Прага, 11 жовтня 2001 ― Попри загальний демократичний та економічний поступ країн Центральної Європи, стан національних меншин залишається незадовільним - зазначають експерти Інституту відкритого суспільства, який фінансує Джордж Сорос. В оприлюдненому щойно звіті експерти наголошують, що це може бути серйозною проблемою для країн-кандидатів на вступ до Європейського Союзу.
Кропітка робота, що її провели аналітики Інтитуту відкритого суспільства, що у Будапешті, вміщується на 550-ти сторінках з аналізом ситуації у 10-ти країнах, що претендеють на вступ до ЄС. Це – Болгарія, Чехія, Угорщина, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Румунія Словаччина та Словенія. Головна проблема цих країн в тому, що вони не здатні опрацювати дієвих механізмів, щоб боротися з дискримінацією і захищати права меншин.
Найгірша ситуація в центрально-європейському регіоні – з циганами, які практично є вигнанцями у своїх суспільствах. Цигани зазнають дискримінації в усіх ланках життя – освіті, медичному обслуговуванню, культурі, їхня історія і мова нехтуються цілим суспільством. Особливо непокоїть становище циган у Чехії та Польщі, де окрім загального негативного ставлення суспільства до них, представники цієї меншини часто зазнають фізичних нападів.
Несприятлива ситуація склалася і для російської меншини в країнах Балтії. В інтерв’ю Радіо Свобода директор програми прав меншин Інституту Відкритого суспільства Рейчел Джуліелмо коментувала цю проблему так: “Крім ситуації з циганами ми вивчали права російської меншини в Естонії та Латвії. Права російськомовної громади в цих країнах у нас викликають побоювання і вимагають поліпшення ситуації.” Майже половина росіян в Естонії проживає без громадянства. У Латвії, де 40 відсотків цілого населення складають не-латиші, понад пів мільйона осіб також не мають громадянства.
Головна проблема національних меншин – кажуть дослідники Інституту відкритого суспільства – в тому, що відкидається їхнє право на національну ідентичність: встановлюються обмеження на мову, культуру, що призводить до усунення меншини з суспільного життя. Зарадити цій ганебній ситуації в країнах Центральної Європи могли б допомогти чіткі стандарти ЄС для країн-кандидатів, аби вони бодай за європейськими взірцями могли пристосувати власне законодавство.
Кропітка робота, що її провели аналітики Інтитуту відкритого суспільства, що у Будапешті, вміщується на 550-ти сторінках з аналізом ситуації у 10-ти країнах, що претендеють на вступ до ЄС. Це – Болгарія, Чехія, Угорщина, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Румунія Словаччина та Словенія. Головна проблема цих країн в тому, що вони не здатні опрацювати дієвих механізмів, щоб боротися з дискримінацією і захищати права меншин.
Найгірша ситуація в центрально-європейському регіоні – з циганами, які практично є вигнанцями у своїх суспільствах. Цигани зазнають дискримінації в усіх ланках життя – освіті, медичному обслуговуванню, культурі, їхня історія і мова нехтуються цілим суспільством. Особливо непокоїть становище циган у Чехії та Польщі, де окрім загального негативного ставлення суспільства до них, представники цієї меншини часто зазнають фізичних нападів.
Несприятлива ситуація склалася і для російської меншини в країнах Балтії. В інтерв’ю Радіо Свобода директор програми прав меншин Інституту Відкритого суспільства Рейчел Джуліелмо коментувала цю проблему так: “Крім ситуації з циганами ми вивчали права російської меншини в Естонії та Латвії. Права російськомовної громади в цих країнах у нас викликають побоювання і вимагають поліпшення ситуації.” Майже половина росіян в Естонії проживає без громадянства. У Латвії, де 40 відсотків цілого населення складають не-латиші, понад пів мільйона осіб також не мають громадянства.
Головна проблема національних меншин – кажуть дослідники Інституту відкритого суспільства – в тому, що відкидається їхнє право на національну ідентичність: встановлюються обмеження на мову, культуру, що призводить до усунення меншини з суспільного життя. Зарадити цій ганебній ситуації в країнах Центральної Європи могли б допомогти чіткі стандарти ЄС для країн-кандидатів, аби вони бодай за європейськими взірцями могли пристосувати власне законодавство.
