Київ, 3 червня, 2003 року.
Сергій Грабовський
Вітаємо вас, шановні слухачі! Ми раді знову зустрітися з вами у радіожурналі “Країна Інкогніта”. Ми – це Сергій Грабовський, журналіст Радіо Свобода, і Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, член Асоціації українських письменників.
Максим Стріха
Україна – дуже дивна країна. Її видатні сини і дочки часто стають відомими спершу далеко за межами України. Нагадаю лише російських художників Левицького і Боровиковського, російських композиторів Березовського і Бортнянського, польську співачку Крушельницьку, російського математика Остроградського, список можна вести далі і далі.
Сергій Грабовський
Сьогодні ми вестимемо мову якраз про одну таку постать. Значущу для світової науки, але силоміць на тривалі роки вилучену з української науки і, як було заведено у совєтській державі часів розвиненого сталінізму – вилучену з життя. Отож так сталося, що цей науковець став відомий на Заході як визначний російський учений. У цій розмові, Максиме, якраз і знадобиться твій ступінь доктора фізико-математичних наук, щоб популярно пояснити слухачам сутність ідей героя сьогоднішнього радіожурналу. Ідеться про академіка Михайла Кравчука.
Максим Стріха
Сергію, я не є фаховим математиком, я фізик –теоретик. Але ж кожен, хто вивчає більш чи менш докладний університетський курс вищої математики, натрапляє на поняття “многочленів Кравчука”, “моментів Кравчука”, бо наукова спадщина визначного українського математика справді надзвичайно багата. Він лишив праці в різних, часто дуже віддалених одна від одної, полях математики - алгебра, теорія чисел, теорія функцій дійсної і комплексної змінної, теорія диференційних і інтегральних рівнянь, теорія імовірності, математична статистика, історія математики. Причому частина цих праць стосується найфундаментальніших праць математики. Частина, навпаки, була викликана і прикладними проблемами того часу. Мало того, знайшла застосування в подальшому так само в прикладних, дуже цікавих проблемах.
Сергій Грабовський
Але детальніше трохи згодом. А зараз коротко – біографічні дані Михайла Кравчука. Народився він 1892 року на Волині. 1914 року закінчив фізико-математичний факультет Київського університету імені св. Володимира, залишився там працювати. 1924 рік – захист докторської дисертації. З 1929-го року – академік Всеукраїнської академії наук. Від 1921 до 1938 року – працівник Київського політехнічного інституту, спершу професор математики, потім – завідувач кафедри вищої математики. 1938 рік – арешт за звинуваченням у націоналізмі і шпигунстві. 1942 рік, березень – смерть у концтаборі на Колимі.
Максим Стріха
Хотів би навести уривок з характеристики на Михайла Кравчука, даної для балотування в академіки УАН 29 року. “Майже жодне явище в створені математичної науки в Україні не сталося без його участи, ані закладалися перші українські школи по містах і по селах, перші курси, перші українські університети, ані утворювалася математична термінологія або наукова мова. Нічого цього не робилося без найактивної участи Михайла Кравчука”. Я хотів би зупинитися ось на одному: в Україні справді було багато видатних вчених, які або відчували певний сентимент до цієї землі або навіть певний політичний зв’язок з Україною. Але було не багато учених такого рівня, які водночас мали стільки крісталічно-визначену громадянську українську позицію, як Михайло Кравчук. Більшість з його праць, піонерських для світової математики, було написано українською мовою, оскільки він вважав це за свій громадянський обов’язок: не тільки розвивати науку, але й розвивати наукову мову, наукову термінологію того народу, до якого він належить, і тим самим підвищувати ту мову над мовою для хатнього вжитку, над мовою передмість, зробивши її мовою робочою для найвищих досягнень людської думки.
Сергій Грабовський
У чому ж полягає основний внесок Михайла Кравчука у світову науку? З цього приводу існують різні думки. Іван Качановський, український дослідник, котрий працює у Сполучених Штатах Америки, розповідає, що йому два роки тому пощастило знайти в архівах Смітсонівського музею у Вашингтоні та університету штату Айова в Еймсі матеріали, які засвідчують, що творець першого комп‘ютера Джон Атанасов у 1937-1940, працюючи над своїм винаходом, використовував праці Михайла Кравчука і навіть переклав на англійську мову його двотомну монографію “Застосування способу моментів до розв‘язання лінійних диференціальних та інтегральних рівнянь”. Атанасов писав: “Ваша серія публікацій з наближеного розв‘язання диференціальних рівнянь виявилася дуже корисною у моїй праці. Я хотів би отримати копії будь-яких публікацій, що ви маєте...” Іван Качановський так оцінює висліди діяльності Михайла Кравчука: “Він найбільш відомий з точку зору його внеску в математику і в технічні науки. Михайло Кравчук зробив цей внесок у винахід комп’ютера, який довгий час взагалі не був оцінений, він про це ніколи не дізнався, тому що був заарештований і, можливо, навіть не отримав ці листи від Джона Атанасова з Сполучених Штатів, який писав, що використовував його праці”.
