Галина Дашкевич
Ув’язнені в тюрмах України не отримують належної медичної допомоги. На цьому наголошує уповноважена Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська. За її словами, ставлення до хворих, які перебувають у тюрмах і місцях несвободи (інтернатах, психіатричних лікарнях, дитячих будинках) з кожним роком погіршується.
«Люди, які перебувають у місцях несвободи, повністю залежать від держави, в тому числі, і щодо отримання належної медичної допомоги. На відміну від звичайного громадянина, вони не можуть обрати ту медичну установу, де б самі хотіли лікуватися. Засуджені повністю залежать або від начальника колонії, або від лікарів, які працюють у медичній частині в’язниці», – каже представник уповноваженого з питань реалізації національного превентивного механізму проти катувань Юрій Білоусов.
Проте, як стверджує Білоусов, до свого лікарського обов’язку не всі лікарі ставляться однаково відповідально. Часто їхня бездіяльність призводить до смерті хворого засудженого:
Маємо перший випадок, коли прокуратура розпочала розслідування за фактом смерті ув’язненогоЮрій Білоусов
«На жаль, зафіксовано кілька випадків цього року, коли засуджені загинули внаслідок недбалості лікарів. Також маємо й перший випадок, коли прокуратура розпочала розслідування за фактом смерті ув’язненого: людина чотири роки скаржилася на проблеми зі здоров’ям, не отримала допомоги й загинула», – зазначив Білоусов.
Хворих на туберкульоз подекуди утримують разом з іншими в'язнями
Важливо забезпечити належне утримання і хворих на туберкульоз та інші інфекційні захворювання. Адже такі в’язні не можуть перебувати разом зі здоровими засудженими. Однак у багатьох українських тюрмах на це не зважають. Як стверджують експерти, ці люди мають лікуватися у спеціалізованих закладах, слідчий ізолятор аж ніяк не є такою установою.
«Відвідуючи СІЗО прифронтових зон, ми встановили, що, наприклад, в Артемівському слідчому ізоляторі понад 300 людей із відкритою формою туберкульозу», – наголосив Білоусов.
У Державній пенітенціарній службі відповіли: їхні медичні працівники стежать за тим, щоб хворих на туберкульоз вчасно госпіталізували у спеціалізовані установи, а також контролюють якість лабораторій, що проводять мікробіологічну діагностику туберкульозу.
Лікар має бути незалежним – Лутковська
Також, за словами експертів, у тих місцях позбавлення волі, що розташовані поблизу зони АТО, збільшується кількість людей із вогнепальними пораненнями, і їм не надається медична допомога.
Серед основних причин погіршення становища засуджених, які потребують медичної допомоги, експерти виділяють складну економічну ситуацію в країні і залежність тюремних лікарів від начальників в’язниць.
Валерія Лутковська зазначає: «Слід модернізувати медичну допомогу, зробити лікаря незалежним. Бо що виконує лікар: свій обов’язок як лікаря чи наказ? Крім того, відповідно до європейського законодавства, несвоєчасна і неналежна медична допомога ув’язненим прирівнюється до катування».
Немає часу на хворих
Фахівці стверджують: лікарі просто не можуть надати медичну допомогу хворому через брак часу й фінансового заохочення:
Був навіть випадок, коли під час Майдану начальника медичної частини відправили в Київ охороняти Міністерство юстиціїОлександр Гатіятуллін
«Медичні працівники в колонії через нестачу персоналу займаються всім: санітарними заходами, приймають і відправляють етапи, беруть участь у режимних заходах, обшуках. Був навіть випадок, коли під час Майдану начальника медичної частини відправили в Київ охороняти Міністерство юстиції. Що він і робив замість того, щоб лікувати засуджених. Крім того, зарплата лікаря у місцях несвободи – 2000. Мало хто хоче йти на таку роботу, через це – нестача кадрів і низький рівень їхньої підготовки», – вважає спеціаліст відділу адвокації Всеукраїнської благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ» Олександр Гатіятуллін.
Проте, у пенітенціарній службі запевняють: роботу медичних закладів забезпечують понад 2000 медичних працівників, з яких майже тисяча – лікарі. Також, як повідомили у службі, створені бази стажування лікарів-інтернів, які закінчили вищі навчальні заклади. Після інтернатури їх скерують до лікарняних закладів кримінально-виконавчої служби України.
Слід модернізувати систему
За даними Державної пенітенціарної служби України, на сьогодні функціонують 132 заклади охорони здоров’я, які працюють із людьми, що перебувають у місцях несвободи і позбавлення волі. Серед них є установи, які лікують інфекційні захворювання, надають допомогу хворим на ВІЛ-інфекцію.
Але значна кількість медичних установ пенітенціарної служби розташована на окупованих територіях Донбасу, тож наразі вони непідконтрольні українським органам.
Для того, щоб забезпечити належне лікування засуджених та людей, узятих під варту, хворих на туберкульоз та на інші соціально небезпечні хвороби, пенітенціарна служба залучає міжнародні та неурядові організації, які безкоштовно надають медичне обладнання, необхідні препарати, тести на виявлення ВІЛ-інфекції та гепатитів. Серед них – Глобальний фонд боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, «Лікарі без кордонів».
Однак Олександр Гатіятуллін запевняє: основну підтримку хворим на ВІЛ все-таки забезпечує Глобальний фонд. Без фонду ВІЛ-інфіковані взагалі б не отримували жодної допомоги від державних структур.
Експерти погоджуються: щоб ситуація змінилася на краще, потрібно модернізувати систему. Насамперед, слід передати медичні заклади, які надають допомогу ув’язненим, під керівництво Міністерства охорони здоров’я. Як стверджують фахівці, медичні працівники у тюрмах швидше виконують не лікарські стандарти, а вказівки керівництва. Як наслідок, наприклад, не фіксуються випадки побиття, щоб потім унеможливити проведення розслідувань.
