Київ – 70% прав дітей, яких виховують в українських інтернатах, порушують. Тому ці заклади треба замінити на інші – більш відкриті, заявляє уповноважений президента з прав дитини Юрій Павленко. За словами фахівців, реформу почали ще 4 роки тому, але серйозних зрушень досі нема. Водночас пілотні проекти з перебудови дитячих будинків уже стартували.
Більшість інтернатів в Україні простоюють напівпорожніми, однак реформа цих закладів просувається вкрай повільно. Про це говорить керівник програми «Сирітству – ні» фонду Ріната Ахметова Дар’я Касьянова. Є люди, які намагаються зберегти інтернати, навіть штучно залишають там дітей, стверджує вона.
«Жінка взяла під опіку двох дітей. Вони постійно просилися додому й питали, де ж наша мама? А ця жінка була непростою, це суддя, і вона вирішила розібратися в цій ситуації. Вона з’ясувала, хто ж біологічні батьки, й приїхала до цієї жінки в село. Будинок бідний, але чистий, є господарство. Виявилося, що перед тим приїжджали ось такі «інтернатні емісари», запропонували «допомогти». Відвезли дітей в 2 різних заклади за 200 кілометрів. І ніхто їй не сказав, що вона має їх відвідувати, а інакше за півроку її можуть позбавити батьківських прав. Вона навіть не знала, що дітей уже забрали під опіку. Але суддя добилася, щоб цю маму відновили у батьківських правах», − розповіла Касьянова.
Реформу інтернатів не слід розуміти, як їхнє закриття (хоча заяви про це зараз лунають), говорить уповноважений президента з прав дитини Юрій Павленко. Заклади реорганізують таким чином, як цього потребує територіальна громада, пояснює він. Наприклад, будинки дитини та школи-інтернати мають замінити на центри медико-соціальної адаптації, соціальної підтримки, дитсадки чи школи. Адже, за словами Павленка, захищати права дітей в інтернатах дуже складно.
Зараз інтернатний заклад − це закритий заклад, це заклад несвободи. Чим тумбочка дитини в інтернаті і тумбочка дитини в колонії відрізняється? Нічим
Юрій Павленко
«Бо зараз інтернатний заклад − це закритий заклад, це заклад несвободи. Відповіді добитися, що там відбувається, дуже важко, бо є групова порука. І діти бояться там говорити правду. Чесно кажучи, чим тумбочка дитини в інтернаті і тумбочка дитини в колонії відрізняється? Нічим. Лише там є колючий дріт, а там нема колючого дроту».
Реформа почалася?
Коли директор Дніпропетровського районного дитячого будинку «Сім’я» Єлена Гуржій почула про реформування інтернатів, то була категоричною її супротивницею. Однак, вивчивши такі пропозиції детальніше, змінила думку. І зараз на базі цього дитбудинку вже працює пілотний проект.
«Наш проект пілотний, його підтримує держава, на ньому буде писатися закон. Це реорганізація дитячого будинку в соціальний центр підтримки сім’ї і дітей. У першу чергу це розраховано на ті сім’ї, які потребують допомоги. Але й не залишаться без уваги ті дітки, які вже залишилися без батьків. Для них куплять будинок, де вони будуть жити на повному соціальному самообслуговуванні – з допомогою соціальних працівників. Їх там буде 10-12. Також у центрі буде група дітей денного перебування (дітей, які потрапили в складні життєві обставини), буде центр матері і дитини, буде реабілітація дітей-інвалідів».
Наразі в Україні з 94 тисяч сиріт у сім’ях виховують 75 тисяч дітей, а в інтернатах залишаються близько 15 тисяч.
Інформація фонду «Розвиток України» та уповноваженого президента з прав дитини
У 2004 році закінчила Український гуманітарний ліцей КНУ імені Тараса Шевченка. У 2010-му отримала диплом магістра журналістики Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. Маю публікації в газеті «Громадський захисник», журналах «Книжник-review», «Київська Русь» та інших виданнях. Працювала в програмі «Підсумки» на телеканалі «Ера». На Радіо Свобода – з 2007 року. Коло професійних зацікавлень: права людини, українська культура, волонтерський рух.