Максим Стріха
Хто знає, можливо, ті листи стали одним з додаткових моментів, які зумовили дальший трагічний розвиток долі Михайла Кравчука. Я не тримав в руках його слідчою справи, були люди, які з цим знайомилися . На жаль, дуже негативну роль зіграв один відомий київський математик, так само член Всеукраїнської академії наук, але людина “істинно рускіх взглядов”. Але найбільшу роль в тому, очевидно, зіграла громадянська позиція, виразна українська позиція Михайла Кравчука, яка наприкінці 30-х була вже явно не на часі. І ця позиція виявилася для організаторів арештів значно вагомішою навіть від тієї тоталітарної користі, яку, безумовно, приносив і міг приносити Михайло Кравчук радянській державі.
Сергій Грабовський
Михайло Кравчук – це ціла епоха у розвитку світової математики, його ідеї використовували і розвивали і українські, і закордонні вчені. Так вважає професор Київської Політехніки Ніна Вірченко. Їй слово.
Ніна Вірченко: “Так, многочлени Кравчука, моменти Кравчука, формули Кравчука, осцілятори Кравчука, але 2001 року завдяки архівним пошуками українського науковця Івана Качановського встановлено, що Михайло Кравчук стояв біля витоків першого в світі електронного комп’ютера. В 1929 році робить фундаментальне відкриття Кравчук – запроваджує многочлени, які далі в світовій науковій літературі названі “многочленами Кравчука”. Українські вчені теж продовжували узагальнювати результати досліджень Кравчука. У мене документального підтвердження немає, але деякі математики: Бондаренко, Гудименко та інші, – усно говорили, що Глушков у своїх працях про принципи побудови малих електронно-обчислюваних машин, при розгляді зв’язку між автоматом і підгрупами використовував і дисертацію Кравчука, і пізніші його праці. Інші вчені, зокрема, український вчений, нині академік Вадим Крилюк запроваджував статистичні многочлени Кравчука в 1993 році... “
Сергій Грабовський
Максиме, тут є один цікавий момент. А саме: чи користувалася уславлена київська школа кібернетики від свого початку ідеями Михайла Кравчука? Нагадаю, що ще за сталінського часу тобто тоді, коли кібернетика була оголошена вождем усіх народів, у своєму, звичайно, колі “жидівською лженаукою” (для широкого вжитку цей вислів був пом‘якшений – “буржуазна лженаука”), у Києві тоді вже працював комп‘ютер. Перша в Совєтському Союзі електронна обчислювальна машина була створена 1948-51 роках в Інституті електротехніки Акад. наук УРСР. Робота йшла під загальним патронатом куратора атомної та ракетної програм Лаврентія Берія. А оскільки в цих програмах широко використовувалися шпигунські дані про західну науку і технологію, то немає підстав вважати, що побудова свого комп‘ютера стала винятком. А серед названих шпигунами прізвищ не могло не бути прізвища Кравчука і посилання на його праці, чи не так, Максиме?
Максим Стріха
Я думаю, Сергію, що крім опосередкованого шляху, міг бути і прямий. З 38-го року праці Кравчука безумовно були вилучені, в науковому колі математиків вони тут однаково лишалися. Лишалися, зрештою, журнали, які не можна було вилучити. Ці праці жили, на них не можна було посилатися, посилання стало можливим лише після реабілітації в 1956 році. Але я не виключаю, що тут.. люди, які працювали з академіком Лебедєвим над комп’ютером, могли використовувати ці праці, хоча не виключаю і твого шляху, бо, зрештою, промислове шпигунство стояло в СРСР на високому рівні. Курчатов, звичайно, не посилався на ті дані, які він отримував, коли конструював атомну бомбу, Корольов на посилався на конструкторів Фау-1 і Фау-2. І зрештою, ніхто не посилався на те, що в Радянському союзі існував такий закритий абсолютно центр міста Арзамас-16 - поштовий ящик був, до речі, кілометрів за 100 від реального Арзамасу - функцією якого було, власне, розбирання доставлених зразків західної електроніки і розвиток на тому електроніки радянської.
