Рівно півтисячоліття тому, 8 вересня 1514 року, об’єднане русько-литовсько-білоруське військо під проводом князя Костянтина Острозького здобуло перемогу над військом Московського царства. Литовці широко відзначають цю подію упродовж року, українці лише цими днями проводять скромні заходи у кількох містах, а в Білорусі місцева влада заборонила проведення запланованих акцій у містечку Орша. В Україні центром святкувань стало родове місто князів Острозьких – старовинний Острог.
Вперше на центральній площі Острога один за одним звучать гімни України, Польщі і Литви. Серед учасників церемонії - представники посольств Литви і Польщі, Литовського сейму, а також білоруської опозиції. Хвилина мовчання за загиблими під час російської агресії захисниками України, покладання вінків до пам’ятника Острозьким просвітникам, серед яких – і постать легендарного Костянтина Острозького, якого після грандіозної перемоги середньовічні історики величали «руським Сципіоном»…
Святкування стримане, його основні заходи зосереджені в Національному університеті «Острозька академія», у Дубенському й Острозькому історико-архітектурних заповідниках. Голова Комітету освіти, науки і культури Сейму Литовської Республіки Аудронє Пітрєнєнє не приховує захвату від знайомства з найстарішим східноєвропейським вишем, а у вітальному слові вдається до історичних паралелей.
«У цьому важливому історичному бою брали участь війська великого Литовського князівства – литовці, українці, білоруси і поляки. Така співпраця допомогла отримати перемогу і створити простір Свободи, поваги до європейського права і безпеки у східній Європі. У цей історичний відрізок часу, коли наші батьківщини знову зіткнулися із загрозою, коли на українській землі проливається кров, нам необхідна така ж співпраця, і Литва робить усе для того, щоб ця співпраця була ефективною».
Оршанська битва і виклики сучасності
У нинішній точці спіралі часу мирні народи знову змушені захищатися від загарбників, зазначає перший заступник посла Республіки Польща в Україні Даріуш Гурчинські. Попри незаперечну підтримку, яку надає Україні польська держава, у вирішенні східноєвропейської кризи дипломат сподівається на зростання свідомості росіян та білорусів.
«Я впевнений, що також і в Росії є люди, які співчувають, хочуть допомогти Україні. Вони живуть в країні, у якій немає таких свобод, як тут, але ми сподіваємося, що зміни в Україні також будуть змінювати увесь пострадянський простір. Ми сподіваємося, що ці зміни впливатимуть і на перемогу свободи й демократії в Білорусі та інших країнах».
Щоправда, у сучасній Білорусі навіть така дата, як 500-річчя перемоги в битві під Оршею, нівелюється і замовчується, зазначає білоруський історик, заступник Голови Білоруського Народного Фронту Ігор Ляльков. Є оргкомітет зі святкування 500-річчя битви під Оршею, він планував заходи якраз на сьогодні там, на Оршанському полі, де все відбувалося, але місцева, Оршанська влада, заборонила святкування.
Тим не менше упродовж місяця прогресивна білоруська громадськість відзначатиме півтисячолітній ювілей знаменної події в Мінську, додає керівник оргкомітету, член правління громадського об’єднання «Фонд імені Льва Сапеги» Александр Жучков. Громадянська позиція українців завжди надихала білорусів на боротьбу за спільну свободу, відзначає Александр Жучков: «Демократично налаштовані білоруси морально, психологічно, практично – на вашому боці», – додає білоруський просвітянин.
Історики та політологи, котрі зібралися на урочисту академію та конференцію з нагоди пам’ятної дати, констатували: півтисячоліття тому, як і нині, стався спалах цивілізаційного конфлікту, який умовно можна означити як конфлікт між Європою та Росією. Доктор філософії, професор Петро Кралюк пригадав учасникам форуму визначення польського філософа українського походження Францішека Духінського, який говорив про цивілізаційний розлам, який проходить теренами східної Європи.
«Це розлам, між європейською цивілізацією та цивілізацією туранською, власне, російською. Умовним кордоном цього розламу він вважав Дніпро. Правда, цей цивілізаційний кордон може відходити на схід чи на захід».
Чи з’явиться новітній Балто-Чорноморський альянс
Про взаємозв’язок історії та сучасності, історичні паралелі та уроки, торгові, інформаційні, економічні війни, а також про основну цивілізаційну відмінність авторитарних і демократичних країн – право сили і силу права – йшлося і на міжнародній конференції, учасники якої шукали оптимальних виходів з розпалюваного Росією конфлікту, який набуває характеру загальноєвропейської кризи.
Зокрема, експерт із міжнародної безпеки Євген Жеребецький звернув увагу на необхідність об’єднання країн, які є незаперечними союзниками у протистоянні російській агресії. На думку аналітика, окрім України, це – Польща, країни Балтії, Молдова і Румунія і, як це не парадоксально виглядає сьогодні, Білорусь.
«Це країни нової Європи, які появилися після 91-го року, і ті, які зберегли свою незалежність від Росії з 45 року. Це виходить величезна територія. Західна Європа виглядає проти них маленькою. Це колосальний потенціал. І в нас просто немає іншого виходу».
Підсумком дебатів стало звернення учасників міжнародної Урочистої академії, присвяченої 500-літтю перемоги під Оршею, до президента України Петра Порошенка. Підписанти нагадали про те, що включно до 18 століття Балто-Чорноморський простір контролювали держави, які орієнтувалися на європейські цінності.
«Виходячи із зазначеного, ми, учасники міжнародної урочистої академії, присвяченої 500-літтю перемоги над Оршею, вважаємо за необхідне вивчити питання стосовно створення Балто-Чорноморського альянсу (Україна, Польща, Литва) з правом прилучення до нього інших держав… Вважаємо, що створення такого альянсу не лише сприяло б економічному, соціальному, культурному розвитку Балто-Чорноморського регіону, а й посприяло б відновленню миру й стабільності у Центрально-Східній Європі».
