Я хочу припинення вогню, але хочу знати і дату виборів на окупованих територіях – генсекретар ОБСЄ

Спостерігачі ОБСЄ працюють і ночами, фіксують порушення і намагаються припинити вогонь, каже генеральний секретар Організації з безпеки і співробітництва в Європі Ламберто Дзаннієр. Він приїхав до Києва з дводенним візитом, щоб зустрітися із працівниками моніторингової місії ОБСЄ, представниками СБУ і навіть президентом України. В інтерв’ю Радіо Свобода він розповів про ознаки російської підтримки бойовиків, нічну роботу моніторингової місії і складнощі роботи на окупованих територіях.

– Україна багато разів заявляла, що Росія є стороною конфлікту у війні на сході. Проте ОБСЄ і Євросоюз не визнають цього. Що може зробити українська влада, щоб європейські організації все ж таки визнали, що Росія задіяна в цьому конфлікті?

– Це дуже складно. Ми продовжуємо казати, що це гібридний конфлікт. Це означає, що там є гібридна військова присутність. Коли люди запитують мене чи інших представників ОБСЄ, чи є на Донбасі російські підрозділи, ми відповідаємо, що російської армії як такої там немає. Але ми кажемо, що по-перше, військова техніка у бойовиків не закінчується, її ремонтують. Отже, зовнішнє постачання військової техніки не припиняється. По-друге, в них завжди є пальне і боєприпаси, отже вони це десь беруть. І по-третє, ми бачимо, що серед бойовиків є такі, хто приїхав з інших регіонів. Вони кажуть, що приїжджають самостійно. У них зазвичай є власні погляди на те, проти кого і за що вони воюють. Але такі люди спростовують будь-який офіційний стосунок до російської армії.

Прив’язати це до Росії офіційно ми не можемо. Але, з іншого боку, ми бачимо, що бойовики мають певну підтримку, деякі з них вміють працювати зі складним електронним обладнанням. Наприклад, вони використовують пристрої для глушіння радіосигналів, зокрема, для боротьби з безпілотними летальними пристроями, чи зенітно-ракетні комплекси «Стріла».

Усі ці факти ми відображаємо у наших звітах.

– Деякі політики в Європі проводять паралелі між конфліктом на сході України і розвалом Югославії. Враховуючи Ваш досвід, наскільки такі паралелі обґрунтовані?

– В мене завжди доволі скептичне ставлення до проведення паралелей, тому що в кожного конфлікту є свої особливості. Якщо говорити про щось подібне, то я бачу, наприклад, великий рівень ненависті між людьми, в цього конфлікту також дуже гіркий присмак. Саме тому, крім, власне, припинення вогню, ми маємо налагоджувати якийсь діалог, шукати платформи для спільного спілкування, для співпраці. Мабуть, є сенс знайти певний економічний інтерес, дати можливість усім працювати заради спільного добробуту. Цей конфлікт пронизаний пропагандою, через це треба переступити. Представники ОБСЄ намагаються спілкуватися з людьми, але наші зусилля не можуть замінити зусилля самих українців. Ми й надалі будемо робити все для налагодження зв’язків, але на цей момент це дуже важко.

– Сьогодні Ви заявили, що, всупереч загально поширеній думці, спостерігачі ОБСЄ працюють – у тому числі – і вночі. Яка процедура їхніх дій, якщо вони бачать чи чують обстріли?

– Почитайте наші звіти. Більшість порушень мінських домовленостей відбувається вночі, і ми їх усі рахуємо і фіксуємо. До речі, в останні день-два ми бачили погіршення дотримання режиму тиші. Звісно, стріляли не так сильно, як в липні-серпні 2014 року, але є ризик руйнування режиму перемир’я.

Отже, у випадку обстрілів працівники місії, які працюють вночі, телефонують до Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню (СЦКК) і просять припинити бойові дії. Треба брати до уваги специфіку мандату, за яким ми працюємо. Моніторингова місія й без того працює ширше. Наприклад, ми вели переговори про ремонт інфраструктурних об’єктів і забезпечення водопостачанням мирних жителів. Так само ми регулярно ведемо переговори про дотримання режиму тиші і припинення обстрілів, телефонуємо до СЦКК, спілкуємося з російськими і українськими офіцерами. Наприклад, три дні тому в районі Горлівки з 9-ї години вечора почалися обстріли, порушувався режим тиші. Працівники місії за допомогою представників СЦКК спілкувалися з обома сторонами, і близько 12-ї ночі обстріли припинили.

– Активно обговорюється питання черговості виконання пунктів мінських домовленостей. Що робити спочатку – проводити вибори на окупованих територіях, закривати кордон чи виводити іноземні війська з Донецька і Луганська?

– ОБСЄ не інтерпретує мінські домовленості, це не наша справа. Для їхньої реалізації потрібно, щоб усі сторони в Мінську домовилися. Якщо ви спитаєте мене, то, з одного боку, я не хочу бачити стрілянини, але, з іншого боку, хочу розуміти, коли там відбудуться вибори. Тому що до виборів треба готуватися – організовувати все необхідне, допомагати спостерігачам і сприяти початку реабілітації регіону.

– Чого нового навчилося ОБСЄ в цьому конфлікті? Що нового побачили під час роботи на сході України?

– Кожний випадок є особливим. В конфлікті на сході України дуже багато військової техніки, навіть більше, ніж в Югославії. Це дуже ускладнює роботу. Я пам’ятаю один випадок, коли бойовики не хотіли пропускати автомобіль ОБСЄ через свій блокпост. А тоді вчергове активно обговорювали необхідність введення озброєних миротворців. Наші спостерігачі дуже хотіли проїхати через блокпост, сперечалися, але один із командирів бойовиків заявив: «За цією будівлею стоїть танк Т-72. Якщо не заберетесь звідси за 5 хвилин, він відкриє по вас вогонь». Звичайна зброя нашим спостерігачам все одно б не допомогла, навпаки, могла б стати джерелом більших проблем. А через те, що наші спостерігачі не мають зброї, їм простіше спілкуватися зі звичайними людьми. Їх не сприймають як загрозу, і це їхня важлива перевага.