Даффі розповіла, що дуже довго розмірковувала, чи прийняти пропозицію про призначення. Врешті-решт, вона погодилася, бо побачила в цьому визнання для всіх сучасних жінок-поетів. Приймаючи лауреатство, вона сподівається на розуміння з боку людей значення поезії і того, в чому вона полягає.
До речі, Даффі виступає проти нерівності статей у поезії і не визнає застосування до жінок-поетів слів «поетка» або «поетеса».
«Пам’ятаю, як у 1983 році мені пощастило як молодому поетові-жінці виграти національний конкурс поезії. Коли я прийшла на церемонію, то там усі - від чоловіка, що вручав нагороду, до чоловіків, що там були,- називали мене словом «поетеса». Мені це здалося сміховинним, але тоді це все ще було глибоко закорінене у культурі. Поезія тоді була дуже чоловічою, жінки-поети були меншиною. Якщо ви подивитеся на антології, які виходили на початку 80-их, то на близько 90 відсотків у них були представлені чоловіки і лише на 10 відсотків – жінки», – розповіла Даффі.
Її твори вивчають у британських школах
Міністр культури Анді Бернем каже, що Даффі досягла чогось, що доступне лише справді великим літераторам, бо вона є і популярною і водночас глибокою.
За процедурою, британський монарх обирає придворного поета на 10 років на пропозицію уряду. Часткою обов’язків Даффі буде писати твори на честь знаменних подій у королівській родині. Її попередник Андрю Моушен казав, що це йому давалося дуже важко.
10 років тому кандидатуру Карол Анн Даффі суперечливо оминули в призначенні на посаду поета-лауреата. Це сталося тому, що дехто думав, що пересічному британцеві було б важко сприйняти її нетрадиційну статеву орієнтацію.
У її першій збірці «Дружина світу» розповідалося про великих людей, міфи й історичні події вустами жінки, що перебуває на задньому плані. 2002 року королева присвоїла їй почесний титул Командира Британської Імперії. Її твори вивчають у британських школах.
(Лондон – Прага – Київ)