Вона мовчала впродовж багатьох десятиріч, намагалася приховати від себе й інших свої страшні спогади. Лише тепер, коли відкрито заговорили про знущання над вихованцями дитячих будинків у Німеччині, 62-річна Моніка Денґер також перервала своє мовчання.
У віці семи років вона потрапила до протестантського дитячого будинку. Там її били, примушували тяжко працювати в лікарні й на кухні, а для «покарання» закривали в кімнаті з трунами.
«Для мене найгіршим було те, що ми фактично перебували в ув’язненні. Всі двері були зачинені. На дверях не було ручок. Ми навіть не мали права самостійно відчинити вікно. Для мене особисто це було найгіршим», – розповіла жінка.
«Соромно за власне існування»
Доля Моніки Денґер є показовою для тисяч інших дітей. За даними Об’єднання колишніх вихованців дитячих будинків, у Німеччині 1950-х – 60-х років близько півмільйона дітей та підлітків вимушені були жити частково в жахливих умовах.
80 відсотків дитячих будинків тоді перебували в руках католицької та протестантської церков. Вихователі в таких закладах тримали своїх вихованців як у лабетах. Над дітьми знущалися морально й фізично.
«Починаєш соромитися свого існування – не за ті чи інші дії, а взагалі за те, що ти існуєш на цьому світі», – поділився своїми переживаннями один із колишніх вихованців дитячого будинку.
Церкви просять вибачення
Тепер колишні жертви вимагають від церкви вибачення й відшкодувань. Церква, кажуть вони, повинна опрацювати таке непривабливе минуле й запропонувати колишнім вихованцям компенсацію.
Ці питання порушувалися й під час круглого столу, який цими днями розпочав свою роботу в Берліні. У ньому беруть участь колишні вихованці дитячих будинків, представники федерального й земельного урядів, а також церкви.
Уже під час першого засідання з боку католиків і протестантів пролунало вибачення. «Німецькій конференції єпископів дуже прикро, що в 50-х – 60-х роках діти та підлітки, очевидно, також у католицьких закладах зазнавали знущань», – сказав представник Німецької конференції єпископів Йоганнес Брюннінґ.
Рішення щодо компенсацій буде в 2010 році
Питання про грошову компенсацію для жертв знущань у дитячих будинках поки що залишається відкритим. Його планується з’ясувати до 2010 року, коли завершить свою роботу круглий стіл.
Один із представників євангельської церкви Ґергард Ріхтер запропонував створити спеціальний компенсаційний фонд.
Моніка Денґер із полегшенням сприйняла таку дискусію. Те, що нарешті відкрито заговорили про страждання дітей у німецьких дитячих будинках і серйозно поставилися до цієї проблеми, є першим кроком до примирення з минулим, вважає жінка.
(Берлін – Прага – Київ)
У віці семи років вона потрапила до протестантського дитячого будинку. Там її били, примушували тяжко працювати в лікарні й на кухні, а для «покарання» закривали в кімнаті з трунами.
«Для мене найгіршим було те, що ми фактично перебували в ув’язненні. Всі двері були зачинені. На дверях не було ручок. Ми навіть не мали права самостійно відчинити вікно. Для мене особисто це було найгіршим», – розповіла жінка.
«Соромно за власне існування»
Доля Моніки Денґер є показовою для тисяч інших дітей. За даними Об’єднання колишніх вихованців дитячих будинків, у Німеччині 1950-х – 60-х років близько півмільйона дітей та підлітків вимушені були жити частково в жахливих умовах.
80 відсотків дитячих будинків тоді перебували в руках католицької та протестантської церков. Вихователі в таких закладах тримали своїх вихованців як у лабетах. Над дітьми знущалися морально й фізично.
«Починаєш соромитися свого існування – не за ті чи інші дії, а взагалі за те, що ти існуєш на цьому світі», – поділився своїми переживаннями один із колишніх вихованців дитячого будинку.
Церкви просять вибачення
Тепер колишні жертви вимагають від церкви вибачення й відшкодувань. Церква, кажуть вони, повинна опрацювати таке непривабливе минуле й запропонувати колишнім вихованцям компенсацію.
Ці питання порушувалися й під час круглого столу, який цими днями розпочав свою роботу в Берліні. У ньому беруть участь колишні вихованці дитячих будинків, представники федерального й земельного урядів, а також церкви.
Уже під час першого засідання з боку католиків і протестантів пролунало вибачення. «Німецькій конференції єпископів дуже прикро, що в 50-х – 60-х роках діти та підлітки, очевидно, також у католицьких закладах зазнавали знущань», – сказав представник Німецької конференції єпископів Йоганнес Брюннінґ.
Рішення щодо компенсацій буде в 2010 році
Питання про грошову компенсацію для жертв знущань у дитячих будинках поки що залишається відкритим. Його планується з’ясувати до 2010 року, коли завершить свою роботу круглий стіл.
Один із представників євангельської церкви Ґергард Ріхтер запропонував створити спеціальний компенсаційний фонд.
Моніка Денґер із полегшенням сприйняла таку дискусію. Те, що нарешті відкрито заговорили про страждання дітей у німецьких дитячих будинках і серйозно поставилися до цієї проблеми, є першим кроком до примирення з минулим, вважає жінка.
(Берлін – Прага – Київ)