Сергій Грабовський
До речі, Сергій Корольов теж був одним із студентів Михайла Кравчука. Й конструктор авіаційних двигунів Архип Люлька був його учнем. І тисячі інших – тих, хто не загинув на фронтах Другої світової війни чи у таборах ҐУЛАҐу. Сам Михайло Кравчук під час допитів у 1938 році відмовився давати свідчення проти колег та студентів як “ворогів народу”, отож врятував життя не одній людині. Іншими словами, після нього лишилися не тільки книги та ідеї, а і люди, учні, навчені певному стилю наукового мислення. А це означає, що і в роки заборони згадки в Україні імені Михайла Кравчука і вилучення його праць з наукового ужитку, ця людина ніколи не зникала з обріїв життя своєї Батьківщини.
Максим Стріха
Є зворушлива згадка про те, що портрети Шевченка і Михайла Кравчука завжди висіли на стіні в московському помешканні відомого Архипа Люльки теж, згідно з офіційною версією, “известного российського ученого”.
Що ж до України, то ім’я Кравчука повертається. В 1992 році до століття вченого було встановлено меморіальні дошки на Волині і на тому будинку, звідки Кравчука було забрано в 1938 році. В Київському політехнічному інституті відбувається щорічна міжнародна конференція пам’яті Михайла Кравчука.
Сергій Грабовський
А днями там йому відкрили пам’ятник.
Максим Стріха
Але мені так само хотілося, щоб приклад Михайла Кравчука був для українських учених нагадуванням не тільки про високі інтелектуальні осяяння, а й про те, що кожний учений врешті-решт залишатися громадянином працювати на розвиток своєї мови, своєї нації.
Сергій Грабовський
На цьому ми прощаємося з вами. Вели радіожурнал “Країна Інкоґніта” Максим Стріха і Сергій Грабовський. Хай вам щастить, і хай Україна розкриває вам свої загадки. Говорить радіо “Свобода”.
Сергій Грабовський
Вітаємо вас, шановні слухачі! Ми раді знову зустрітися з вами у радіожурналі “Країна Інкогніта”. Ми – це Сергій Грабовський, журналіст Радіо Свобода, і Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, член Асоціації українських письменників.
Максим Стріха
Україна – дуже дивна країна. Її видатні сини і дочки часто стають відомими спершу далеко за межами України. Нагадаю лише російських художників Левицького і Боровиковського, російських композиторів Березовського і Бортнянського, польську співачку Крушельницьку, російського математика Остроградського, список можна вести далі і далі.
Сергій Грабовський
Сьогодні ми вестимемо мову якраз про одну таку постать. Значущу для світової науки, але силоміць на тривалі роки вилучену з української науки і, як було заведено у совєтській державі часів розвиненого сталінізму – вилучену з життя. Отож так сталося, що цей науковець став відомий на Заході як визначний російський учений. У цій розмові, Максиме, якраз і знадобиться твій ступінь доктора фізико-математичних наук, щоб популярно пояснити слухачам сутність ідей героя сьогоднішнього радіожурналу. Ідеться про академіка Михайла Кравчука.
Максим Стріха
Сергію, я не є фаховим математиком, я фізик –теоретик. Але ж кожен, хто вивчає більш чи менш докладний університетський курс вищої математики, натрапляє на поняття “многочленів Кравчука”, “моментів Кравчука”, бо наукова спадщина визначного українського математика справді надзвичайно багата. Він лишив праці в різних, часто дуже віддалених одна від одної, полях математики - алгебра, теорія чисел, теорія функцій дійсної і комплексної змінної, теорія диференційних і інтегральних рівнянь, теорія імовірності, математична статистика, історія математики. Причому частина цих праць стосується найфундаментальніших праць математики. Частина, навпаки, була викликана і прикладними проблемами того часу. Мало того, знайшла застосування в подальшому так само в прикладних, дуже цікавих проблемах.
