Володимир Рунець
Розслідувачі міжнародної групи Bellingcat та російського видання The Insider з'ясували, що Руслан Боширов, якого у Великій Британії звинувачують в причетності до отруєння колишнього офіцера ГРУ Сергія Скрипаля і його дочки Юлії, насправді Анатолій Володимирович Чепіга, кадровий російський військовий. За їхніми даними, в грудні 2014 року він служив у Ростовській області, де нібито отримав звання «Героя Росії». За які заслуги могли вручити таке звання людині, яка служила у прикордонній з Україною території, де ведуться бойові дії? Хоча у Кремлі заявили, що не знайшли даних про нагородження званням «Героя Росії» полковника Анатолія Чепіги. Телеканал «Настоящее время» (спецпроект Радіо Свобода за участі «Голосу Америки») розпитав про це представника Головного управління розвідки Міноборони України Вадима Скібіцького.
Це була операція ad hoc, тобто усунення непотрібних людей
– Факт, що на території Європи діють кадрові офіцери ГРУ Генштабу РФ, невипадковий. Європа недооцінила можливості, які має Російська Федерація, недооцінила досвід і повернення Росії до старих методів проведення активних заходів. Чому? Тому що активні заходи – це заходи, які були притаманні КДБ Радянського Союзу. Один з підходів – це була операція ad hoc, тобто усунення непотрібних людей. Цю операцію ми побачили на території Британії.
А тепер щодо України. Зараз в ЗМІ дуже багато є публікацій про цього полковника. Питання одне: де він отримав «Героя Росії»? Або в Чечні, або за проведення операцій на території України, зокрема йде посил про операцію в Іловайську.
Починаючи з 2014 року, коли почалася дестабілізація ситуації в Донбасі, всіма цими питаннями займалося ГРУ Генштабу РФ. Саме за ці дії російські офіцери могли отримувати такі високі нагороди
Хочу сказати, що починаючи з 2014 року, десь квітень-травень, коли почалася дестабілізація ситуації в Донбасі, всіма цими питаннями займалося Головне розвідувальне управління Генерального штабу Російської Федерації. Саме за ці дії російські офіцери могли отримувати такі високі нагороди. Тому що все, що було зроблено для стабілізації ситуації на сході України, це робили спецслужби Росії.
Потім вже почали заходити бойові підрозділи спеціального призначення, заходили разом з ними так звані «приватні військові компанії», в тому числі і «Вагнер».
І вже коли почалися активні бойові дії, це липень-серпень 2014 року, Росія почала розуміти, що вона не зможе досягти своїх цілей на території України, були введені регулярні війська Росії на територію Луганської та Донецької областей. Притому це були реальні бойові ротні і батальйонні тактичні групи озброєних сил Російської Федерації.
– Ці два персонажі, які засвітилися на території Великої Британії, вам було про них відомо раніше?
– Про них не було даних.
– Двоє розвідників, яких спеціально готували, їдуть на територію Великої Британії, потрапляють в об'єктиви всіх камер спостереження, і потім звичайні журналісти з'ясовують, що вони в'їхали за підробленими документами. Це так журналісти добре працюють чи так погано працюють російські спецслужби?
– Це цілий комплекс заходів, який був проведений і журналістами, і структурами безпеки країн Європи. По-перше, дуже багато проколів зробили росіяни по документах. Про це були публікації, що документи у них були однієї серії, майже одного і того ж номера. Друге: легендування перебування. Третє: все-таки не врахували, що в сучасному світі, коли інформаційний простір настільки прозорий, дуже важко приховати якусь людину. Тим більше якщо ця людина потрапляє в об'єктив камер спостереження в Швейцарії, проходить шенгенські процедури з отримання документів, перетинає Шенгенську зону, перебуває в Лондоні, а Лондон – це місто, яке реально прозоре в таких питаннях, як безпека, там скрізь є камери спостереження. Це, до речі, змусили зробити ті терористичні акти, які були проведені і на території Британії, і на території Франції, в інших країнах Європи.
– Як ви можете оцінити роботу російських спецслужб?
– Перше: ця робота дійсно непрофесійна. А друге: потрібно дивитися зі стратегічної точки зору. Завдання Російської Федерації – повернути контроль над пострадянським простором, це однозначно; друге – все-таки внести розкол в Європу, щоб не було єдиної Європи, яка могла б протистояти агресії Російської Федерації.
