Найвищим злетом у кар’єрі Бели Біску (Biszku Béla) був пост міністра внутрішніх справ Угорської Народної Республіки у 1957-61 роках. А до того часу він працював у якості першого секретаря парткому ХІІІ району Будапешта і мав репутацію антисталініста. Звісно, якщо послухати його самого...
Із партійно-номенклатурних лав Бела Біску випав у 1980 році, як він зараз стверджує, за критику комуністичного лідера Угорщини Яноша Кадара, що вдався до певних ринкових реформ на селі і в сфері виробництва. Товариш Біску, з ім’ям якого історики пов’язують здійснення масових репресій в Угорщині після революції 1956 року, зараз називає цей період великою трагедією рідної країни.
І справді, в архівних документах тієї пори, зокрема, фігурують такі цифри: 300 повстанців страчено, 20 тисяч осіб кинули у в’язницю і майже чверть мільйона мирних угорських громадян стали біженцями. Такою виявилася ціна угорців за спробу здобути свободу.
Без докорів сумління
Однак Бела Біску заперечує свою особисту причетність до масових репресій. «Я був міністром внутрішніх справ, а не керівником органів прокуратури. Я був політичним керівником, принаймні Янош Кадар мені таку посаду запропонував, і я намагався діяти в рамках цієї посади... На чолі керівника МВС я пропрацював 4,5 роки, за цей час у країні відновився законний порядок і громадська безпека, суспільство консолідувалося в містах і на селі й знову запрацювали підприємства», – не без гордості заявляє колишній шеф найбільшого на ті часи репресивного апарату комуністичної Угорщини.
Проте з Белою Біску категорично не згідний Аттіла Горват, доцент католицького університету імені Петера Пазманя. «Бела Біску є однією з головних фігур, відповідальних за репресії після 1956 року. В якості міністра внутрішніх справ він особисто керував карним процесом. У багатьох випадках втручався в діяльність судів, кажучи, кому яку міру покарання треба визначити. На його совісті залишається дуже багать смертних вироків», – стверджує науковець Аттіла Горват.
Нині Бела Біску мешкає в престижному районі у Буді і має пенсію 240 тисяч форинтів (приблизно 1230 доларів). Не розкошує, звичайно... Але для порівняння варто звернути увагу на такі цифри. Приміром, середньостатистичний угорець заробляє в період кризи 500-600 доларів на руки, а мінімальна зарплата по країні становить 400 доларів.
Днями представник Генпрокуратури Угорщини Ґабріела Шкода пояснила, чому цього пенсіонера хочуть притягнути до кримінальної відповідальності. «Звинувачення ґрунтується на публічній заяві Бели Біску влітку минулого року, – каже вона. – В одній із телепередач перед великою глядацькою аудиторією злочини комунізму Біску охарактеризував як незначні. Такий слідчий процес розпочинається в Угорщині вперше».
Чому угорські законодавці забарилися на 21 рік?
Якщо прокуратура доведе вину Бели Біску, йому загрожує до трьох років тюрми. Із липня 2010 року в Угорщині діє нове положення кримінального кодексу, згідно з яким, особи, які заперечують Голокост, а також злочинність соціальних експериментів комунізму, повинні відповідати за усією суворістю нового закону.
В Угорщині, де ще не всі забули про жахіття вуличних боїв у повсталому Будапешті восени 1956 року і є живі свідки репресій комуністичної влади, на ухвалення нової поправки до закону старші покоління угорців чекали 21 рік.
Саме у 1990 році на пропозицію тодішнього голови Конституційного суду вже демократичної Угорської Республіки Ласла Шойома (президент в період 2007 – 2010 років) відповідний законопроект було відхилено, і це дало можливість багатьом колишнім соратникам режиму Яноша Кадара уникнути кримінальної відповідальності, не боячись приховати своє комуністичне минуле. Наприклад, той же Бела Біску ще й досі жалкує, що деякі вироки, ухвалені партійно-комуністичним судом півстоліття тому стосовно заарештованих повстанців, видавалися режиму не такими суворими.
«Декотрі присуди ми вважали занадто м’якими, звертаючи увагу на те, що визначена міра відповідальності засуджених насправді непропорційна скоєному ними», – зізнався ветеран кадарівського режиму.
Увагу громадськості до особи Бели Біску привернув скандал навколо створення документального фільму «Злочин і безкарність», автори якого зробили кілька інтерв’ю з пенсіонером, видавши себе за представників неіснуючої комсомольської організації. Родина Біску з обуренням виступила проти демонстрації картини, посилаючись на охорону особистих даних особи. Однак парламентська комісія з питань культури не взяла до відома цей протест, вказуючи на те, що не можна заборонити демонстрацію документального історичного фільму, апелюючи до права на охорону особистих даних громадянина.