Сергій Грабовський
Але детальніше трохи згодом. А зараз коротко – біографічні дані Михайла Кравчука. Народився він 1892 року на Волині. 1914 року закінчив фізико-математичний факультет Київського університету імені св. Володимира, залишився там працювати. 1924 рік – захист докторської дисертації. З 1929-го року – академік Всеукраїнської академії наук. Від 1921 до 1938 року – працівник Київського політехнічного інституту, спершу професор математики, потім – завідувач кафедри вищої математики. 1938 рік – арешт за звинуваченням у націоналізмі і шпигунстві. 1942 рік, березень – смерть у концтаборі на Колимі.
Максим Стріха
Хотів би навести уривок з характеристики на Михайла Кравчука, даної для балотування в академіки УАН 29 року. “Майже жодне явище в створені математичної науки в Україні не сталося без його участи, ані закладалися перші українські школи по містах і по селах, перші курси, перші українські університети, ані утворювалася математична термінологія або наукова мова. Нічого цього не робилося без найактивної участи Михайла Кравчука”. Я хотів би зупинитися ось на одному: в Україні справді було багато видатних вчених, які або відчували певний сентимент до цієї землі або навіть певний політичний зв’язок з Україною. Але було не багато учених такого рівня, які водночас мали стільки крісталічно-визначену громадянську українську позицію, як Михайло Кравчук. Більшість з його праць, піонерських для світової математики, було написано українською мовою, оскільки він вважав це за свій громадянський обов’язок: не тільки розвивати науку, але й розвивати наукову мову, наукову термінологію того народу, до якого він належить, і тим самим підвищувати ту мову над мовою для хатнього вжитку, над мовою передмість, зробивши її мовою робочою для найвищих досягнень людської думки.
Сергій Грабовський
У чому ж полягає основний внесок Михайла Кравчука у світову науку? З цього приводу існують різні думки. Іван Качановський, український дослідник, котрий працює у Сполучених Штатах Америки, розповідає, що йому два роки тому пощастило знайти в архівах Смітсонівського музею у Вашингтоні та університету штату Айова в Еймсі матеріали, які засвідчують, що творець першого комп‘ютера Джон Атанасов у 1937-1940, працюючи над своїм винаходом, використовував праці Михайла Кравчука і навіть переклав на англійську мову його двотомну монографію “Застосування способу моментів до розв‘язання лінійних диференціальних та інтегральних рівнянь”. Атанасов писав: “Ваша серія публікацій з наближеного розв‘язання диференціальних рівнянь виявилася дуже корисною у моїй праці. Я хотів би отримати копії будь-яких публікацій, що ви маєте...” Іван Качановський так оцінює висліди діяльності Михайла Кравчука: “Він найбільш відомий з точку зору його внеску в математику і в технічні науки. Михайло Кравчук зробив цей внесок у винахід комп’ютера, який довгий час взагалі не був оцінений, він про це ніколи не дізнався, тому що був заарештований і, можливо, навіть не отримав ці листи від Джона Атанасова з Сполучених Штатів, який писав, що використовував його праці”.
Максим Стріха
Хто знає, можливо, ті листи стали одним з додаткових моментів, які зумовили дальший трагічний розвиток долі Михайла Кравчука. Я не тримав в руках його слідчою справи, були люди, які з цим знайомилися . На жаль, дуже негативну роль зіграв один відомий київський математик, так само член Всеукраїнської академії наук, але людина “істинно рускіх взглядов”. Але найбільшу роль в тому, очевидно, зіграла громадянська позиція, виразна українська позиція Михайла Кравчука, яка наприкінці 30-х була вже явно не на часі. І ця позиція виявилася для організаторів арештів значно вагомішою навіть від тієї тоталітарної користі, яку, безумовно, приносив і міг приносити Михайло Кравчук радянській державі.
Сергій Грабовський
Михайло Кравчук – це ціла епоха у розвитку світової математики, його ідеї використовували і розвивали і українські, і закордонні вчені. Так вважає професор Київської Політехніки Ніна Вірченко. Їй слово.
