Берлін – Міністерство внутрішніх справ України розшукує твори мистецтва, викрадені з нідерландського музею Westfries понад 10 років тому, які нині нібито перебувають в Україні. Питання повернення колекції музей порушив під час візиту президента України Петра Порошенка до Амстердаму. Про це заявив голова українського МЗС Павло Клімкін. Адміністрація музею заявила, що чоловіки, які назвалися представниками українського добровольчого батальйону під час телефонної розмови з посольством Нідерландів у Києві повідомили, ніби мають цю колекцію і можуть її повернути – за чималі гроші. Адміністрація музею вважає, що до викрадення причетні українські високопосадовці та політики, тож викрадені твори мистецтва знову використовуються під час різних катаклізмів, а нині стали розмінною монетою у непрозорій українській політиці. Цікаво, що викрадачі вимагають за них 50 мільйонів євро, хоч музей запевняє, ніби їх вартість – близько 500 тисяч євро. Тим часом у Німеччині започатковано Центр утрачених культурних цінностей, який і досліджує подібні питання, встановлює і походження, і справжню вартість викрадених шедеврів. Як це завдання реалізовується?
Ця майже детективна історія, що розпочалася 2010 року, обговорюється і досі, оскільки спричинила чимало важливих наслідків. Саме тоді митні контролери потягу Цюріх-Мюнхен, які мають стежити за перевезенням готівкових грошей, запитали в одного з пасажирів – 77-річного Корнеліуса Ґурлітта, зовні невиразного чоловіка, чи має він гроші, котрі підлягають декларуванню (а це понад 10 тисяч євро), що німець заперечив.
Багатій, бідняк і «деградоване мистецтво»
Під час обшуку у Ґурлітта виявилося дев’ять тисяч євро, стільки не забороняється перевозити. Але водночас також з’ясувалося, що він не зареєстрований у Мюнхені, що був вказаний ним як місце проживання, не мав ані банківського рахунку, ані соціального страхування у Німеччині.
З’ясувалося також, що Ґурлітт – представник давньої династії, батько якого скуповував твори мистецтва, котрі пов’язують із нацистськими конфіскаціями. Під час обшуку в міській квартирі Ґурлітта в повному безладі було знайдено 1280 картин – повна колекція творів авангардистів – «дегенеративного мистецтва», як називали їх у фашистській Німеччині. Нацисти вважали такі твори шкідливими для арійської раси...
Тож історія, що почалася шість років тому, триває досі, і, як передбачають фахівці, вона може не мати кінця. Так вважає професор Уве Шнееде, голова нового німецького Центру втрачених культурних цінностей. Цей заклад працюватиме відповідно до Вашингтонської декларації про дослідження походження і вартість викрадених творів мистецтва. Механізм досліджень, розроблений для застосування щодо нацистських злочинів, буде використаний і до інших мистецьких творів. А на мистецькому ринку з’являться нові правила закупівлі та виставленні творів.
«Численні твори мистецтва були викрадені за часів Другої світової»
Здійснювати провенансові дослідження необхідно, оскільки за часів Другої світової війни численні твори мистецтва були викрадені у їхніх власників. Адже, зокрема, Голокост – це було не лише вбивство людей, а також і пограбуванняГалина Сеник
А Галина Сеник, голова Європейського інституту спадку Шоа розповідає про ще один важливий документ: Терезинську декларацію 2009 року, ухвалену в Празі і підписану представниками 47 країн, також і Україною: «Вона передбачає посилений доступ до архівів і визнає продаж творів мистецтва під примусом – як причину повернення їх власникам. Цього немає у Вашингтонській декларації. Обидва документи декларують, що здійснювати провенансові дослідження (дослідження походження творів мистецтва– ред.) необхідно, оскільки за часів Другої світової війни численні твори мистецтва були викрадені у їхніх власників. Адже, зокрема, Голокост – це було не лише вбивство людей, а також і пограбування» – стверджує українська дослідниця.
Саме це має на меті новий Центр утрачених культурних цінностей. Передовсім – пошук власників викрадених мистецьких творів у музеях, бібліотеках, архівах. Це також і те, чим упродовж двох останніх років займалася спеціальна комісія із дослідження походження картин колекції Корнеліуса Ґурлітта. Але, на жаль, як стверджують її засновники, робота не дала бажаних результатів. Адже ані походження численних картин, ані їх попередніх власників не вдалося повністю установити. А справу Корнеліуса Ґурлітта нині перейме новий проект. Як запевнила міністр культури Німеччини Моніка Грютерс, він фінансуватиметься спеціально розрахованим для цього державним бюджетом.
«Task Fors – міжнародна група фахівців, яка займалася випадком творів мистецтва Ґурлітта у Швабінгу, завершує свою роботу наприкінці 2015 року. Як це й планувалося. Хоча, на жаль, і без результатів, на які ми сподівалися, щодо власників, яким ці картини належать. Баварія, що фінансувала цей проект, розраховувала на дещо швидші результати, ніж це сталося», – зізнається міністр культури.