Агресія проти Росії – НАТО ніколи такого робити не буде. А ось агресія Росії проти України і можливість проведення таких агресивних дій не тільки проти України, але і проти країн Балтії, проти інших країн, перш за все, Східної Європи – це реальність. І це одна з цілей сьогоднішнього московського режиму. Це повернення до тих часів, коли був Радянський Союз, коли була сила Радянського Союзу, коли був вплив Радянського Союзу.
2008 рік, агресія Росії проти Грузії – це був перший сигнал до того, що Росія готова піти далі. Зараз Європа реально розуміє, що таке загроза, вживає адекватні заходи
Але в сучасному світі зовсім інші підходи. І Європа почала розуміти це трішки пізніше, ніж потрібно було. Тому що 2008 рік, агресія Росії проти Грузії – це був перший сигнал до того, що Росія готова піти далі. Потім почалася агресія проти України. І тільки зараз Європа реально розуміє, що таке загроза, вживає адекватні заходи – це і з військової точки зору, нарощування і підвищення потенціалу Збройних сил об'єднаної Європи, і, звичайно ж, інші елементи тиску на Росію: політичні, економічні та інші.
– Ще один скандал, пов'язаний зі спецслужбами Росії, – це ймовірне втручання у вибори президента США. Уже скоро – вибори в Україні. Чи є загроза того, що Росія спробує втрутитися в українські вибори президента, а далі – в парламентські?
– Досвід останніх виборів, які проводилися як в США, так і в країнах Європи, показав, що реально є загроза і є втручання Російської Федерації. Навіть ті країни, які зараз готуються до виборів або тільки провели їх, наприклад, та ж Швеція, у них відбулися парламентські вибори, але задовго до парламентських виборів вони вже говорили, що одна з загроз – це пряме втручання Російської Федерації у ці вибори. Ми говорили про кіберпростір, інформаційний простір. На сьогоднішній день за військовими мірками це поле бою.
Зараз Росія використовує всі можливі методи, щоб змінити владу в нашій державі і не допустити нашої подальшої інтеграції в Європейський союз, в НАТО
Чи є загроза для нас? Реально загроза є. Чому? Тому що в 2017 році ми були свідками тих кібератак, які проводила Російська Федерація проти наших об'єктів. Загроза була і залишається. І зараз Росія використовує всі можливі методи, щоб змінити владу в нашій державі і все-таки домогтися тих цілей, які першочергові для Росії, – це не допустити нашої подальшої інтеграції в європейські структури – в Європейський союз, в НАТО. Тобто не допустити повернення України в європейську спільноту, а залишити просто під контролем, придатком Російської Федерації.
– Ви вже бачите якісь конкретні дії?
– Ознаки вже є. Перше: йде дуже активна інформаційно-пропагандистська кампанія з використанням всіх інформаційних ресурсів, в тому числі ЗМІ. Друге: є спроби дестабілізувати ситуацію в окремих регіонах нашої країни, перш за все це східні і південні регіони.
Третє: ми не виключаємо, що будуть використані як військові, так і невійськові методи для дестабілізації, для тиску, а в деяких випадках і захоплення найбільш важливих для Російської Федерації об'єктів. Ми зараз бачимо, як йде, по суті, блокування Азовського моря Російською Федерацією.
Цілі, які переслідує Росія, – це не просто заблокувати або зробити спроби, щоб не було зовнішньої торгівлі України з іншими країнами через Азовське море, заблокувати той же порт в Бердянську, Маріуполі. Але це ж безпосередньо буде пов'язано і веде до можливої дестабілізації ситуації серед населення цих районів. Чому? Тому що це можливе безробіття, це інші якісь заходи, які будуть дестабілізувати ситуацію, виводити людей на вулиці, протестувати проти тих рішень, які ухвалює місцева влада. Це саме те, що на сьогоднішній день потрібно Російській Федерації.
До виборів ще багато часу, і небезпека в тому, що весь цей час Росія буде цілеспрямовано дестабілізувати, проводити ті заходи, які будуть вигідні їй для досягнення своїх цілей.
Оригінал – на сайті спецпроекту «Настоящее время»