Ніна Вірченко: “Так, многочлени Кравчука, моменти Кравчука, формули Кравчука, осцілятори Кравчука, але 2001 року завдяки архівним пошуками українського науковця Івана Качановського встановлено, що Михайло Кравчук стояв біля витоків першого в світі електронного комп’ютера. В 1929 році робить фундаментальне відкриття Кравчук – запроваджує многочлени, які далі в світовій науковій літературі названі “многочленами Кравчука”. Українські вчені теж продовжували узагальнювати результати досліджень Кравчука. У мене документального підтвердження немає, але деякі математики: Бондаренко, Гудименко та інші, – усно говорили, що Глушков у своїх працях про принципи побудови малих електронно-обчислюваних машин, при розгляді зв’язку між автоматом і підгрупами використовував і дисертацію Кравчука, і пізніші його праці. Інші вчені, зокрема, український вчений, нині академік Вадим Крилюк запроваджував статистичні многочлени Кравчука в 1993 році... “
Сергій Грабовський
Максиме, тут є один цікавий момент. А саме: чи користувалася уславлена київська школа кібернетики від свого початку ідеями Михайла Кравчука? Нагадаю, що ще за сталінського часу тобто тоді, коли кібернетика була оголошена вождем усіх народів, у своєму, звичайно, колі “жидівською лженаукою” (для широкого вжитку цей вислів був пом‘якшений – “буржуазна лженаука”), у Києві тоді вже працював комп‘ютер. Перша в Совєтському Союзі електронна обчислювальна машина була створена 1948-51 роках в Інституті електротехніки Акад. наук УРСР. Робота йшла під загальним патронатом куратора атомної та ракетної програм Лаврентія Берія. А оскільки в цих програмах широко використовувалися шпигунські дані про західну науку і технологію, то немає підстав вважати, що побудова свого комп‘ютера стала винятком. А серед названих шпигунами прізвищ не могло не бути прізвища Кравчука і посилання на його праці, чи не так, Максиме?
Максим Стріха
Я думаю, Сергію, що крім опосередкованого шляху, міг бути і прямий. З 38-го року праці Кравчука безумовно були вилучені, в науковому колі математиків вони тут однаково лишалися. Лишалися, зрештою, журнали, які не можна було вилучити. Ці праці жили, на них не можна було посилатися, посилання стало можливим лише після реабілітації в 1956 році. Але я не виключаю, що тут.. люди, які працювали з академіком Лебедєвим над комп’ютером, могли використовувати ці праці, хоча не виключаю і твого шляху, бо, зрештою, промислове шпигунство стояло в СРСР на високому рівні. Курчатов, звичайно, не посилався на ті дані, які він отримував, коли конструював атомну бомбу, Корольов на посилався на конструкторів Фау-1 і Фау-2. І зрештою, ніхто не посилався на те, що в Радянському союзі існував такий закритий абсолютно центр міста Арзамас-16 - поштовий ящик був, до речі, кілометрів за 100 від реального Арзамасу - функцією якого було, власне, розбирання доставлених зразків західної електроніки і розвиток на тому електроніки радянської.
Сергій Грабовський
До речі, Сергій Корольов теж був одним із студентів Михайла Кравчука. Й конструктор авіаційних двигунів Архип Люлька був його учнем. І тисячі інших – тих, хто не загинув на фронтах Другої світової війни чи у таборах ҐУЛАҐу. Сам Михайло Кравчук під час допитів у 1938 році відмовився давати свідчення проти колег та студентів як “ворогів народу”, отож врятував життя не одній людині. Іншими словами, після нього лишилися не тільки книги та ідеї, а і люди, учні, навчені певному стилю наукового мислення. А це означає, що і в роки заборони згадки в Україні імені Михайла Кравчука і вилучення його праць з наукового ужитку, ця людина ніколи не зникала з обріїв життя своєї Батьківщини.
Максим Стріха
Є зворушлива згадка про те, що портрети Шевченка і Михайла Кравчука завжди висіли на стіні в московському помешканні відомого Архипа Люльки теж, згідно з офіційною версією, “известного российського ученого”.
Що ж до України, то ім’я Кравчука повертається. В 1992 році до століття вченого було встановлено меморіальні дошки на Волині і на тому будинку, звідки Кравчука було забрано в 1938 році. В Київському політехнічному інституті відбувається щорічна міжнародна конференція пам’яті Михайла Кравчука.
Сергій Грабовський
А днями там йому відкрили пам’ятник.
Максим Стріха
Але мені так само хотілося, щоб приклад Михайла Кравчука був для українських учених нагадуванням не тільки про високі інтелектуальні осяяння, а й про те, що кожний учений врешті-решт залишатися громадянином працювати на розвиток своєї мови, своєї нації.
Сергій Грабовський
На цьому ми прощаємося з вами. Вели радіожурнал “Країна Інкоґніта” Максим Стріха і Сергій Грабовський. Хай вам щастить, і хай Україна розкриває вам свої загадки. Говорить радіо “Свобода”.
