У німецькій Баварії відбувся саміт «Групи семи», на якому українське питання, тема конфлікту в Україні, було одним із домінуючих. Цікавим є і те, що перед самітом Київ відвідали лідери двох країн-членів «Сімки» – Японії і Канади. Про те, якими є підсумки саміту для України, чи отримав Київ той рівень підтримки, на який сподівався, Радіо Свобода запитало колишнього міністра закордонних справ України Володимира Огризка.
– Чи сильним був сигнал підтримки України з боку «Групи семи»?
Керівники G7 чітко заявили, що про зняття санкцій не може бути й мови. А може йтися лише про їхнє посилення
– Мені здається, що так. Сигнал був вельми сильним і позитивним. Я лише пошлюся на кілька моментів, про які говорили керівники G7, зокрема пані Меркель. Вона чітко заявила, що Росія не є партнером сьогодні G7 тому, що сповідує абсолютно інші цінності.
Керівники G7 чітко і ясно заявили про те, що про зняття санкцій не може бути й мови. А може йтися лише про їхнє посилення. Керівники G7 заявили, що умовою зняття санкцій буде виконання Росією Мінських домовленостей.
Росія поступово перетворюється на глобальну проблему номер один
Дуже важливим, на мою думку, є те, що було чітко і ясно сказано, що єдність країн Заходу буде збережено. Бо це справді один із ключових елементів. Ну і те, що Росія поступово перетворюється на глобальну проблему номер один. Тому, мені здається, що ці сигнали є дуже важливими для України, і можна в цьому плані говорити про політичну підтримку України з боку керівництва G7.
– Чи щось Вам, можливо, не сподобалось у рішеннях «Сімки» щодо України?
– Були сигнали, які, як на мене, дещо, ну скажімо так, розчарували. Наприклад, заява президента США про те, що Україна не отримає необхідного їй озброєння. Заява про те, що Росію продовжують розглядати як партнера у таких питаннях, як Сирія, Іран і чомусь знову згадали про Україну. Хоча очевидно, що Росія це країна-агресор і тут партнерства з нею бути не може. Були справді правильні слова про зняття санкцій у разі виконання Мінських угод. Але чомусь там не було сказано нічого про Крим. А це знову таки, як ми знаємо, найгрубіше порушення всіх міжнародних норм і правил.
– Але оцей момент, що санкції залишатимуться, і оцей момент, що вони можуть бути навіть посилені, це все ж таки важливий момент, чи не так?
Треба нарешті переходити до посилення цих санкцій, як поки що єдиного інструменту впливу на політику Російської Федерації
– Це правда. Єдине тільки незрозуміло, що ж має статися для того, щоб ці санкції були посилені. А, на мою думку, те, що щодня відбувається на Сході України, є стовідсотковим підтвердженням того, що Росія і її найманці не збираються виконувати те, про що домовилися в Мінську. Отже, мабуть, треба нарешті підвести якусь риску під оголошенням серйозних і дуже серйозних занепокоєнь. Треба нарешті переходити від занепокоєнь до того самого посилення цих санкцій, як поки що єдиного інструменту впливу на абсолютно безвідповідальну політику Російської Федерації.
– І поки така політика Росії триватиме, ні про яке перетворення «Сімки» знову на «Вісімку» говорити не можна?
– Безумовно. Про це не може йти мови тому, що не можна сідати за один стіл і обговорювати глобальні проблеми, зокрема в галузі безпеки, з країною, яка цинічно порушує всі можливі норми міжнародного права. Це було б ознакою того, що решта країн – тобто, країни цивілізованого світу – прийняли умови, які панували у світі у 19-му столітті. Я дуже сподіваюся, що до таких висновків G7 ніколи не дійде.
– Чому взагалі «Група семи» важлива? Що це за клуб? Чи там йдеться лише про обсяг ВВП і економіки, чи ще й про щось інше? Чому цей клуб такий престижний?
– Це клуб тих країн, які справді за своєю політичною, економічною і військовою вагою мабуть відіграють чи не найбільшу роль у світовій політиці. Це зовсім не означає, зо вони мають якісь особливі права у світовій політиці. Але поза тим, вони мають право на свою думку, у який спосіб ця світова політика може розвиватися. Тому, я думаю, що до думки цих країн дослухаються.
І справді багато країн орієнтуються на ті висновки, які мають місце після таких зустрічей. Ну, хіба що тільки одна країна, Російська Федерація, дозволяє собі в особі, ну, бодай депутатів Російської Держдуми, говорити про те, що без Росії це «кастрований формат». Залишимо ці порівняння на совісті тих, хто їх проголошує. Але і без Росії G7 цілком реально здатна адекватно оцінити загрози і виклики, які стоять сьогодні перед світовим розвитком.
