Белград, 13 червня 2002 – Кінець натовських бомбардувань, які тривали від березня до червня 1999 року, етнічним албанцям приніс свободу. Разом із підрозділами югославської армії й сербської поліції провінцію тоді покинула й більшість сербів, які становили десять відсотків населення Косова. Наразі серби живуть у кількох анклавах під захистом міжнародних сил. Албанці ж тріумфально заявляють, що Косово назавжди вільне і – лише їхнє.
Міхаел Штайнер, голова міжнародної адміністрації в краю, у середу нагадав, що ще далеко до остаточного врегулювання статусу провінції. Значними досягненнями він назвав скорочення злочинності, одужання економіки та проведення парламентських виборів й формування крайового уряду. Він попередив, що врегулювання статусу Косова обумовлене закріпленням демократичних інституцій, розвитком економіки, свободою пересування для меншин та поверненням біженців. Штайнер відзначив, що однією з цілей мирної місії є не лише співжиття окремих націй, але мультиетнічне Косово.
Речник міжнародної адміністрації Сюзан Мануел була конкретнішою. Захід, за її словами, попередив президента Косова Ібрахіма Ругову та колишнього вождя албанських повстанців Хашіма Тачі, що незалежність краю поки що не на денному порядку. Та ще одне: що не можна говорити про нормалізацію поки серби живуть у свого роду ґето.
Незалежний видавець Ветон Суроі, який належить до поміркованих албанців, ствердив, що в Косові ще не подолано корупцію та організовану злочинність.
У середу склав присягу перший косовський кабінет міністрів. В ньому є й двоє сербів. Сербський лідер Олівер Іванович із цього приводу коротко заявив, що між сербами переважає лише одне почуття – розчарування. Не важко збагнути чому: упродовж минулого десятиліття, за влади Слободана Мілошевича, серби були єдиними господарями краю.
Північноатлантичний альянс недавно постановив скоротити кількість військових з 39 на 32 тисячі. Це мало б свідчити про стабілізацію ситуації у краю.
Урочистості пройшли без інцидентів тому, що в них брала участь лише одна, албанська громада. Міжнародне співтовариство припинило насильство меншини над більшістю. Проте, наразі албанці поводяться так, як колись серби. А насильство не сприяє стабілізації незважаючи на те хто його проводить.
Міхаел Штайнер, голова міжнародної адміністрації в краю, у середу нагадав, що ще далеко до остаточного врегулювання статусу провінції. Значними досягненнями він назвав скорочення злочинності, одужання економіки та проведення парламентських виборів й формування крайового уряду. Він попередив, що врегулювання статусу Косова обумовлене закріпленням демократичних інституцій, розвитком економіки, свободою пересування для меншин та поверненням біженців. Штайнер відзначив, що однією з цілей мирної місії є не лише співжиття окремих націй, але мультиетнічне Косово.
Речник міжнародної адміністрації Сюзан Мануел була конкретнішою. Захід, за її словами, попередив президента Косова Ібрахіма Ругову та колишнього вождя албанських повстанців Хашіма Тачі, що незалежність краю поки що не на денному порядку. Та ще одне: що не можна говорити про нормалізацію поки серби живуть у свого роду ґето.
Незалежний видавець Ветон Суроі, який належить до поміркованих албанців, ствердив, що в Косові ще не подолано корупцію та організовану злочинність.
У середу склав присягу перший косовський кабінет міністрів. В ньому є й двоє сербів. Сербський лідер Олівер Іванович із цього приводу коротко заявив, що між сербами переважає лише одне почуття – розчарування. Не важко збагнути чому: упродовж минулого десятиліття, за влади Слободана Мілошевича, серби були єдиними господарями краю.
Північноатлантичний альянс недавно постановив скоротити кількість військових з 39 на 32 тисячі. Це мало б свідчити про стабілізацію ситуації у краю.
Урочистості пройшли без інцидентів тому, що в них брала участь лише одна, албанська громада. Міжнародне співтовариство припинило насильство меншини над більшістю. Проте, наразі албанці поводяться так, як колись серби. А насильство не сприяє стабілізації незважаючи на те хто його проводить.
