буде спільне виробництво, наприклад, перенесене в Україну на танковий завод у Харкові.

І зараз, коли говорять про гарантії безпеки для України, то гарантією номер один вважають потужні, добре оснащені ЗСУ, здатні захистити незалежність і суверенітет. Також не виключено, що і після досягнення миру західні країни ще якийсь час будуть допомагати ЗСУ фінансово та озброєннями.

«Я би сказав, що будь-які обмеження української оборони також обмежать здатність Європи захищатися, а найсильнішою гарантією безпеки для України є сильна українська армія. Тож я не хочу спекулювати, яка цифра правильна чи неправильна. Можу уявити, що навіть із певними такими обмеженнями українська оборона залишатиметься достатньо сильною, але все ж ми маємо дотримуватися принципу: чим сильніша Україна, тим міцнішим буде мир», – сказав глава МЗС Чехії Ян Ліпавський.

Також відмінність ЗСУ від більшості армій Європи у тому, що українські вояки мають реальний бойовий досвід сучасної війни.

«Ну, армія моєї мрії – це армія, в якій в центрі стоїть не потужне озброєння, а людина. От, людина–солдат, людина–офіцер, людина–генерал, вищий командний склад. І, відповідно, урядування, забезпечення цієї армії з боку суспільства, – каже в інтерв’ю Леонід Поляков. – А досвід? Досвід треба зберегти і правильно використовувати. Якщо ми цього не зможемо зробити, то толку не буде. Адже воюють не Збройні сили, а воює ціла країна».