Відень, як сказали б англійці, видався мені дуже «user friendly», тобто зручним у користуванні. Зокрема, дуже зручним є громадський транспорт. Купуєш тижневого квитка лише за 14 євро і можеш їздити старовинними і сучасними трамвайчиками, підземкою та міськими поїздами необмежено упродовж восьми днів. Мені, якщо порівняти це із цінами на лондонський громадський транспорт, здалося просто неймовірним.
Кулінарний досвід в австрійській столиці надзвичайний і теж дуже доступний за ціною. Те, що знаменитий віденський шніцель справді важить близько кілограма і справді є більший розміром за велику тарілку, на якому його подають, виявилося правдою, тоді як обіцяна дорожнеча в ресторанах, навпаки, явним перебільшенням.
Місцевий приятель Алекс повідомив мені одну кулінарну подробицю, коли ми сиділи за тарелею чевапчичів у ресторані «Белград». «У Відні є величезний вибір ресторанів із різних частин колишньої імперії. Кажуть, що тут у нас угорські ресторани кращі, ніж у Будапешті, хорватська їжа краща, ніж у Загребі, а чеська – краща, ніж у Празі», – зауважив він.
А ще Відень не розгубив культурних залишків імперського минулого – скрізь тут чути мови, а на вивісках видно прізвища колишніх громадян імперії – слов’ян та угорців.
Відень – це й величні палаци та церкви, нескінченні музеї і картинні галереї, чудовий театр (вдалося побачити балет «Лускунчик» у знаменитій Віденській опері) і чарівлива музика найбільших класичних композиторів – Штрауса, Моцарта, Шуберта.
Одним із найбільших подарунків Відня світовій цивілізації є їхні неперевершені кав’ярні. За традиційною кавою зі збитим молоком, яка тут називається французьким словом melange, австрійці вже багато століть неспішно проводять час, читають газети й книжки, дискутують. Це інституція, яку можна порівняти із британськими пабами. Історики твердять, що 1913 року до одної із найпопулярніших віденських кав’ярень Cafe Central учащали такі визначні постаті, як Фройд, Троцький, Ленін, Гітлер та Тіто.
Козак Кульчицький ознайомив віденців із кавою
Українці можуть пишатися, що винайдення кав’ярень австрійці приписують українському козакові Юрієві-Францу Кульчицькому.
За легендою, під час облоги Відня турками 1683 року поліглот Кульчицький, який володів серед іншого і турецькою мовою, викликався добровольцем залишити місто і піти по допомогу до герцога Лотаринзького. Разом зі слугою, перевдягнений на турка, він спромігся перейти лінію ворога. Після розмови з герцогом Кульчицькому вдалося повернутися до Відня з обіцянкою допомоги. Завдяки його інформації Рада Відня вирішила не здавати міста силам Кара Мустафи Паші. Після того, як польський король Ян Собеський визволив місто, Кульчицький дістав почесті героя. Міська рада нагородила його великою сумою грошей, міщани подарували будинок, а сам король Ян Собеський віддав йому величезну кількість мішків із кавою, взятих як здобич у таборі турецького війська.
Кульчицький відкрив першу в місті кав’ярню, яка називалася «Дім під блакитною пляшкою», біля кафедрального собору. Його комерційні здібності допомогли популяризувати каву в Австрії, і його заклад став одним із найпопулярніших місць у Відні.
Кульчицький донині залишається героєм фольклору і патроном усіх власників кав’ярень. У Четвертій окрузі Відня на одному з будинків на вулиці його імені є пам’ятник на його честь.
Кулінарний досвід в австрійській столиці надзвичайний і теж дуже доступний за ціною. Те, що знаменитий віденський шніцель справді важить близько кілограма і справді є більший розміром за велику тарілку, на якому його подають, виявилося правдою, тоді як обіцяна дорожнеча в ресторанах, навпаки, явним перебільшенням.
Місцевий приятель Алекс повідомив мені одну кулінарну подробицю, коли ми сиділи за тарелею чевапчичів у ресторані «Белград». «У Відні є величезний вибір ресторанів із різних частин колишньої імперії. Кажуть, що тут у нас угорські ресторани кращі, ніж у Будапешті, хорватська їжа краща, ніж у Загребі, а чеська – краща, ніж у Празі», – зауважив він.
А ще Відень не розгубив культурних залишків імперського минулого – скрізь тут чути мови, а на вивісках видно прізвища колишніх громадян імперії – слов’ян та угорців.
Відень – це й величні палаци та церкви, нескінченні музеї і картинні галереї, чудовий театр (вдалося побачити балет «Лускунчик» у знаменитій Віденській опері) і чарівлива музика найбільших класичних композиторів – Штрауса, Моцарта, Шуберта.
Одним із найбільших подарунків Відня світовій цивілізації є їхні неперевершені кав’ярні. За традиційною кавою зі збитим молоком, яка тут називається французьким словом melange, австрійці вже багато століть неспішно проводять час, читають газети й книжки, дискутують. Це інституція, яку можна порівняти із британськими пабами. Історики твердять, що 1913 року до одної із найпопулярніших віденських кав’ярень Cafe Central учащали такі визначні постаті, як Фройд, Троцький, Ленін, Гітлер та Тіто.
Козак Кульчицький ознайомив віденців із кавою
Українці можуть пишатися, що винайдення кав’ярень австрійці приписують українському козакові Юрієві-Францу Кульчицькому.
За легендою, під час облоги Відня турками 1683 року поліглот Кульчицький, який володів серед іншого і турецькою мовою, викликався добровольцем залишити місто і піти по допомогу до герцога Лотаринзького. Разом зі слугою, перевдягнений на турка, він спромігся перейти лінію ворога. Після розмови з герцогом Кульчицькому вдалося повернутися до Відня з обіцянкою допомоги. Завдяки його інформації Рада Відня вирішила не здавати міста силам Кара Мустафи Паші. Після того, як польський король Ян Собеський визволив місто, Кульчицький дістав почесті героя. Міська рада нагородила його великою сумою грошей, міщани подарували будинок, а сам король Ян Собеський віддав йому величезну кількість мішків із кавою, взятих як здобич у таборі турецького війська.
Кульчицький відкрив першу в місті кав’ярню, яка називалася «Дім під блакитною пляшкою», біля кафедрального собору. Його комерційні здібності допомогли популяризувати каву в Австрії, і його заклад став одним із найпопулярніших місць у Відні.
Кульчицький донині залишається героєм фольклору і патроном усіх власників кав’ярень. У Четвертій окрузі Відня на одному з будинків на вулиці його імені є пам’ятник на його честь.