Провенансові дослідження, або дослідження походження творів мистецтва, котрі проводитиме новий центр, має стати осередком обміну на міжнародному рівні. Викрадені нацистами твори мистецтва «розсипані» по всьому світу і можуть бути проаналізовані лише за допомогою міжнародної співпраці.
Україні байдуже – у неї украли, чи вона вкрала?
Тим часом Україні, де в галузі таких досліджень – непочатий край роботи, взагалі ще й «кінь не валявся», стверджує Галина Сеник. Якщо раніше фахівці складали каталоги, мали архіви даних щодо вивезених із України творів мистецтва, то нині не те, що каталогів, навіть говорити немає з ким. Так склалося передовсім через байдужість до цієї теми, каже Сеник.
Дослідження здійснюються не Україною, а іншими країнами, які втратили об’єкти, а вони у нас в Україні є у великій кількості. Україна буде змушена повертати. І тоді постане питання: ми повертаємо, натомість не зробили нічого, щоб повернути своє!Галина Сеник
«Низьке зацікавлення у збереженні національних цінностей чи повернення національних цінностей. Це призводить до того, що питання втрат наших національних цінностей, нашої національної спадщини просто ігнорується. Україна каже, що прямує у Європу. Ви бачите, який тут іде рух, що треба повертати вкрадене майно. Дослідження здійснюються не Україною, а іншими країнами, які втратили об’єкти, а вони у нас в Україні є у великій кількості. Україна буде змушена повертати. І тоді постане питання: ми повертаємо, натомість не зробили нічого, щоб повернути своє! Це дуже прикро, адже виправляти ситуацію потім буде дуже дорого», – підсумовує вона.
На її думку, найбільша проблема полягає у відсутності політичної волі та розумінні сутності повернення національної спадщини, розв’язання питання щодо культурних артефактів, ввезених в Україну «трофейними бригадами» Радянського Союзу. Тобто вкраденого і вивезеного із Західної Європи. Чи зможе новий центр сприяти позитивному розвитку цієї справи в Україні? Його голова Уве Шнееде в інтерв’ю Радіо Свобода сказав:
«Якщо йдеться про вивезене мистецтво, то насамперед йдеться про те, що ми маємо намір дуже точно дослідити, яку роль відігравала українська «трофейна комісія», яка в Німеччині конфіскувала засоби мистецтва. З іншого боку, Вермахт грабував, приміром, єврейські будинки – це те поле, що досі не досліджувалося. Через це ми співпрацюватимемо також і з відповідними фахівцями з України», – ділиться планами голова німецького Центру.
Не тільки дослідити, а й запобігти
Провенансові дослідження у Німеччині проводяться уже кілька років поспіль, але й досі не функціонують злагоджено і не мають великого успіху, як це сталося з картинами Корнеліуса Ґурлітта. Також Галина Сеник повідомляє про дещо пригальмовану роботу німецьких відомств. Для неї і її інституту вкрай важливо, щоб нова структура у Німеччині запрацювала.
Досі для багатьох музеїв є загадкою, що саме є провенансові дослідження і навіщо вони потрібні? Це є не тільки засобом для повернення засобів мистецтва, викрадених під час Другої світової війни, а й запобіганням незаконній торгівлі творами мистецтваГалина Сеник
«Досі для багатьох музеїв є загадкою, що саме є провенансові дослідження і навіщо вони потрібні? Це правда, що у музеїв немає коштів. Правда, що провенанові дослідження проводити дуже складно. Нині не існує навіть визначення, що таке провенансові дослідження. Також це є не тільки засобом для повернення засобів мистецтва, викрадених під час Другої світової війни, а й запобіганням незаконній торгівлі творами мистецтва», – пояснює пані Сеник.
Щоб результати складної дослідницької роботи були ефективними, новий німецький центр, крім свого безпосереднього завдання – відшукувати коріння творів мистецтв, має намір інтенсивно сприяти створенню нового фаху провенансового дослідження у вищих навчальних закладах Німеччини. І це не лише плани: бюджет центру підвищено у три рази впродовж останніх півроку.
На цю ж тему:
 09.12.2015Москва не повертає Україні вивезені культурні цінності – історик «Третьяковська галерея мала б повернути мозаїки київського Михайлівського собору через три місяці від початку експонування, та ще і власним коштом» далі  08.12.2015Нідерландцям розповіли про Україну, «причетну до крадіжки творів мистецтва» Клімкін: цей інцидент важливий для тих, хто намагається зіпсувати імідж України перед референдумом у Нідерландах щодо Угоди про асоціацію далі  27.05.2015Поверненням культурних пам’яток не можуть займатися волонтери – експерт «Це – не просто державна служба, це ведення спільних справ з іноземними державами, які жорстко відстоюють свої власні інтереси і які мають на це кошти» далі  25.05.2015Історичні скарби мають повернутися в Україну – експерти Мозаїчний «Дмитро Солунський» має шанс повернутись в Україну далі |