Тимчасом угорська преса нагадує, що не за горами вже й судові слухання у справі заперечення злочинів комунізму над 90-літнім Белою Біску.
Із партійно-номенклатурних лав Бела Біску випав у 1980 році, як він зараз стверджує, за критику комуністичного лідера Угорщини Яноша Кадара, що вдався до певних ринкових реформ на селі і в сфері виробництва. Товариш Біску, з ім’ям якого історики пов’язують здійснення масових репресій в Угорщині після революції 1956 року, зараз називає цей період великою трагедією рідної країни.
І справді, в архівних документах тієї пори, зокрема, фігурують такі цифри: 300 повстанців страчено, 20 тисяч осіб кинули у в’язницю і майже чверть мільйона мирних угорських громадян стали біженцями. Такою виявилася ціна угорців за спробу здобути свободу.
Без докорів сумління
Однак Бела Біску заперечує свою особисту причетність до масових репресій. «Я був міністром внутрішніх справ, а не керівником органів прокуратури. Я був політичним керівником, принаймні Янош Кадар мені таку посаду запропонував, і я намагався діяти в рамках цієї посади... На чолі керівника МВС я пропрацював 4,5 роки, за цей час у країні відновився законний порядок і громадська безпека, суспільство консолідувалося в містах і на селі й знову запрацювали підприємства», – не без гордості заявляє колишній шеф найбільшого на ті часи репресивного апарату комуністичної Угорщини.
Проте з Белою Біску категорично не згідний Аттіла Горват, доцент католицького університету імені Петера Пазманя. «Бела Біску є однією з головних фігур, відповідальних за репресії після 1956 року. В якості міністра внутрішніх справ він особисто керував карним процесом. У багатьох випадках втручався в діяльність судів, кажучи, кому яку міру покарання треба визначити. На його совісті залишається дуже багать смертних вироків», – стверджує науковець Аттіла Горват.
Нині Бела Біску мешкає в престижному районі у Буді і має пенсію 240 тисяч форинтів (приблизно 1230 доларів). Не розкошує, звичайно... Але для порівняння варто звернути увагу на такі цифри. Приміром, середньостатистичний угорець заробляє в період кризи 500-600 доларів на руки, а мінімальна зарплата по країні становить 400 доларів.
Днями представник Генпрокуратури Угорщини Ґабріела Шкода пояснила, чому цього пенсіонера хочуть притягнути до кримінальної відповідальності. «Звинувачення ґрунтується на публічній заяві Бели Біску влітку минулого року, – каже вона. – В одній із телепередач перед великою глядацькою аудиторією злочини комунізму Біску охарактеризував як незначні. Такий слідчий процес розпочинається в Угорщині вперше».
Чому угорські законодавці забарилися на 21 рік?
Якщо прокуратура доведе вину Бели Біску, йому загрожує до трьох років тюрми. Із липня 2010 року в Угорщині діє нове положення кримінального кодексу, згідно з яким, особи, які заперечують Голокост, а також злочинність соціальних експериментів комунізму, повинні відповідати за усією суворістю нового закону.
В Угорщині, де ще не всі забули про жахіття вуличних боїв у повсталому Будапешті восени 1956 року і є живі свідки репресій комуністичної влади, на ухвалення нової поправки до закону старші покоління угорців чекали 21 рік.
Саме у 1990 році на пропозицію тодішнього голови Конституційного суду вже демократичної Угорської Республіки Ласла Шойома (президент в період 2007 – 2010 років) відповідний законопроект було відхилено, і це дало можливість багатьом колишнім соратникам режиму Яноша Кадара уникнути кримінальної відповідальності, не боячись приховати своє комуністичне минуле. Наприклад, той же Бела Біску ще й досі жалкує, що деякі вироки, ухвалені партійно-комуністичним судом півстоліття тому стосовно заарештованих повстанців, видавалися режиму не такими суворими.
«Декотрі присуди ми вважали занадто м’якими, звертаючи увагу на те, що визначена міра відповідальності засуджених насправді непропорційна скоєному ними», – зізнався ветеран кадарівського режиму.
Увагу громадськості до особи Бели Біску привернув скандал навколо створення документального фільму «Злочин і безкарність», автори якого зробили кілька інтерв’ю з пенсіонером, видавши себе за представників неіснуючої комсомольської організації. Родина Біску з обуренням виступила проти демонстрації картини, посилаючись на охорону особистих даних особи. Однак парламентська комісія з питань культури не взяла до відома цей протест, вказуючи на те, що не можна заборонити демонстрацію документального історичного фільму, апелюючи до права на охорону особистих даних громадянина.
Тимчасом угорська преса нагадує, що не за горами вже й судові слухання у справі заперечення злочинів комунізму над 90-літнім Белою Біску.
