Прага, 17 квітня 2001 – Західна преса зосереджує увагу на ескалації насилля на Близькому сході, яка набрала особливого розмаху протягом великодного уікенду. Багато оглядачів, хоча визнають, що удар по сірійських радарах біля Бейрута справокувала своїми нападами на ізраїльські позиції екстремістська організація Хезбола, підтримувана Сірією, вони висловлюють, однак, побоювання, що втягнення до конфлікту Сірії може спричинити кровопролиття з обох боків.
Коментатор британської газети «Індепендент» Роберт Фіск, приміром, критикує західні країни за безапеляційну підтриму Ізраїлю в близькосхідному конфлікті. Автор звинувачує Ізраїль за конфлікт, порівнюючи його з південно-африканським апартеїдом. Від часів другої світової війни рідко ставалося, щоб хтось зазнавав таких принижень, як палестинці, і рідко кому так пробачали, як Ізраїлю. Тим часом Ізраїль, на думку автора, допровадив палестинців до такого відчаю і ганьби, що їм нічого втрачати. І ми теж прислужилися до цього, веде далі автор, маючи на увазі Захід. Наша безхребетність і небажання сказати правду, наш страх бути звинуваченими в антисемітизмі, що є найогиднішим ярликом, стосованим проти журналістів, все це означає, закінчує автор, що ми допомагаємо і підбурюємо до дальших страхіть на Близькому сході.
Дещо інакше причини близькосхідного конфлікту бачить газета «Нью-Йорк таймс». У вівторковій редакційній статті ізраїльський удар по сірійських радарах в Лівані газета називає найсерйознішою атакою проти Сірії протягом останніх двадцяти років. Однак, веде далі газета, Шарон має рацію, складаючи на Сірію вину за підтримку бойовиків Хезболи, які стріляють в ізраїльських солдатів. Проте своїми відплатними акціями, як зазначає газета, Ізраїль ризикує викликати ширший конфлікт за участю сірійської армії. Бойовики Хезболи – це переважно ліванці, які отримують зброю і гроші головно із Сірії та Ірану. Сірія може стримати Хезболу від дальших атак проти Ізраїлю, проте цього не робить. Однак, безпосередня участь у конфлікті сірійських сил, зазначає на закінчення газета «Нью-Йорк таймс», могла б завдати Ізраїлю значно більше шкоди, ніж екстремісти Хезболи.
На закінчення варто навести ще один погляд на близькосхідну кризу. Газета «Джерусалем пост» (яка виходить в Єрусалимі) у редакційній статті підкреслює: відплатний удар проти Сірії може служити сигналом, що правила врешті змінилися, що Ізраїль більше не має наміру терпіти прикордонних атак (з боку Хезболи). Так звану «синю лінію», яка служить тимчасовим кордоном між Ізраїлем і Ліваном, демарковано за участю ООН і за згодою обох країн. Ізраїль зі свого боку не порушує домовленостей. Порушниками тут виступають Сірія та Іран, які, підтримуючи Хезболу, використовують ліванську територію для нападів на Ізраїль і не несуть жодної відповідальності за свої вчинки. З огляду на те, що ліванський уряд не має ні сили, ні бажання зупинити Сірію та Іран, закінчує газета «Джерусалем пост», Ізраїль змушений діяти сам і безпосередньо проти цих двох країн.
Коментатор британської газети «Індепендент» Роберт Фіск, приміром, критикує західні країни за безапеляційну підтриму Ізраїлю в близькосхідному конфлікті. Автор звинувачує Ізраїль за конфлікт, порівнюючи його з південно-африканським апартеїдом. Від часів другої світової війни рідко ставалося, щоб хтось зазнавав таких принижень, як палестинці, і рідко кому так пробачали, як Ізраїлю. Тим часом Ізраїль, на думку автора, допровадив палестинців до такого відчаю і ганьби, що їм нічого втрачати. І ми теж прислужилися до цього, веде далі автор, маючи на увазі Захід. Наша безхребетність і небажання сказати правду, наш страх бути звинуваченими в антисемітизмі, що є найогиднішим ярликом, стосованим проти журналістів, все це означає, закінчує автор, що ми допомагаємо і підбурюємо до дальших страхіть на Близькому сході.
Дещо інакше причини близькосхідного конфлікту бачить газета «Нью-Йорк таймс». У вівторковій редакційній статті ізраїльський удар по сірійських радарах в Лівані газета називає найсерйознішою атакою проти Сірії протягом останніх двадцяти років. Однак, веде далі газета, Шарон має рацію, складаючи на Сірію вину за підтримку бойовиків Хезболи, які стріляють в ізраїльських солдатів. Проте своїми відплатними акціями, як зазначає газета, Ізраїль ризикує викликати ширший конфлікт за участю сірійської армії. Бойовики Хезболи – це переважно ліванці, які отримують зброю і гроші головно із Сірії та Ірану. Сірія може стримати Хезболу від дальших атак проти Ізраїлю, проте цього не робить. Однак, безпосередня участь у конфлікті сірійських сил, зазначає на закінчення газета «Нью-Йорк таймс», могла б завдати Ізраїлю значно більше шкоди, ніж екстремісти Хезболи.
На закінчення варто навести ще один погляд на близькосхідну кризу. Газета «Джерусалем пост» (яка виходить в Єрусалимі) у редакційній статті підкреслює: відплатний удар проти Сірії може служити сигналом, що правила врешті змінилися, що Ізраїль більше не має наміру терпіти прикордонних атак (з боку Хезболи). Так звану «синю лінію», яка служить тимчасовим кордоном між Ізраїлем і Ліваном, демарковано за участю ООН і за згодою обох країн. Ізраїль зі свого боку не порушує домовленостей. Порушниками тут виступають Сірія та Іран, які, підтримуючи Хезболу, використовують ліванську територію для нападів на Ізраїль і не несуть жодної відповідальності за свої вчинки. З огляду на те, що ліванський уряд не має ні сили, ні бажання зупинити Сірію та Іран, закінчує газета «Джерусалем пост», Ізраїль змушений діяти сам і безпосередньо проти цих двох країн.
