Газета «Голос України» нагадує, що шість років тому, 21 липня 2014 року, воїни Збройних сил України звільнили від російських окупантів місто Торецьк у Донецькій області. Ця операція, як стверджує видання, стала однією з блискавичних в історії вигнання російських окупантів з міст Східної України. Унікальність операції з визволення Торецька полягала у застосуванні українськими військовими неординарної тактики.
Якщо під час деокупації Слов'янська та більшості інших населених пунктів штурму передувало оточення та відрізання від комунікацій, то при звільненні Торецька основну роль відіграв, усупереч усім канонам військової науки, невеликий штурмовий загін у складі кількох десятків «морських котиків». Підрозділом спецпризначенців командував морський офіцер, нині капітан 1-го рангу Едуард Шевченко. Докладніше про ті події йдеться в матеріалі «На визволення, затамувавши подих, очікувала вся країна...»
Газета «День» стверджує, що нинішні представники колаборантської російської влади в Криму заспокоюють самі себе тим, що для Росії малюють майбутнє, уквітчане райдугами розквіту та процвітання, а сучасне і майбутнє України зображують як повну загибель. Автор статті Микола Семена вважає, що для спікера російського парламенту Криму Володимира Константинова, наприклад, цей метод самонавіювання став справжнім порятунком від моторошних думок про неминучу розплату за зраду від колишньої батьківщини.
Ще 18 березня 2014 року після підписання договору про анексію Криму в Москві, «спікер» заявив кореспондентові московського телебачення, що України як такої вже не існує, що там влади нема, там хунта, там переворот, там узурпація, і ніякого майбутнього в неї нема.
Саме цим, на думку журналіста, Константинов намагався приховати правду про те, що російські чиновники в лютому-березні 2014 року в Криму прийшли до влади в результаті насильницького акту із захоплення органів влади в іншій державі, який здійснили російські війська спецпризначення. І попри явні суперечності з реаліями, Константинов уже шість років повторює цю нісенітницю в різних варіантах і з різних приводів, зазначає автор.
Докладніше про «фестиваль українофобських ілюзій», де обдурюють самих себе заспокійливими речами про перспективи Росії і безперспективність України, йдеться в статті «Українофобія – наркотик для окупантів».
Дописувач газети «День» Сергій Грабовський припускає, що «мовний закон Бужанського», поставлений у порядок денний Верховної Ради з порушенням регламенту (його відхилив профільний комітет), а потім перенесений невідь на коли, має на меті відволікти від чогось дуже й дуже важливого.
«Під прикриттям масштабного публічного конфлікту навколо «закону Бужанського», через Верховну Раду вже проскочили вельми сумнівні зміни районування України», – наголошує автор.
На черзі новий не менш сумнівний крок «слуг» – заплановане на найближчий час ухвалення істотно зміненого закону «Про місто Київ – столицю України», який передбачає, зокрема, поділ повноважень мера і голови Київської міськдержадміністрації та заборону суміщення цих посад. Про те, чим насторожує дописувача цей закон, він розповідає в публікації «Чи збереже Київ реальне міське самоврядування?»
Чому виходять річки з берегів, чи можна мінімізувати наслідки руйнівних повеней у Карпатському регіоні? Про це газета «Голос України» розпитувала у вченого, заступника директора Карпатського біосферного заповідника Федора Гамора. Він наголошує, що внаслідок багатовікової господарської діяльності у горах лісистість Українських Карпат зменшилась із 95 до 53 відсотків, знижено на 200-300 метрів верхню межу лісу, порушено вікову структуру деревостанів. У їхньому складі понад 70 відсотків становлять молодняки та середньовікові насадження, водорегулююча роль яких набагато нижча, ніж у перестиглих і перестійних лісах. На значних площах створено монокультури смереки, які також менше утримують вологу.
«Лісозаготівлі нерідко проводять уздовж річок, гірських потоків та поблизу автодоріг. У такий спосіб у багатьох місцях знищують водоохоронні лісосмуги, значні вирубки проводяться на висотах 800-1200 метрів над рівнем моря, тобто там, де найбільше опадів», – наголошує професор.
«Порахувати землю: як вже до 2025 року можна повністю ліквідувати квартирну чергу у війську» – у статті під таким заголовком газета «Україна молода» пише, що в період iз 1991 по 2020 роки кількість земель, що була у розпорядженні силових відомств, зменшилася на розмір середньоєвропейської країни. Це означає, що земля оборони, яка складається із земель Міноборони та ГШ ЗСУ, МВС, СБУ, ДПС, не має чітко зафіксованої кількісної та якісної характеристики. Скільки в Україні «оборонних» земель, ніхто достеменно не знає. Навіть відомства, яким вони належать, наголошує автор статті керівник Центру стратегічних та оборонних досліджень Іван Базарко.
Лише після впорядкування обліку і проведення повної інвентаризації можна буде, по-перше, мати точну цифру щодо кількості та площі земель; по-друге, побачити, скільки земель вибуло з володіння чи користування МО та ГШ ЗСУ; по-третє, зрозуміти, скільки цих земель перебуває під загрозою незаконного вилучення.
Далі, на думку дописувача, потрібно виділити кількість незареєстрованих, скільки їх перебуває у межах міст-містечок, а скільки – на відкритих площах, що дозволить визначити потребу в ресурсах на виготовлення правовстановлюючої документації, оцифрування даних і проведення нормативно-грошової оцінки, що унеможливить багатомільярдні втрати через незаконне і неефективне використання земель оборони.
Кошти на вищезазначені заходи в повному обсязі можна отримати від збільшення ефективності використання нерухомого майна і земель, що перебувають у володінні, використанні і розпорядженні Міноборони та Генштабу ЗСУ.
Наявний земельний ресурс iз числа земель, у задіянні яких ЗСУ не мають потреби, дасть змогу забезпечити земельними ділянками для зведення індивідуальних житлових будинків такі категорії, як сім’ї загиблих та інвалідів війни, наголошує автор.
