Доступність посилання

ТОП новини
24 Вересень 2018, Київ 14:18

«Боснійський м’ясник» Караджич нарешті в руках правосуддя


Перші сторінки головних сербських газет з новиною про арешт Радована Караджіча, 22 червня 2008 р.

Прага – Людину, яка організувала найжорстокішу різанину в Європі від часу завершення Другої світової війни і потім ховалася від правосуддя упродовж 13 років, нарешті затримали і передали правосуддю у понеділок, 21 липня. Це Радован Караджич – президент боснійських сербів у 1992-96 роках і їхній воєнний командувач. Тепер справа за сербським Судом у справах воєнних злочинів у Белграді, який має передати злочинця Гаазькому Міжнародному кримінальному трибуналу у справах колишньої Югославії. Арешт Караджича викликав широкі міжнародні реакції як серед політиків, так і представників органів правосуддя.

Радован Караджич, який народився 1945 року в сербській родині в сільській Чорногорії, очолював із 1995 року список головних югославських воєнних злочинців, обвинувачених Гаазьким трибуналом.

Біографи вважають, що свою жорстокість Караджич отримав від батька – Вука, який був комуністом і водночас націоналістичним партизаном у роки Другої світової та довгий час перебував у комуністичних в’язницях часів югославського комуністичного лідера Йосипа Броз Тіта.

Шлях Караджич до його злочинів

Великий вплив батька, комуніста, партизана та політв’язня, і медична освіта в Сараєво в 60-ті роки та фах психіатра, замішані на націоналістичному фольклорі, все це перетворило Караджича у своєрідну харизматичну особу. Його сербський націоналістичний дух визрівав у 80-90-ті роки, коли нові політичні партії Югославії базувалися переважно на національній основі, як і Демократична партія сербів у Боснії, яку Караджич очолив.

5 березня 1992 року парламент Боснії і Герцеговини оголосив про незалежність від Югославії. Таким шляхом ішли всі югославські республіки – Словенія, Хорватія. Це суперечило планам щодо Великої Сербії, яку хотіли витворити на руїнах Югославії Радован Караджич і Слободан Милошевич. Уже виступ Караджича в парламенті в Сараєві 5 березня був страшною ознакою геноциду проти мусульман Боснії. Караджич фактично попередив Ізетбеговича і його уряд, що незалежність веде до «зникнення мусульман» у республіці. А далі Караджич стає за підтримки Милошевича і військ із Белграда фактично воєнним диктатором у Боснії і разом зі своїм командувачем Ратко Младичем здійснює упродовж 1992-95 років низку воєнних злочинів і все заради ілюзорної мети – Великої Сербії та безмежної влади.

ЗМІ Сербії зробили з Караджича націоналістичного ідола

Колишній директор програм Сараєвського телебачення, а нині один із менеджерів Радіо Свобода Ненад Пеїч, наголошує, що сербські засоби інформації, особливо белградське телебачення, зробили на початку 90-х років велику рекламу Караджичу. Та й сам глава боснійських сербів розумів значення медій і вміло й часто брутально впливав на журналістів і розправлявся з неугодними йому.

Боснійське телебачення Сараєва було замінене на белградський телеканал і більшість населення Боснії не могло довгий час мати хоча б якусь об’єктивну інформацію про події, які набирали в середині 90-х все більше кривавого характеру. Не дивно, що Сараєвський телеканал був розбомблений ще на початку війни в Боснії за командою Караджича через відмову підкоритися його наказам.

Кривавий слід Караджича у Боснії

Один із найбільших злочинів Караджича і його генерала Младича – це масакра мусульман у Сребрениці, коли 11 липня 1995 року було жорстоко вбито близько 8 тисяч мусульман – в основному, чоловіків і підлітків. А чи не найбільш кривавий слід Караджича на Блаканах – 43-місячна облога Сараєва, коли загинуло близько 12 тисяч осіб.

Експерти і політики назвали Караджича «найгіршим із трьох злих чоловіків Балкан». Двоє інших – Милошевич і Младич. Американський посередник на Балканах Річард Голбрук охарактеризував Караджича «реальним расистом», який «отримував втіху від наказів про знищення мусульман».

Загалом Радована Караджича звинувачують у понад десяти злочинах проти людяності, серед яких – геноцид, воєнні злочини, порушення законів і звичаїв ведення війни.

Світ вітає арешт Караджича

Один із колишніх функціонерів ЄС, представник Брюсселя в Боснії та Герцеговині, британець Падді Ашдаун сказав Радіо Свобода про арешт Караджича наступне: «Я потратив чотири роки у намаганнях захопити цю людину в лісах і горах Боснії. Якщо ви досліджували ті масові могили – тліючі тіла 600 чоловіків, жінок і дітей – перемішані з ляльками, ганчір’ям і розтрощеними черепами, – тоді ви не можете не відчувати, що цей день мав настати скоріше».

Ашдаун описав одну з могил мусульман Сребрениці, де за наказом Радована Караджича було знищено у 1995 році близько 8 тисяч чоловіків і підлітків мусульман-босняків. Караджич виступив проти проголошеної незалежності Боснії і Герцоговини та законного боснійського президента Алії Ізетбеговича. Він організував за допомогою Белграда облогу Сараєва у 1992-96 роках, під час якої загинуло до 12 тисяч осіб.

Керівник зовнішньої політики ЄС Хав’єр Солана, говорячи про арешт Караджича, зазначив: «Я вважаю, що сербська влада зробила це дуже вдало. Пам’ятайте, що нещодавно відбулися президентські і парламентські вибори в Сербії. І я думаю, що вони довели їхнє бажання повністю співпрацювати з Міжнародним трибуналом. Це те, що я дуже вітаю».

А міністр закордонних справ Франції Бернар Кушнер, країна якого головує в ЄС, не приховував своїх емоцій з приводу цього повідомлення із Белграда. «Я думаю, що це дуже добра новина. Ми очікували на це упродовж 13 років і вчора довідалися про цей факт. Хоча два-три дні перед цим ми вже мали певну інформацію. Коли ми дізналися, кожен аж підскочив. Нарешті, нарешті», – сказав Бернар Кушнер.

Сполучені Штати Америки також привітали арешт Радована Караджича. У заяві Білого дому наголошено, що цей факт служить доказом «прагнення Сербії співпрацювати з Трибуналом у Гаазі».

А Міністерство закордонних справ Росії попередило у своїй заяві, що справа Караджича має бути «неупередженою» і обвинуватило воєнний трибунал ООН у «частих упередженнях».

(Прага – Київ)
  • 16x9 Image

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
Загрузка...

Recommended

XS
SM
MD
LG