Десятки населених пунктів на Донбасі зруйновані. Такі міста, як Авдіївка, перетворилися у пустелі після бойових дій. Відтак місцеві жителі змушені залишати свою домівку з надією, що обстріли стихнуть, житло відбудують, а дороги і мости відремонтують. Про те, як швидко відбувається відновлення цих міст та сіл на сході у програмі «Донбас. Реалії» ми обговорили з представником громадської ініціативи «Сильні громади Донеччини» Валентином Красноперовим.
− Чи існують якісь можливості для територіальних громад у напрямку відновлення інфраструктури?
Займатися нині відновленням інфраструктури можуть лише ті населені пункти, де є організації з людьми, які здатні самі усе зробити. Серйозні ресурси держава не виділятимеме на відновлення інфраструктури Донбасу
− Цьому заважає старе уявлення про стан речей. Раніше на Донбасі була монопольна система управління, простим людям дуже рідко надавали можливість проявляти ініціативу, їх не заохочували до цього. Відтак займатися нині відновленням інфраструктури можуть лише ті населені пункти, де є організації з людьми, які здатні самі усе зробити. Адже ніхто зверху нікого й ніщо організовувати не стане. На жаль, ми сьогодні бачимо, що центральна влада перебуває у стані очікування, оскільки не зрозуміло, яким чином розгортатиметься конфлікт далі. Крім цього, серйозні ресурси держава не виділятиме на відновлення інфраструктури Донбасу.
− Ми знаємо про те, що нині у Краматорську дуже дороге орендоване житло для переселенців, які вирішили виїхати з-під обстрілів. Чи усюди така ситуація із тимчасовим помешканням?
Подорожчання плати за орендоване житло характерне не тільки для Краматорська
− Подорожчання плати за орендоване житло характерне не тільки для Краматорська. Нині така ситуація простежується в усіх містах Донбасу, оскільки переселенці їдуть не тільки до обласного центру. При тому, що ціна на купівлю житла залишається сталою. Відтак багато людей не можуть затриматися надовго через складний соціально-економічний стан в Україні.
− Чи ініціює якісь програми щодо відновлення Краматорська?
9% коштів у бюджет дали підприємства з окупованих територій, які перереєструвалися у Краматорську
− В обласному центрі є така громадсько-культурна ініціатива як «Вільна хата». Вона починалась саме з того, що відновлювала житло людей не тільки у Краматорську, а й у Слов’янську, Семенівці й інших населених пунктах. Є ще організація «Дій», яка змушує владу приймати рішення, які дозволяють контролювати, зокрема, фінанси, що отримує Краматорськ, з метою направлення їх на відновлення житла і допомогу переселенцям. Цікаво те, що 9% коштів у бюджет дали підприємства з окупованих територій, які перереєструвалися у Краматорську. Тобто навіть економічно переселенці впливають на стан речей.
− Чи є вірогідність якимось чином підвищити рівень самосвідомості на окупованій території?
− Я завжди наводжу приклад Східної та Західної Німеччини. Тоді в Західній Німеччині розвивалися економіка, соціальне життя, люди мали можливість реалізовувати свою свободу на тлі Східної Німеччини, де могли виходити лише якісь певні самвидави як форма спротиву. Людям у вакуумі пояснювали, як живеться у іншій частині країни, що провокувало тікати звідти багатьох жителів. Жодна з форм активності не могла там існувати, оскільки система безпеки Німецької Демократичної Республіки не давала змогли зробити бодай щось. Те саме відбувається і на території «ЛНР» та «ДНР». Так, на новорічні свята люди піддалися на різні заяви, публікації у соціальних мережах про те, що нібито на окупованих територіях можна нормально жити. Хоча, ми розуміли, що це неправда, і казали про те, що їхати туди не можна. Але, на жаль, більшість не послухала, поїхали і багато кого арештували.
− Український Донбас − це післявоєнна пустеля, або оазис надії на те, що врешті з’являться громадські ініціативи, які візьмуть на себе демократичне зростання суспільства?
− Поглянувши на тенденції, я пристаю на оптимістичний бік бачення ситуації. Попри усі складнощі, які ми бачимо. Так, наприклад, переворот у Сєвєродонецьку стався саме через падіння монополії, про яку ми говорили на початку. Якщо не дивитися в одну точку, а намалювати графік тенденцій того, що відбувається на Донбасі, то я бачу покращення.
