Москва, 5 грудня 2001 – Новий голова Верхньої палати російського парламенту – Ради Федерацій - Сергій Міронов виступає за те, щоб членів цієї палати обирали.
Людина, яка не знайома з російськими політичними реаліями може бути здивована- а що ж зараз роблять із сенаторами, де їх взагалі беруть?
До цього часу у Верхній палаті російського парламенту більше призначених сенаторів, ніж обраних. Такою є ситуація, що склалася внаслідок законодавчої реформи президента Росії Володимира Путіна. Згідно із чинним законодавством, представників до Ради Федерацій призначають президенти російських республік, губернатори регіонів, а також парламенти і законодавчі збори регіонів.
Кандидатуру, що пропонують губернатор чи президент, щоправда має бути затверджено парламентом, а сам парламент має право затвердити власну кандидатуру без узгодження з виконавчою владою. Однак, у будь-якому разі, мова сьогодні йде про те, що Верхня палата російських федеральних зборів, Рада Федерецій не є палатою депутатів, яких обрав народ. Тут на місці депутатів працюють звичайнісінькі чиновники, які, втім, займаються законодавчою, законотворчою діяльністю.
Під час формування Верхньої палати було вже чимало неприємних історій, коли ставало очевидним, що губернатори тих чи інших регіонів Російської Федерації просто користуються можливістю, щоб підкреслити свою лояльність до тієї чи іншої фірми, компанії або до адміністрації президента Російської Федерації.
Рада Федерацій стала місцем, куди напраляли у політичне заслання відставних чиновників. Так, членом Верхньої палати російського парламенту став колишній заступник начальника Генерального штабу Валерій Манілов, відомий своїм пропагандистським забезпеченням другої чеченської війни. Коли потреба у послугах генерала Манілова відпала його усунули з посади заступника начальника Генштабу, однак, відразу ж призначили сенатором.
Новим членом Ради Федерацій, скажімо, став і колишній державний секретар Росії Генадій Бурбуліс. Г. Бурбуліс давно вже не бере активної участі у російському політичному житті, однак, у нього непогані особисті взаємини із новгородським губернатором Михайлом Прусаком і саме тому, його обрали членом Верхньої палати за поданням губернатора.
А от скандально відомий колишній Генеральний прокурор РФ Юрій Скуратов сенатором так і не став. За нього проголосував бурятський парламент. Однак, адміністрація президента Російської Федерації розпочала досить серйозну діяльність з метою недопустити появи скандальновідомої людини, яка є ворожа до найближчого оточення колишнього президента Росії Бориса Єльцина в стінах Верхньої палати російського парламенту.
Звісно, Кремль переміг. Бурятський парламент скасував своє попереднє рішення. Однак, сам факт, що сенатори обираються таким чином, а виборці не можуть сказати жодного слова щодо їхньої долі, вже викликає сумніви у самій працездатності законодавчої системи Російської Федерації. До якоїсь представницької демократії це немає жодного відношення.
Не дивно, що голова Верхньої палати російського парламенту Сергій Міронов, як і його попередник Ігор Строєв говорить про те, що зараз відбувається перехідний період у історії палати, треба змінювати російську Конституцію, треба робити Верхню паолату палатою людей, що їх обирають за місцем проживання, за регіональними округами і саме тоді дивна ситуація у російській законодавчій сфері буде врешті-решт виправлена.
Людина, яка не знайома з російськими політичними реаліями може бути здивована- а що ж зараз роблять із сенаторами, де їх взагалі беруть?
До цього часу у Верхній палаті російського парламенту більше призначених сенаторів, ніж обраних. Такою є ситуація, що склалася внаслідок законодавчої реформи президента Росії Володимира Путіна. Згідно із чинним законодавством, представників до Ради Федерацій призначають президенти російських республік, губернатори регіонів, а також парламенти і законодавчі збори регіонів.
Кандидатуру, що пропонують губернатор чи президент, щоправда має бути затверджено парламентом, а сам парламент має право затвердити власну кандидатуру без узгодження з виконавчою владою. Однак, у будь-якому разі, мова сьогодні йде про те, що Верхня палата російських федеральних зборів, Рада Федерецій не є палатою депутатів, яких обрав народ. Тут на місці депутатів працюють звичайнісінькі чиновники, які, втім, займаються законодавчою, законотворчою діяльністю.
Під час формування Верхньої палати було вже чимало неприємних історій, коли ставало очевидним, що губернатори тих чи інших регіонів Російської Федерації просто користуються можливістю, щоб підкреслити свою лояльність до тієї чи іншої фірми, компанії або до адміністрації президента Російської Федерації.
Рада Федерацій стала місцем, куди напраляли у політичне заслання відставних чиновників. Так, членом Верхньої палати російського парламенту став колишній заступник начальника Генерального штабу Валерій Манілов, відомий своїм пропагандистським забезпеченням другої чеченської війни. Коли потреба у послугах генерала Манілова відпала його усунули з посади заступника начальника Генштабу, однак, відразу ж призначили сенатором.
Новим членом Ради Федерацій, скажімо, став і колишній державний секретар Росії Генадій Бурбуліс. Г. Бурбуліс давно вже не бере активної участі у російському політичному житті, однак, у нього непогані особисті взаємини із новгородським губернатором Михайлом Прусаком і саме тому, його обрали членом Верхньої палати за поданням губернатора.
А от скандально відомий колишній Генеральний прокурор РФ Юрій Скуратов сенатором так і не став. За нього проголосував бурятський парламент. Однак, адміністрація президента Російської Федерації розпочала досить серйозну діяльність з метою недопустити появи скандальновідомої людини, яка є ворожа до найближчого оточення колишнього президента Росії Бориса Єльцина в стінах Верхньої палати російського парламенту.
Звісно, Кремль переміг. Бурятський парламент скасував своє попереднє рішення. Однак, сам факт, що сенатори обираються таким чином, а виборці не можуть сказати жодного слова щодо їхньої долі, вже викликає сумніви у самій працездатності законодавчої системи Російської Федерації. До якоїсь представницької демократії це немає жодного відношення.
Не дивно, що голова Верхньої палати російського парламенту Сергій Міронов, як і його попередник Ігор Строєв говорить про те, що зараз відбувається перехідний період у історії палати, треба змінювати російську Конституцію, треба робити Верхню паолату палатою людей, що їх обирають за місцем проживання, за регіональними округами і саме тоді дивна ситуація у російській законодавчій сфері буде врешті-решт виправлена.
